Федір Кошель засидівся у кріслі чиновника

Як на нас, журналістів «Відомостей», чоловікові давно треба було б поступитися місцем іншій людині. Це ж 30 років, як беззмінний начальник спочатку відділу, потім управління охорони здоров’я міста Луцька. Розбудовував радянську медицину, управляв нею в процесі розвалу, а тепер — видний спеціаліст у справі реформування. Але ми не про реформи. Це питання складне, потребує постійного та глибокого вивчення, аналізу того, що відбувається в пілотних регіонах… Ми поговоримо про Кошеля як управлінця і те, чому бажаємо його відставки.

Для «Відомостей» тема медицини — одна з пріоритетних, широко висвітлюваних. Передусім намагаємося за допомогою місцевих медиків інформувати населення про ті чи інші прояви хвороб, їх профілактику, симптоми, повідомляємо про нові досягнення в лікуванні, програми, які фінансуються з місцевих і державного бюджетів. Для цього створили сторінку «Здоров’я», у гості до якої щотижня вже протягом 13 років запрошуємо найкращих спеціалістів у цій галузі. Так само активно «Відомості» висвітлюють і проблеми, з якими стикаються наші читачі, що стосуються обслуговування хворих, надання їм вчасної медичної допомоги…

Ось тут якраз на передній план і виходить Кошель.

Спочатку гроші — тоді інформація

Почнемо з останнього. На сайті міського управління охорони здоров’я серед іншої міститься інформація про власні надходження коштів у медзаклади Луцька. Виявляється, у 2012 році від населення, спонсорів, різного роду благодійників, громадських організацій, страхових компаній, фонду соціального страхування (сюди ж включена і гуманітарна допомога) надійшло загалом 19,2 мільйона гривень. Редакція вирішила поцікавитися, на які потреби пішли ці гроші. Може, якусь нову апаратуру придбали, медичні препарати чи просто на лікування хворих? Здавалося, безневинне запитання. І відповідь мала б бути відповідна, бо хто, як не начальник управління, володіє повною інформацією? Та Кошель категорично відмовився зустрічатись із журналістом. Мовляв, дістали. Тоді ми вирішили піти іншим шляхом. Написали листа. Відповідь не забарилася, вклався в терміни, визначені Законом «Про доступ до публічної інформації». Спочатку, коли читали, подумали, що у Кошеля проблеми з тлумаченням змісту слів. Замість того, щоб надати інформацію про використання коштів, він на півтори сторінки розписав надходження по кожному закладу окремо. Навіщо? Ми й так знаємо — 19 мільйонів. А от щодо використання, то цитуємо: «…інформація щодо власних надходжень є лише в бухгалтерській документації як первинна і в електронному вигляді відсутня. Обсяг цих документів становить більше як 10 сторінок. Копії можуть бути надані після узгодження питання оплати послуг із копіювання, вартість яких, згідно з законом, буде визначена розпорядником на копіювання і друк».

Коротко кажучи, відмазався. Ми ж у свою чергу заявляємо: готові платити. Виставляйте рахунок. Копія одного аркуша коштує 50–80 копійок. Хоча, якщо чесно, ми звіту в чиновника не просили. Але якщо він саме так бачить свою відповідь нам, то готові ознайомитися. Раптом щось цікаве впаде в око.

А ще хочемо нагадати пану Кошелю, що журналісти не через свої забаганки ходять до вас за коментарями. Професія у нас така — збір інформації та донесення її до читача. А благодійні внески — це одна з болючих тем для населення, і воно має право знати, куди та на що йдуть зібрані гроші.

Журналіста — «к ноге»

До речі, негативне ставлення містечкового «міністра» охорони здоров’я до працівників мас-медіа відчуваємо не вперше.

Минулого року газета опублікувала матеріал «Лікарі робили бізнес на новонароджених», який викликав величезний резонанс серед читачів. Коротенько нагадаємо зміст.

Один із лікарів Луцького пологового будинку незаконно продавав батькам, діти яких народились із розладами дихальної системи, ліки, які держава насправді виділяє для цих цілей безкоштовно. За один препарат брав від 800 до 1500 гривень. Такий собі маленький бізнес. Факти перевірені, підтверджені в суді. Медик гроші батькам повернув.

