За торгівлю могилами екс-депутата засудили на 5 років

Скандальна «чорна» справа, пов’язана з похованнями на луцькому кладовищі, що у селі Гаразджа, досягла свого апогею. Колишнього депутата обласної ради, директора КП «Луцький спецкомбінат комунально-побутового обслуговування» Олександра Вікторова засудили до п’яти років позбавлення волі. Феміда призначила таке покарання за взятий ним хабар у великих розмірах за надання місць на кладовищі. Деталі «Відомості» вивчали у семи томах кримінальної справи.

Слідство встановило, що 10 тисяч гривень, на яких і погорів пан Вікторов, були не єдиною платою за «бронювання» місць на цвинтарі.

Так, у березні 2010 року Вікторов отримав через механіка підприємства 500 доларів за виділення місця під поховання батька громадянина В. і для подальшого сімейного поховання.

Того ж дня через механіка було передано ще й три тисячі гривень, які Вікторов вимагав у пана К. за виділення місця поховання його матері біля могил сестри та батька.

Слідчі з’ясували також, що Олександр Вікторов, перебуваючи у змові з майстром із благоустрою Світланою Тук, у серпні 2010 року через неї отримав тисячу гривень від громадянки К. за виділення місця під поховання її сестри. Гроші пані Тук брала на території кладовища, у своєму кабінеті, а потім привозила їх до Луцька, щоби передати директору.

Були встановлені й дріб’язкові факти вимагання грошей — 250 гривень за виділення місця біля могили родички, де було встановлено муляж.

Не нехтував Вікторов й іншим способом легкого заробітку. Встановлено, що він привласнив 3829 гривень, які були проведені через бухгалтерію підприємства начебто для купівлі холодильника, який насправді йому привезли безкоштовно.

Однак 28 вересня 2011 року трапилася подія, що поклала край збагаченню парочки Вікторов — Тук на чужій біді. В обідню пору майстер із благоустрою отримала 10 тисяч гривень від громадянки Н., які ввечері понесла Вікторову. Гроші були заплачені за місця для поховань обох батьків у майбутньому. Щоб запевнити замовницю, що місце для захоронення точно буде, пані Тук дала вказівку копачам встановити хрест без таблички, а в схему секторів внесла відомості про поховання людини, яка на той час була ще жива.

Не до кінця зрозуміло, що насправді відбулося з грошима до того, як вони потрапили до рук Олександра Вікторова. У матеріалах кримінальної справи йдеться про те, що міліціонери вилучили вже помічені спеціальним фломастером купюри з кишені пані Тук. Та спочатку всіляко відкараскувалася від обвинувачень у хабарництві, переконуючи правоохоронців, що гроші взяла з дому, щоби сплатити кредит, а потім взагалі заявляла, що знайшла їх на території кладовища.

Під час досудового допиту пані Тук уже змінила свої свідчення, повідавши, що гроші їй дали в міліції, щоби вона передала їх Вікторову. Жінка розповіла прокурору, що напередодні до неї підійшов працівник міліції і сказав, що «директор — дуже погана людина і що вони мають багато інформації на нього». Почав переконувати її допомогти підставити Вікторова.

Тук відмовилася, на що, за її словами, почула: «На вас ми теж можемо багато чого знайти, і сьогодні ви додому вже не потрапите». «Казав, щоб я проявила себе свідомою громадянкою, бо таких людей, як мій керівник, треба карати», — свідчила майстер із благоустрою.

«Коли пішла передавати гроші Вікторову, то мене аж трусило: переживала, що не візьме їх. А мене попередили: якщо я вийду з тими грішми, то одразу мене повезуть у тюрму», — розповіла Світлана Тук.

Тільки от суд не взяв до уваги такі слова підсудної, яка до останнього думала, що у справі проходить як свідок.

Захисник Вікторова наголошував на суді, що з боку правоохоронців чинився тиск на кількох свідків, тому просив закрити справу у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Проте Луцький міськрайонний суд засудив Світлану Тук до трьох років умовного покарання, а Олександра Вікторова — до п’яти з половиною років ув’язнення. Апеляційний суд Волинської області пом’якшив покарання, скоротивши термін перебування пана Вікторова за ґратами до п’яти років.