Дороги «сходять» разом зі снігом, бо їх погано чистять

Нищівної критики, яка лунає нині з усіх куточків України, дорожники не чули вже давно. І як це так сталося, що практично в один момент автошляхи країни вкрилися дірками та вибоїнами? Експерти кажуть, що все через неякісний асфальт, яким нинішня влада так активно латала і прокладала дороги останніми роками. Волинська область — не виняток: який би напрямок руху ви не обрали, оминути ями вам точно не вдасться. А згадайте, скільки разів на Волині влаштовували урочисте відкриття доріг! І київське керівництво запрошували, і співали, і танцювали. Одне слово, «показуха», яка в результаті завершилася тим, що маємо зараз. Водії на ямах гублять колеса, б’ють підвіски, інспектори ДАІ фіксують сотні аварій, перевізники через раз їздять селами, бо там від доріг лишилася хіба назва. Через розбиті вуличні шляхи не встигають до хворих карети «швидкої» та пожежні машини. А скільки бюджетних грошей «втрамбували» в асфальт! Державна фінінспекція вже навіть встигла підрахувати, що на ремонті автошляхів по цілій Україні вкрадено 225 мільйонів гривень.

У відповідь «Укравтодор», який водії жартома перейменували у «Службу автомобільних дірок України», видав цифри, що шокують, — 170 тисяч кілометрів доріг потребує капітального ремонту, а для цього потрібно щонайменше 450 мільярдів гривень, яких, зрозуміло, немає. Та й латати дороги зараз шляховики не збираються: чекають, коли зійде сніг. Натомість водії пристосовуються до обставин хто як може: беруть уроки екстремального водіння, поширюють у соціальних мережах інструкції про те, як об’їхати вибоїну, та чи не щохвилини згадують незлим тихим словом комунальників за те, що розчищають сніг абияк, і дорожників, які, здається, поняття зеленого не мають, якою має бути траса. Зі сходженням першого снігу анекдотом «Ну в нас і дороги: сів за кермо — і поскакав» уже нікого не розсмішиш, а швидше викличеш обурення.

Водій Петро К. за тридцять років керування легковим автомобілем каже, що не пригадує, коли востаннє йому доводилося так маневрувати трасою.

— Робота така, що доводиться чи не щотижня їздити у відрядження Україною. Волинські дороги розбиті, але, повірте, я бачив гірші. Просто в жахливому стані траса з Житомира на Бердичів, слів немає, яма на ямі. Причому стала вона такою буквально за місяць. Коли ще лежав сніг, нею можна було їхати зі швидкістю 80-90 км за годину, а з минулого тижня більше 40 на ній не витиснеш. Центральна вулиця Києва — проспект Перемоги — це жахіття одне, як і об’їзна до аеропорту «Бориспіль», — розповів лучанин Петро.

Більш прискіпливим до волинських автошляхів виявився водій Іван Б., із яким «Відомості» поспілкувались якраз тоді, коли він міняв колесо на вулиці Карпенка-Карого, що в обласному центрі.

— Я просто в шоці, на наші дороги ні грошей, ні терпіння не вистачить. Для зайнятої людини кожна хвилина цінна. Ви ж подивіться, що коїться в Луцьку: вулиці Дубнівська, Карпенка-Карого розбиті вщент. На Звірів узагалі краще не їхати. А маневицький напрямок? Міст у Сокиричах ремонтують більше як півроку, повивозили туди техніку, і вона там у дощ і в сніг стоїть, затримка руху є постійно. У Колках, коли сніг зійшов, машини просто таки пливуть: баюра завдовжки, мабуть, метрів із двісті. Я вже мовчу про такі віддалені села, як Череваха, Соф’янівка, які у грудні позамітало так, що трактор ледве проїжджав, —поскаржився Іван.

У чому причина такого стану волинських автошляхів, «Відомості» поцікавились у начальника обласної служби автомобільних доріг Анатолія Посполітака.

Головний дорожник області апелював до того, що практично всі шляхи краю побудовані за радянських часів. І те, що маємо зараз, — це наслідки перевезень великих вантажів і невчасного проведення ремонтів через недостатнє фінансування. Іншої відповіді, якщо чесно, ми і не чекали.

— Мережа доріг на Волині становить 6200 км, усі вони ще радянські. 1800 км доріг — державного значення, 4400 км — місцевого. Щоб усі місцеві дороги привести до ладу, покласти асфальтобетонне покриття, треба 3 мільярди 723 мільйони гривень. Цифра вражає, правда? На державні дороги треба ще більше коштів, бо вони значно ширші від місцевих. На цей рік ми просимо більш реальну, приземлену суму — 630 мільйонів гривень, із яких 230 мільйонів — на поточні ремонти державних шляхів, 200 мільйонів — на ремонт доріг місцевого значення, — розповів Анатолій Григорович.

Він погоджується, що проводити поточні ремонти було б дешевше, але навіть це українському бюджету не під силу. Що вже говорити про капітальний ремонт.

