Дефіциту іноземних ліків у волинських аптеках немає

Але якщо вони таки зникнуть, важкохворі пацієнти будуть приречені

1 березня наберуть чинності зміни, внесені до закону щодо ліцензування імпортних лікарських препаратів. Ними передбачена заборона на ввезення в країну ліків іноземного виробництва без ліцензії. Прихильники новацій переконані, що таким чином вдасться посилити контроль над якістю медикаментів, тоді як громадські організації б’ють на сполох, адже, як ідеться у їхньому зверненні до Президента й уряду, зміни «становлять загрозу для життя та здоров’я українців, які залежать від лікування життєво необхідними препаратами іноземного виробництва». Йдеться про наших співвітчизників, які хворіють на онкологічні недуги, гемофілію, туберкульоз, гепатити, ВІЛ-інфекцію, діабет тощо.

Крім того, є побоювання, що в перспективі ці нововведення призведуть до послаблення конкуренції на ринку фармації, його монополізації та підвищення цін на препарати. Думки волинських фармацевтів розділилися. Чому — намагалися з’ясувати «Відомості».

Відвідавши аптеки державного підприємства «Волиньфармпостач» і приватної мережі «Волиньфарм», ми з’ясували кілька ключових моментів, пов’язаних із якістю та вартістю лікарських препаратів.

Михайло Півнюк, директор ДП «Волиньфармпостач», не вбачає нічого поганого у ліцензуванні ліків, тобто перевірці препаратів на відповідність європейським вимогам за системою GNP.

— Якщо ліки нормальні, мають сертифікат GNP, то і ми можемо з ними працювати. Препарати навряд чи зникнуть, бо ми орієнтовані чітко на потреби населення та медичних установ, які керуються стандартами лікування. Буде здійснена корекція, і в нас на ринку матиме хід сертифікат GNP. Це виробнича практика, як у Євросоюзі. Якщо сьогодні у нас на ринку 60% приватних підприємств працює, не маючи касового апарата, то скажіть, де гарантія, що у них ліцензовані ліки? Нарешті держава підійшла до того, щоб, як у Європі, жорстко регулювати ринок, — вважає Михайло Іванович.

Разом із тим пан Півнюк не заперечує, що ціни на ліки зростуть. І причиною називає не лише введення ліцензування. Як відомо, протягом минулого року по всій Україні мали бути ліквідовані аптечні кіоски. ДП «Волиньфармпостач», за словами Михайла Півнюка, довелося перевести кілька кіосків у аптеки, тобто розширити їхню площу, а це вимагало чималих затрат. Крім того, втрата доходу державної мережі аптек «Волиньфармпостач» у 2012 році склала 2,9 мільйона гривень за рахунок знижок для ветеранів, пільгових рецептів, дисконтних карток.

Іншу думку стосовно ліцензування іноземних препаратів має один із засновників ТзОВ «Волиньфарм» Станіслав Шайко.

— Загалом в Україні зареєстровано 15 тисяч лікарських препаратів. Процес реєстрації ліків тривалий і затратний. Наприклад, якщо закордонна фірма-виробник хоче зареєструвати препарат, вона звертається у МОЗ. Проводяться клінічні дослідження, які можуть затягтися на кілька місяців. Після чого науковці-медики дають свій висновок, чи потрібний цей препарат українцям. Не виключено, що в інших країнах світу ця фірма-виробник не отримає реєстрації. Процедура реєстрування залежно від лікарського препарату обійдеться виробнику, наскільки я володію інформацією, від п’яти до 20 тисяч доларів, що у результаті відіб’ється на вартості ліків, — повідав Станіслав Павлович.

Пан Шайко каже, що не зовсім розуміє доцільності введення в Україні системи ліцензування лікарських препаратів за GNP.

— Що заважає контролювати належним чином якість ліків під час надання реєстраційного посвідчення? Якщо процедуру ліцензування введуть і вона працюватиме лише на користь пацієнтів, то я не проти. Але в мене закрадається така думка, що час і кошти, затрачені виробником, окрім реєстрації, ще й на ліцензування, у кінцевому результаті позначаться на кишенях хворих. Ліки подорожчають. Це мені нагадує той ажіотаж, який зчинився у 2008 році, коли була так звана епідемія грипу. Різкі сплески реалізації товару нічого доброго для фармації не дають, — наголосив директор «Волиньфарму».

І Шайко, і Півнюк сходяться у своїх поглядах в одному: українську фармацію треба витягати з прірви. За їхніми словами, вітчизняні фармацевти мають можливості виробляти стільки ліків, скільки потрібно, але на них немає попиту.

Директор «Волиньфарму» Станіслав Шайко розповів «Відомостям», що нині в аптеках представлено 76% вітчизняних препаратів і 24% — імпортних, але ці два десятки відсотків імпорту дають 70% продажів.

— В Україні налічується більше 150 виробників ліків, із яких близько тридцяти — потужні заводи-виробники. Вони можуть випускати таку продукцію, яку ми купуємо за кордоном. Про яке позитивне сальдо України можна говорити, коли ми щороку більше двох мільярдів доларів відправляємо закордонним виробникам медикаментів. Вітчизняні підприємства галузі завантажені не більше як на 50%, — зауважив Станіслав Павлович.

Поки, за словами представників фармацевтичної галузі, говорити про дефіцит іноземних лікарських препаратів зарано. Проте якщо вони зникнуть, то страшно навіть подумати про пацієнтів, яким вони будуть украй потрібні. І чи буде вітчизняна фармація здатна замінити їх аналогами? Якщо ні, то важкохворі люди будуть приречені на смерть через чиновницькі забаганки і не далекий той час, коли аптечний ринок піде у тінь.