Подвійні стандарти реформування медицини у Луцькому районі

У Луцькому районі активно впроваджують медичну реформу. Суть її наразі полягає в тому, що створили комунальний заклад «Луцький районний центр первинної медико-санітарної допомоги». Керівником депутати райради призначили Людмилу Левчук. До структури установи мають увійти всі амбулаторії і ФАПи, що розміщені на території району. Керівництво Центру також має повноваження вирішувати кадрові питання. Що означатиме для населення району така реорганізація, дізнавалися «Відомості».

У Смолигові збираються подавати в суд на «реформаторів»

У Смолигівській сільській раді медичними новаціями вкрай невдоволені. І це ще м’яко сказано. Річ у тім, що з місцевого ФАПу, який розташований у селі Сарнівка, звільняють медичних працівників. Сільська громада зібрала підписи, щоб фельдшер-акушер Ірина Драган і медсестра Ольга Притульська залишилися на роботі.

На фото: ФАП у Сарнівці — на замку

— На території нашої сільської ради проживає 1080 людей. Фельдшер-акушер, медсестра та дві санітарки обслуговували три села, — каже голова сільської ради Галина Прус. — Села розтягнуті. Машини немає. Влітку дівчата на своїх скутерах до хворих доїжджали. А взимку — вже як доведеться. Обслуговувати хворих у таких умовах — це велика проблема. Сьогодні нас поставили перед фактом, що в штаті залишають лише ставку медсестри. Ми ж хочемо зберегти своїх працівників.

У той день, коли кореспондент «Відомостей» була у Смолигові, пані Ірина й Ольга їздили до Центру, де вирішувалася їхня доля. Нам вдалося поспілкуватися лише з санітаркою Євгенією Гринюк. Найімовірніше, вже колишньою.

— Наші трудові книжки були в районній лікарні, — розповіла жінка. — Після того як створили Центр, із лікарні звільнили, сказали, що всіх будуть переводити у нову структуру по переводу. Мені ж трудову книжку видали на руки, хоча я 22 роки пропрацювала у ФАПі. Та що там я! Продавцем у магазин піду. А дівчат шкода. Вони ж дипломовані спеціалісти, молоді, їм ледве за 30 років. Діточок маленьких мають. Як їм залишитися без роботи?

Наступного дня стало відомо, що ні Ірина Драган, ні Ольга Притульська у Сарнівському ФАПі не працюватимуть.

— Ірині запропонували роботу в Липинській лікарні, а Ользі — у Сьомаках, — повідомила Галина Прус. — Дівчата ж живуть у Смолигові. Як добиратися до роботи за 40 кілометрів? За нашими ж селами закріпили медсестру, яка сидітиме у Торчині в амбулаторії. Як вона на відстані обслуговуватиме людей? Це просто знущання. Ми подаватимемо у суд.

А ще Галина Дмитрівна сказала, що ситуація з працівниками змусила її прочитати Статут «Луцького районного центру первинної медико-санітарної допомоги».

— Цей статут не обговорювався ні з ким, а там є дуже «цікаві» моменти. Зокрема, записано, що Центр зможе на власний розсуд розпоряджатися не лише кадрами, а й майном, яке власники, тобто сільські ради, мають передати йому згідно з договором оренди. Є також пункт, згідно з яким вони можуть відчужувати земельну ділянку під орендованим приміщенням. У статут також вписано, що мають право передавати обладнання з одного структурного підрозділу до іншого. І ми нічого не зможемо зробити. Судячи з того, як повелися з нашими дівчатами-медиками, можна всього чекати. Зважте, ремонт ФАПу ми робили за власні гроші, й обладнання купували за свої.

Галина Прус переконана, що медичну реформу треба проводити. Тим більше, що на папері все виписано гарно.

— У Законі «Про порядок, проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і місті Києві» сказано, що Центри надання первинної медичної допомоги мають створювати власники. А ними є сільські ради. Прекрасна ідея. Декілька сільських рад можуть укласти контракт із головним лікарем Центру, контролювати, як він працює, придбавати необхідне обладнання. Це дійсно реформа. У нас же вийшло, що Центр — власність районної влади. Й усе вирішуватимуть голови адміністрації та ради.

«Відомості» вирішили поцікавитися, чим керувались у Центрі надання первинної медико-санітарної допомоги, позбавляючи жителів Смолигівської сільської ради їхніх медичок.

