У Луцьку медицину утримують пацієнти
На підсумковій нараді працівників медичної галузі Луцька начальник управління охорони здоров’я міськради Федір Кошель порушив проблему обслуговування у міських закладах охорони здоров’я людей без луцької прописки.
На підсумковій нараді працівників медичної галузі Луцька начальник управління охорони здоров’я міськради Федір Кошель порушив проблему обслуговування у міських закладах охорони здоров’я людей без луцької прописки. За його словами, в обласному центрі лікується понад 25% сільських мешканців, а це створює додаткове навантаження для медичних установ. Тому він наголосив, що таким пацієнтам доведеться платити за послуги у лікарняну касу. Але ж ця практика існує вже давно. То про яку додаткову оплату йдеться? Чи, може, тепер «немісцевим» будуть відмовляти у медустановах Луцька? Ці питання «Відомості» намагалися з’ясувати у Федора Кошеля.
Проте, на наше здивування, Федір Гнатович відмовився давати коментар, лише поспіхом зауважив по телефону, що медицина дуже потерпає від недофінансування і лікарняні каси — це вимушена процедура. «Якби з пацієнтів грошей не брали, то був би занепад, як у районних лікарнях, де нема необхідних речей, — сказав він. — У нас сильне недофінансування. Тому всі питання — до фінансового управління».
То за що і як тепер будуть платити кошти немісцеві у медзакладах Луцька та чи взагалі таких там прийматимуть, ми вирішили дізнатися безпосередньо у головлікарів, оскільки від чиновника конкретної відповіді не почули.
Нещодавно знайома, що не прописана в облцентрі, лежала у Луцькій міській лікарні, їй зробили операцію на апендицит. То, крім вартості медикаментів, вона заплатила сто гривень у благодійну касу.
— У поліклініках є платні послуги, а у нас поки нема, — пояснює головний лікар цієї медустанови Лариса Духневич. — Тому що поліклініка і стаціонар — це два різні напрямки роботи. Надати допомогу в лікарні ми зобов’язані будь-кому, але тільки невідкладну, коли у людини травма чи ще якийсь екстрений випадок. Але ця допомога не завжди означає госпіталізацію. За ургентну допомогу в травмпункті ніхто коштів не бере, люди купують для себе лише ті медикаменти, які необхідні для цієї допомоги.
— А за що моя знайома платила 100 гривень? — уточнюю у головлікаря.
— У місті фінансування йде на кількість населення, — пояснює Лариса Петрівна. — Держава нам стовідсотково фінансує зарплату й енергоносії, і виділяються кошти на один ліжко-день перебування у лікарні, з яких три гривні — на харчування, а п’ять — на медикаменти, але тільки для лучан. Якщо середній термін перебування у лікарні 12 днів, то виходить 96 гривень, а ще типографські послуги, на які ніхто не виділяє ні копійки, от і маємо тих сто гривень. Тому, коли надходить немісцевий житель, він пише заяву, що хоче у нас лікуватися, його оглядає лікар, дає направлення, і тоді пацієнт вносить у благодійну муніципальну касу відшкодування у сумі 100 гривень і лікується на загальних підставах. А всі медикаменти пацієнти купують за свої кошти. Бо за п’ять гривень можемо безкоштовно хворим зробити загальний і біохімічний аналіз крові й аналіз сечі. Та є аналізи досить дорогі, де один показник коштує 18-20 гривень, а якщо їх робиш шість, то виходить 120, то ми просимо за них також як благодійний внесок внести гроші. Якщо відмінити плату за аналізи, то всі ми почнемо ходити у приватні лабораторії. Там цей же аналіз коштуватиме 280 гривень, бо вони у ціну, крім вартості реактивів, які однакові що у них, що у нас, мусять включити зарплату, енергоносії, оренду приміщення.
— А консультація лікаря безкоштовна? — цікавимося.
— Так, хоча за ідеєю мала б бути платною, — відповідає Лариса Петрівна.
Також Лариса Духневич повідала про новацію — медико-економічні стандарти, розробку яких зараз здійснюють у лікарні. Як пояснила, МОЗ затвердило протоколи та стандарти лікування, відповідно до яких кожна хвороба передбачає низку процедур і медикаментів. Їх вартість можна орієнтовно підрахувати.
— Наприклад, операція з видалення апендициту обходиться приблизно в 900 гривень, — пояснює головлікар. — Тому будемо пропонувати пацієнту відразу внести кошти, щоб позбавити його біганини по аптеках. Звичайно, це орієнтовна вартість, вона вираховуватиметься вже за актом виконаних робіт, ми до цього дійдемо.
А от у поліклініці №1 міста Луцька вже практикують розрахунки відповідно до акта виконаних робіт у Центрі платних послуг. Їх регламентує Постанова Кабміну №1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я». Відповідно до цієї постанови, пояснює головний лікар поліклініки Ігор Гнетньов, платні послуги — це медогляди (на роботу, на володіння зброєю, у басейн тощо), медична допомога пацієнту вдома, діагностичні та консультаційні послуги за зверненнями громадян без направлення лікаря.
