Маленькі лучани вчаться готувати у шеф-кухарів

Альтернативу звичним дитячим спортивним секціям, мистецьким школам придумали в етноресторані «Панич», що у місті Луцьку. Там майже рік тому організували для наймолодших відвідувачів кулінарну школу «Пузаті паничата». Як вона працює, дізнавалися «Відомості».

— Відкрити таку школу спало на думку власниці ресторану, — розповіла нам колишня працівниця закладу Оксана Козак, яка починала втілювати цей проект. — Ми довго обдумували, як усе організувати, як назвати школу. Я вважаю, це було наше ноу-хау, адже тоді у Луцьку ніхто нічого такого не робив. А тепер уже й інші ресторани практикують майстер-класи для малечі.

— Ми пошили спеціальну форму з фартушками, капелюшками, закупили весь необхідний посуд, розрахований на дітей, — чашечки, скляночки, дощечки, качалочки дерев’яні, — долучається до розмови адміністратор «Панича» Лілія Корнійчук. — Усе яскраве, екологічно чисте, щоб дітям було цікаво і разом з тим безпечно.

Спочатку навіть самі працівники ресторану, каже пані Оксана, дещо скептично ставилися до такої ідеї, та вже після першого майстер-класу стало зрозуміло, що справа цікава, приносить дітям велике задоволення, а батьки також втішені. Адже у той час, як їхні чада захоплені корисною справою, можуть спокійно посидіти за столом із друзями чи знайомими.

— Дітям за щастя спекти печиво чи бублик, зліпити вареник, — продовжує Ліля Корнійчук. — Біжать до мами: «Дивися, дивись, як у мене вийшло!». Це класно!

Як виявилося, саме ці страви малюкам найбільше до душі. Дуже люблять маленькі кулінари робити тістечка у вигляді їжачків і кексики-ведмедики, адже печиво потім ще треба прикрасити різними помадками та посипками.

— І сплутати їхнє печиво — боронь Боже! — сміється пані Лілія. — Ми даємо дітям спеціальні прапорці, вони на них пишуть свої імена і, коли вже кладемо печиво на бляшку, позначають ними свої вироби. Потім усі малюки сідають за стіл, ставимо самовар, і вони з чаєм смакують тим, що самі приготували.

Найменшому учаснику школи «Пузатих паничат» було два з половиною рочки, але в основному приходять дітки від чотирьох-п’яти і до 10 років. Заняття триває приблизно дві години. Зазвичай для того, щоб юні кухарі не сумували, поки страва запікається, для них наймають аніматора, який розважає малечу, проводить ігри та конкурси.

— Загалом діти чемні, уважно слухають шеф-кухаря, не бешкетують, і майстер-клас проходить у невимушеній обстановці, — каже пані Лілія. — Звичайно, заняття платне, коштує 50 гривень, але ми не ставимо за мету цим заробити. Це потрібно, щоб покрити витратні матеріали та послуги аніматора.

Поки що школа не має стабільного графіка роботи. Спочатку практикували майстер-класи щотижня, проте взимку через погані погодні умови діти перестали приїжджати, тому почали приурочувати заняття до різноманітних свят.

— Перед днем Святого Миколая, — розповідає адміністратор, — на майстер-клас прийшло понад двадцять дітей, ми навіть не очікували, бо комплектів для заняття маємо тільки двадцять, то мусили посуд доставляти. Думаємо, після Пасхальних свят батьки знову активізуються.