— У нас немає скорочень, навпаки, ми набираємо більше персоналу, — повідомила головний лікар Центру Людмила Левчук. — Так, заяви на звільнення написали 203 особи, а прийняли ми 217,5 ставки. Кількість медичних працівників розрахована на душу населення згідно з нормативними документами. До Торчинської амбулаторії належить вісім ФАПів, у тому числі Сарнівський. В амбулаторії працюватиме 6 сімейних лікарів і 6 осіб середнього медичного персоналу. Ще 8,5 ставки середнього медперсоналу передбачено на ФАПи з розрахунку, що медична сестра обслуговує 750 чоловік населення. Таким чином за ФАПом у Сарнівці закріплено 1,5 ставки медсестри і 0,5 ставки санітарки.

На запитання, чому не працюватимуть у Сарнівському ФАПі колишні медпрацівники, Людмила Петрівна відповісти не змогла, мовляв, за кілька днів понад 200 заяв розглянула, всіх не пам’ятає.

«Відомості» поцікавились, як справи в інших ФАПах, які належать до Торчинської амбулаторії. Навмання зателефонували до Буянівської сільської ради. Тамтешній голова Галина Кучер відповіла, що у них усе гаразд.

— На території сільради є два ФАПи — в Буянах і Усичах. Там працювало четверо середніх медпрацівників. Вони залишилися на місці, їх прийняли на роботу в Центр.

Зауважимо, що на території Буянівської сільської ради проживає 1525 чоловік. Згідно з нормативними документами Кабміну, їх має обслуговувати дві медсестри. А є чотири. Чому ж така вибірковість у трактуванні документів і чи у Смолигові живуть не такі самі громадяни України, як у Буянах?

Реформа, як вона має бути

Класичним прикладом вдало проведеної реформи у медицині є Боратинська сільська рада. Принаймні так вважає її голова Сергій Яручик. Декілька років тому тут за інвестиційні гроші збудували амбулаторію, є три ФАПи, які не збираються закривати.

— Раніше сільська медицина була на балансі сільського бюджету, — розповів Сергій Яручик. — Два роки тому її фінансування перейшло до районної лікарні. Ми підписали договори оренди та здали приміщення за гривню у рік. Нас це цілком влаштовувало. Зараз переукладаємо такі самі угоди з Центром надання первинної медичної допомоги. Крім того, Центр сам оплачує світло, воду, газ. Усе обладнання, яке було закуплене для амбулаторії за наш кошт, ми відразу ж передали на обслуговування районній лікарні. Тепер такий самий договір підписуємо з Центром. Не хочемо це обладнання утримувати на своєму балансі, тому що воно кожного року потребує метрологічної перевірки, треба відповідати за правильність показів. Навіщо сільській раді така відповідальність? Хай за цим дивляться спеціалісти. І ще один позитивний момент для нашої сільради: як тільки створили Центр, наступного ж дня нам дали для сімейного лікаря машину з водієм, ввели ще одну ставку сімейного лікаря (до цього на чотири тисячі населення у нас був лише один), півставки реєстратора і півставки двірника.

«Відомостям» вдалося поспілкуватись і з сімейним лікарем Боратинської амбулаторії Сергієм Лемчуком. Він дуже задоволений, що незабаром йому надішлють підмогу. Адже щодня на прийом до нього приходить до сорока осіб. Крім того, він ще й відповідальний за діток до року. А їх кількість на території сільської ради постійно збільшується. Треба сказати, що пан Сергій — класичний приклад сімейного лікаря, такого, як «книжка пише». Адже медінститут закінчив за спеціальністю «Педіатрія», а інтернатуру проходив за фахом сімейного лікаря.

— У нашій амбулаторії створено всі умови для надання первинної медичної допомоги: маємо сучасний УЗД-апарат, кардіограф, ультразвукові апарати, інгалятори, — каже Сергій Лемчук. — Є лабораторія, денний стаціонар, фізіотерапевтичний кабінет. Навіть маленька операційна, де можна робити невеликі хірургічні втручання. Якщо я і направляю пацієнта на консультацію у Липини до вузького спеціаліста, то вже зі всіма необхідними аналізами й обстеженнями. А так практично всі послуги люди отримують у своєму селі.

Як кажуть, до сказаного додати нічого. Хіба що одне: якби кожен сімейний лікар у своєму розпорядженні мав таке обладнання, як Сергій Лемчук, то і протестів проти медичної реформи було б менше. Точніше, їх би не було зовсім.