— У нас у закладі є структура «Центр платних послуг», ми його тільки розвиваємо, — розповідає Ігор Васильович. — Прейскурант затверджений управлінням охорони здоров’я Луцької міськради. Скажімо, приходить людина і каже: я хочу таке-то обстеження. З нею укладають угоду, обов’язково надають ті послуги, які вона замовила. Якщо у процесі щось виникає додатково, її інформують. Пацієнт підписує акт виконаних робіт про те, що він ці послуги отримав у повному обсязі й якісно, а після того сплачує у касу, одержуючи чек про надані медичні послуги. Все прозоро. На дошках оголошень у нас є перелік цих платних послуг і ціни. Можете наші тарифи порівняти з іншими комерційними поліклініками, повірте, у нас у рази дешевше.
Та Ігор Васильович наголошує, що медичну допомогу, коли вона необхідна, наприклад, болить голова, висока температура, травма, погане самопочуття, тобто коли людині зле, надають безкоштовно, незалежно від того, де вона прописана.
— Поліклініки фінансують на приписне населення, — веде далі Ігор Гнетньов. — Лучани розділені між трьома комунальними закладами — поліклініками №1, 2, 3. Тому ми надаємо допомогу всім, але обслуговуємо населення, яке належить до зони нашого медзакладу, а це 50 тисяч 490 городян. Якщо ж хтось бажає отримати медичну послугу в нас, мусить звернутись у Центр платних послуг.
У поліклініці №2 міста Луцька така ж ситуація.
— До штатного розпису в нас уведено приблизно 50% ставок від потреби, — пояснює головлікар Ганна Кравчук. — Тому з інших територій не маємо змоги приймати людей через перевантаження лікарів. Через це надаємо тільки невідкладну меддопомогу, виписку з амбулаторної картки і просимо йти лікуватися за місцем реєстрації. Якщо людина не хоче їхати в район, у нас є відділення за зверненнями громадян, де розрахована вартість надання медичних послуг. Такі пацієнти пишуть заяву про те, що вносять добровільні внески, і ми надаємо їм допомогу. Таким чином надходять спецкошти, за які маємо змогу ремонтувати апаратуру, закупляти реактиви, проводити повірку обладнання. Бо сьогодні недофінансування галузі приблизно 84%. Тому мусимо виживати.
Головний лікар поліклініки №3 Віктор Максим’юк каже, що за рік до них звертається до 10 тисяч людей, які не належать до зони обслуговування цього закладу. Він наголошує, що у поліклініці невідкладна медична допомога і загалом допомога надається безкоштовно. А от медичні послуги для таких громадян платні.
— Всі платні послуги тарифіковані, узгоджені з управлінням охорони здоров’я, з Антимонопольним комітетом у області, контролюючі органи регулярно перевіряють усе це, — розповідає Віктор Борисович. — Зауваження деякі є, та щодо благодійних внесків, а з приводу платних послуг зауважень до третьої поліклініки ще не було.
Головний лікар зазначає, що, відповідно до закону про благодійництво та меценатство, пацієнтам пропонують залишити благодійний внесок на розвиток закладу лише після того, як нададуть послугу.
— Людина пише заяву власною рукою, вказує суму, ніхто їй не диктує: гривня, дві, десять — на що хто спроможний, за те ми і дякуємо, — веде далі Віктор Борисович. — У касі їй видають чек.
Але якщо йдеться про надання медичних послуг тим, хто не закріплений за поліклінікою, пацієнт має заплатити вже наперед. Перед цим він також пише заяву. Наприклад, часто люди звертаються, щоб пройти медогляд — на роботу, на отримання дозволу на зброю і так далі.
— А якщо людина, яка не входить до зони вашого обслуговування, хоче спостерігатись у когось із ваших лікарів?
— Медична допомога надається одноразово, а якщо пацієнт хоче далі спостерігатися, ми йому обраховуємо суму, відповідно до тої, що виділяється на кожного міського жителя, і пропонуємо її оплатити, — каже Віктор Борисович. — Людина отримує квитанцію, і тоді ми її маємо право поставити на диспансерний облік у поліклініці.
— Скільки виділяється коштів на одного прописаного жителя? — уточнюємо.
— Кожного року по-різному, але цьогоріч 96-97% державного асигнування йде на енергоносії і зарплату, — пояснює головний лікар. — Тобто якщо людина до нас прийде, у нас завжди буде світло, чисто, тепло, а лікарі посміхатимуться. Тому саме завдяки платним послугам і благодійним внескам ми законно можемо заробити хоч якусь копійку на розвиток закладу. Проте це кошти невеликі, все одно дорогої апаратури за них придбати не можемо. Скажімо, ще й досі користуємося флюорографічним апаратом 79-го року випуску.
За інформацією, розміщеною на сайті управління охорони здоров’я, минулого року комунальні лікувально-профілактичні заклади Луцька зібрали 8 мільйонів 801 тисячу гривень благодійних внесків і 6 мільйонів 585,9 тисячі — за платні послуги. З усього видно, що нашу галузь медицини сьогодні утримують хворі.