— Навіть якщо зараз дадуть 450 мільярдів, ми зробимо всі дороги в Україні, то це ж не означає, що одразу забудемо про них на сто літ. Мине чотири роки, і доведеться робити поточний ремонт, а ще через три — капітальний. Запускати не можна, а ми сьогодні якраз і є заручниками цього затягнутого процесу. Бо є таке поняття, як міжремонтні строки. Як побутова техніка вимагає періодичного ремонту чи профілактичного огляду, так і дороги. Ми мали б їх уже тричі ремонтувати. Все залежить від покриття, але на більшості волинських доріг уже тричі мав би бути проведений поточний капітальний ремонт покриття суцільним методом, а це вже десятки мільйонів, — наголосив Посполітак.

«Відомості» нагадали чиновнику про те, як на одній із оперативних нарад голова ОДА Борис Клімчук наказав фірмам-підрядникам, які ремонтували дороги минулого року, ліквідувати брак власним коштом. Ми поцікавились, які саме організації виконували ремонт волинських доріг. З’ясувалося, що це «Волинський автодор», товариство «Унідор» і одеська фірма «Південь», яка здійснювала ремонт автошляху від села Дерно до Цуманського перехрестя. До останньої начебто претензій поки немає.

— Хто з них допустив брак, поки сказати не можу, бо ми їхньої роботи ще не приймали, — здивував Анатолій Посполітак. — Річ у тому, що всі поточні ремонти, які були проведені у 2012 році, ще не проплачені. Через те, що не було коштів. Поки що жодного квадратного метра дороги, яку ремонтували у 2012-му, наша служба не прийняла, отже, і підрядні фірми грошей не отримали. То про які збитки зараз можна говорити? Ми виїдемо, подивимось якість виконаних робіт, і лише після того підрядники або отримають зароблене, або будуть змушені переробити.

То, виявляється, клали асфальт працівники підрядників на чесне слово?

Не менш дивним видався ще один факт. Виявляється, у грудні, коли на Волині снігові замети сягали метра, обласні шляховики замість того, щоб до кінця вичистити свої дороги, незрозуміло з яких причин відправили техніку на допомогу в сусідні регіони.

— Коли випав перший сніг, нам вдалося розчистити 691 населений пункт і ще кілька десятків залишалися заметеними. Ми крику не піднімали, тоді як кілька областей наробили шуму на всю Україну, тому нам навіть довелося «ділитися» технікою, зокрема з Чернівецькою областю, в той час, коли наша область не була повністю розчищена від снігу, — повідав Анатолій Григорович.

Щира волинська душа, нічого не скажеш.

На фото: Маневрувати доводиться водіям і на дорозі у Рованцях

У розмові з головним дорожником Волині «Відомості» зачепили ще одне незрозуміле для багатьох українців питання — для чого ремонтувати дорогу, коли йде сніг чи дощ. Навіть в обласному центрі нещодавно проводилися ремонтні роботи.

— Є таке поняття, як аварійний ремонт, який проводиться незалежно від погодних умов, бо життя водіїв і пішоходів дорожче. Сьогодні є спеціальні суміші, які дозволяють робити ямковий ремонт узимку, вони дорожчі, але з ними можна працювати. Кидати у воду асфальт зараз ми не будемо, бо це брак, тому чекаємо, щоб дороги підсохнули, — наголосив пан Посполітак.

Луцькі комунальники, як завжди, до ям і снігу мають мінімальний стосунок. А якщо проблему й визнають, то мають добре завчену чиновниками відповідь — відсутність фінансування. Директор департаменту житлово-комунального господарства Іван Кубіцький каже, що поінформований про пошкодження доріг на вулицях Набережній, Карпенка-Карого, Рівненській, Дубнівській, Окружній, проспекті Перемоги тощо.

За його словами, «Луцькавтодор» уже полагодив найбільш проблемні ділянки міста: проспект Перемоги, вулицю Винниченка та початок вулиці Словацького біля драмтеатру.

Іван Кубіцький переконує, що дорожники використовували метод залатування дір «холодним асфальтом», мовляв, це дорога технологія, яка дозволяє працювати, навіть коли надворі «мінус».

Чиновник визнав, що стан луцьких доріг погіршився через сильні снігопади та різкі перепади температур.

На фото: Дорога з Луцька на Рівне

Зрозуміло, з природою не домовишся, та поміркуймо логічно. Дорожнє покриття руйнується від того, що у невеличкі тріщини потрапляє вода, яка під впливом низької температури перетворюється на лід і збільшується в об’ємі, поступово руйнуючи асфальт. А тепер уявіть, що було б, якби сніг вчасно прибрали з доріг. Не відгорнули його на узбіччя, а вивезли за межі міста, як це роблять в усіх розвинених країнах. Навряд чи ми сьогодні мали б таке недбальство на дорогах, якби кожен виконував свою роботу належним чином.

У нас же виходить, що кошти виділяються і на ремонт доріг, і на прибирання снігу, але їх чомусь добросовісно ніхто не відпрацьовує. Судіть самі. Як повідомили в управлінні фінансів Луцької міськради, 14,6 мільйона гривень було виділено у 2012-му на ремонт доріг і шляхопроводів, прибирання снігу обійшлося місту майже в півтора мільйона. Це стільки коштують послуги комунального підприємства «Луцькспецкомунтранс», якому вічно бракує техніки? Чи, може, у стільки оцінюється робота «величезного» автопарку департаменту ЖКГ? Що не кажіть, а гроші ми таки закопуємо в асфальт.