Лікування кіньми — остання надія для багатьох хворих людей

Дитячий церебральний параліч і аутизм, проблеми з периферичною нервовою системою, порушення координації рухів, відкладання солей, депресії — стійке поліпшення стану хворого з цими й іншими недугами можна забезпечити за допомогою нетрадиційного методу лікування — іпотерапії, тобто верхової їзди. Слово «іпотерапія» походить від грецького «гіппос» — кінь. Безкоштовні заняття з іпотерапії проводять на базі Луцької дитячої кінно-спортивної школи. Хто їх відвідує і які перспективи розвитку цього методу лікування в Луцьку, з’ясовували «Відомості».

Як розповів нам директор цієї школи Ігор Касянчук, кожного року до них на заняття приходить до 15 людей. В основному це діти зі вродженими чи набутими хворобами. Та професійного спеціаліста чи лікаря, який знається на цьому методі, немає. Інструктори школи, батьки самотужки за допомогою спеціальної літератури, інформації з Інтернету опановують іпотерапію.

— Для багатьох — це остання надія на порятунок, — каже Ігор Георгійович. — Люди приходять, просять нас допомогти, і ми починаємо шукати рішення саме їхньої проблеми. Вже є постійні клієнти, які займаються по кілька років. Але, на превеликий жаль, у нас хворі діти, які окрім їхніх батьків, більше нікому не потрібні.

Щоб від таких занять був результат, за словами пана Ігоря, необхідні велика терплячість і, крім того, регулярні відвідування басейну, масаж, заняття у дельфінаріях.

— А деякі батьки попробували, бачать, що важко, і опускають руки, — веде далі директор. — Є маленькі діти, які не можуть самі сидіти на коні, тримати спину, їх треба садовити з інструктором, а деякі на руки до чужого не підуть, а батьки бояться коня. І якщо тато чи мама сидять і трусяться, то тварина нервує, і тоді нема бажаного ефекту.

При іпотерапії, пояснює Ігор Касянчук, лікування відбувається масажем і позитивною енергією, яку тварина віддає людині, через що коні виснажуються після таких занять. Тому на одному більше двох-трьох осіб у день не катають, інакше кінь стає збудженим. Під час лікувальної верхової їзди тіло розгойдується у трьох вимірах: уліво-вправо, вперед-назад, угору-вниз.

Починають працювати вражені хворобою групи м’язів. Це розвиває у хворих на параліч рухливість, відчуття рівноваги, координацію рухів. Температура тіла тварини вища від людської на 1,5–2°С. М’язи спини коня, що йде, розігрівають і масажують ноги вершника, нормалізують м’язовий тонус і підсилюють кровообіг у кінцівках.

— Я тут працюю вже сьомий рік і бачу ефект від такої терапії, — наводить приклади Ігор Касянчук. — Був хлопець, який зовсім не міг ходити, а після занять уже ось від того ліхтаря (показує рукою. — Авт.) до конюшні йшов сам. Але він, окрім того, з мамою посилено плавав. Дівчинка була, погано говорила, у неї післяродова травма, але з часом почала розмовляти зв’язними реченнями. Були такі, що навіть сидіти не могли, а зараз сидять. Але тут велику роль відіграє терпіння батьків.

Пан Ігор каже, що «кінна» лікувальна терапія корисна не тільки дітям, а й дорослим. Наприклад, тим, хто довго сидить за кермом чи комп’ютером, має проблеми з хребтом, спиною, але, звичайно, тільки якщо нема протипоказань.

— Для іпотерапії підбираються спеціальні тварини, по-перше, вони мають бути гарними, — веде далі Ігор Георгійович, — бо дітям, особливо маленьким, цікаво, коли кінь різномастий. Спокійні, флегматичні за характером. Маємо наразі троє коней, підготовлених для іпотерапії. Катаємо без сідла та зі збруєю, зафіксовуємо, адже треба, щоби тіло пацієнта доторкалося до тварини. Тоді передається позитивна енергія від коня, хворий заспокоюється. При цьому виконуються різні вправи, залежно від особливостей хвороби дитини.

Наразі заняття проходять тільки навесні, влітку та восени, бо, за словами пана Ігоря, щоб займатися з дітьми взимку, необхідний критий манеж.

— В офісі ми могли б і кімнату надати для лікаря, який би приймав хворих, реєстрував, розробляв гімнастику, — продовжує Ігор Георгійович, — бо поки що вся ця лікувальна терапія має любительський характер. Просто витрачаємо свій час, свої сили, та й дітки трохи заважають роботі, але ми на те не звертаємо уваги, йдемо людям назустріч. Наші коні з племінного господарства, які працюють із хворими, також виснажуються. Та за свої послуги ми не беремо ні копійки. Три роки тому був тут начальник міського управління охорони здоров’я Федір Кошель, ішлося про те, щоб розвивати іпотерапію і поставити її на серйозний професійний рівень у Луцьку, однак на балачках усе й завершилося.

«Відомості» поцікавилися думкою Федора Гнатовича з цього приводу.

— Так, це питання якось загасло, не вистачило нам тоді коштів, — каже Федір Кошель. — Але думка ця хороша, адже іпотерапія — найкращий спосіб для реабілітації хворих на ДЦП діток. У нас приблизно чотириста дітей хворіє, 150 із них можна було б охопити цією лікувальною терапією. Ми готові координувати ці питання, можемо допомогти у пошуках спонсорів, надати лікаря для консультацій, однак організаторами мають виступити громадські організації. У нас їх до п’ятнадцяти лише тих, що опікуються хворими, а що вони роблять?

Якщо така ініціатива прозвучить, Федір Кошель готовий зібрати спільну нараду з громадськими організаціями, спонсорами, представниками управлінь охорони здоров’я, щоб домовитися, на яких умовах утілювати цей проект.