Зауважимо, препарат «Куросурф», про який ішлося в матеріалі, перебуває під особливим контролем управління охорони здоров’я.

Так от, замість того, щоб адекватно відреагувати на публікацію, обговорити в трудовому колективі поведінку колеги, начальник управління охорони здоров’я пан Кошель із головним лікарем медзакладу влаштовують публічну «чистку» журналістці, яка готувала матеріал до друку. Федір Кошель тоді звинуватив автора публікації у провокації, в тому, що редакція свідомо підсилає людей, щоб привернути увагу до себе, а також виконує замовлення прокуратури. А ще запропонував головлікарю пологового будинку подати на газету в суд.

«Якщо ви, Михайле Михайловичу, — цитуємо, — вважаєте, що вас образили, то маєте юристів, маєте право подати цивільний позов, і хай тоді редакція та журналіст виправдовуються… Хоча журналісти це обов’язково використають, бо їм треба привернути увагу до себе. Такі випадки будуть і далі, будуть спеціальні провокації, будуть підсилати людей, але ви знаєте, як держава забезпечує охорону здоров’я. Держава ніколи не буде забезпечувати препаратами, які б хто декларації не проголошував… Першу статтю написали від прокуратури, а другу нехай напишуть зі сторони колективу пологового, це буде як продовження. Ви її професійно забацайте (звернувся до автора матеріалу. — Ред.)».

І це каже державний чиновник, начальник управління охорони здоров’я! Який мав би за своїми функціональними обов’язками контролювати, щоб таких фактів луцька медицина не допускала, а якщо вже трапилися, то давати цьому серйозну оцінку. А він говорить про замовлення. І що значить «забацайте»? Що за лексикон такий? Не вміє розмовляти, то нехай повчиться у своїх колег — практикуючих лікарів. Люди в білих халатах споконвіку відзначались інтелігентністю, стриманістю, освіченістю. Їм, як нікому, властиві співпереживання, відповідальність, адже у руках — життя людини, яке нерідко тримається на волосині.

Не царське діло реагувати на критику

Щоб не бути голослівними, поговоримо фактами. Для прикладу, неодноразово потрапляла під приціл журналістів «Відомостей» поліклініка №1. Зокрема, до редакції зверталася лучанка, яка зі слізьми на очах розповіла нам про те, що в її чоловіка відкрилася виразка, а на прийом до лікаря потрапити відразу не міг, бо дільничного на той час не було, а інший не поспішав приймати. З поліклініки з внутрішньою кровотечею його забрала «швидка». На щастя, все обійшлося.

В іншому листі читачка вже скаржилася журналістам на хамську поведінку людей у білих халатах. Мало того, що її відмовлявся прийняти лікар, хоча талончик на руках був і вчасно прийшла, то ще й медсестра на її очах узяла зім’яла талон і викинула в урну. А потім ще й змусили хвору бігати по поверхах шукати реєстраційну картку.

Лікар-невропатолог і медсестра винними у цій ситуації себе не вважають.

Луцька міська рада в особі першого заступника міського голови Святослава Кравчука думає по-іншому. «Відповідно до зауважень, порушених у публікації, — читаємо у листі до редакції, — та для недопущення в подальшому порушень у роботі щодо дотримання вимог етики при спілкуванні з пацієнтами медичним сестрам Рандюк А. В., Дмитренко А. С. і реєстратору Громик Т. В. за неналежне виконання обов’язків оголошено догани». Правда, жодного слова про лікаря.

У той же час начальник міського управління пан Кошель такими речами не переймається.

І свіжий факт, що стосується діяльності пана Кошеля. Нещодавно він видає наказ по Луцькій міській дитячій поліклініці про те, щоб «дітям без реєстрації надавали лише невідкладну меддопомогу». Ми розуміємо так: на іншу можуть не розраховувати.

Добре, що у ситуацію втрутилася прокуратура міста Луцька, яка своїм рішенням скасувала дію документа як такого, що «суперечить Конституції України та праву людини на медичну допомогу».

То чи потрібен Луцьку такий начальник охорони здоров’я, як Кошель? Напевно, ліміт довіри до нього таки вичерпався. Як на нас, то давно.