Лучанин убив товариша по чарці, завдавши йому 79 ударів ножем

Людській жорстокості немає меж. Підтвердженням цього є резонансна справа, яку минулого року розглядав Луцький міськрайонний суд. 38-річний лучанин жорстоко вбив свого товариша по чарці, завдавши йому 79 колото-різаних ран ножем. Обставини справи з’ясовували «Відомості».

Валерій (із етичних міркувань імена змінені), не маючи власної сім’ї, перебивався тимчасовими заробітками — переважно працював на «шабашках», а в останні кілька місяців «осів» у Львові. До луцької квартири, яку йому залишили батьки, перебравшись до села, навідувався двічі на місяць. Його поява в оселі нічого доброго для сусідів не означала: традиційно молодик влаштовував пиятику зі своїми товаришами, яка супроводжувалася шумом і криками до самого ранку.

Того травневого дня Валерій вийшов із автобуса Львів — Луцьк і одразу на автостанції наткнувся на своїх старих знайомих. Не бачилися чолов’яги давно, тому гріх було несподівану зустріч не обмити. Зайшли до магазину, купили кілька пляшок горілки, пива, закуски та вирушили до Валерія «на хату».

Під час застілля у господаря виникла неприязнь до одного з гостей — незнайомого йому до цього часу Романа. Валерій помітив, як Роман випадково, совгаючи табуреткою, подер нею стіну на кухні. Від випитої горілки кров заграла не на жарт. Валерій зіскочив і вчепився руками в спортивну куртку Романа з криком: «Ти мені всі стіни пооббиваєш, я ж ремонт тут роблю!».

Вгамувати Валерія не вдалося, тому його товариші спровадили Романа додому, мовляв, так буде краще для всіх. Після цього застілля продовжилося. Придбаного у магазині виявилося замало, тому сп’яніла компанія вирушила добрати свого ще у барі на заправці. Ледве стоячи на ногах, Валерій повернувся додому вже на світанку.

Розбудив п’яницю стук у двері. На порозі стояв Роман із пляшкою оковитої. Сказав, що прийшов миритися. Валерій не заперечував, впустив свого несподіваного гостя у квартиру.

Чоловіки пішли на кухню, але випити по мировій чарці так і не судилося. Ще не зовсім протверезілий Валерій пригадав учорашній казус із обдертою стіною та накинувся на Романа з новим шквалом звинувачень. Гість роздратувався та вдарив Валерія пляшкою горілки по голові. Той і оком не мигнув. Не довго думаючи вхопив зі столу ножа та почав гамселити ним Романа де бачив — по обличчю, шиї, плечах. Коли чоловік у напівживому стані впав на підлогу, Валерій узяв іще одного ножа та почав несамовито «добивати» (як він сам охарактеризував свої дії на допиті) Романа вже двома кухонними лезами.

Хоч як дивно, але, розправившись зі своїм ненависним гостем, убивця Валерій спокійно пішов спати. Через кілька годин він прокинувся. Усвідомивши, що накоїв, зателефонував батькові та попросив його терміново приїхати. В гарячці почав мити підлогу на кухні. Разом із сміттям після гулянки він викинув і кросівки Романа. Коли слідчі запитали у нього, для чого це було зроблено, Валерій відповів, що не любить бруду.

Батькові нічого не залишалося робити, як повідомити про вбивство, скоєне його сином, у міліцію.

Рідні Валерія охарактеризували його на допиті як цілком нормального чоловіка поки він тверезий, але як тільки вип’є, то «поводиться агресивно, збуджено, не контролює свої вчинки».

Знаючи недоліки у його характері, батько доклав усіх зусиль, щоб врятувати сина від тюрми. Справа дійшла аж до Верховного Суду України, але безрезультатно. Адвокат переконував, що в матеріалах справи не встановлено об’єктивних даних, які б свідчили про те, що Валерій діяв із умислом, «направленим на вчинення злочину з особливою жорстокістю».

Проте і Верховний Суд залишив рішення Луцького міськрайонного без змін, засудивши Валерія до тринадцяти років позбавлення волі.