Моржування зцілює не тільки тіло, а й душу

Люди вірять, що на Водохреще вода набуває особливих лікувальних властивостей. Через це більшість луцьких любителів зимового плавання розпочали моржування саме у це свято. І тепер це їхній спосіб життя. Що спонукає людей до такого екстремального загартування й який вплив воно має на здоров’я та самопочуття, «Відомості» дізнавались у представників громадської організації любителів зимового плавання та фізичної культури.

Як розповів її голова Геннадій Вайнер, сьогодні організація налічує понад сто чоловік. Найстаршому члену — близько 80-ти років, а наймолодшому — дванадцять. На березі річки Стир, у парку імені Лесі Українки, у їхньому розпорядженні три будиночки, де моржі можуть роздягтися, залишити речі, є спортмайданчик, де вони качають прес, підтягуються та виконують інші фізичні вправи. Бо, як виявилося, загартування — це не лише занурення у крижану воду.

— Обов’язково треба розігрітися, — каже морж із восьмирічним стажем Петро Леонтьєв. — Я йду зранку від ринку сюди пішки в такому темпі, що аж футболка мокра. Ще 150 разів качаю прес. Однак найголовніше в цій справі — внутрішньо відчувати, що ти не простудишся, вода тобі додасть здоров’я. Є віра — буде все нормально. Я відчуваю, коли можу, як сьогодні, трохи пропливти, а коли — тільки зануритися.

— Навіть Бог каже й у Біблії написано, що вода лікує людину, — додає Геннадій Вайнер. — Якось мені знайомі кинули: «Що ти купаєшся в тому брудному Стирі?». Але ж Стир завжди був чистим: якщо там водяться раки, значить, вода нормальна.

— І що, ні разу не застудилися? — цікавлюся.

— Одного разу нежить був, — відповідає пан Геннадій, — то мені старші моржі й кажуть: «Геннадію, та що з тобою? Ану, давай із головою пірни». Я пірнув, прийшов додому — через день уже ніякого нежитю нема. От минулого року на Водохреще купалося 15 нових людей, і десятеро з них залишились у нашій команді.

Свій колектив Геннадій Вайнер називає не тільки командою, а й дружньою сім’єю, в яку залюбки приймають усіх охочих. Адже основна мета цієї громадської організації — залучити людей до здорового способу життя і переконати, що це набагато приємніше, ніж пиятика чи куріння. А є такі, що завдяки моржуванню позбулися шкідливих звичок.

— Молоді у нас багато, — продовжує Геннадій Якович. — У нас, старших, вони вчаться, ми їм розказуємо про всі нюанси. Наприклад, важливо, коли виходиш із річки, адже організм, хай там як, усе-таки отримує стрес, тепло одягнутися — шкарпетки шерстяні, рукавички, шапочка. Рушник обов’язково має бути великий, а не такий, яким ви на кухні руки витираєте. Здавалося б, дрібниці, але це важливо.

На фото: Представники громадської організації любителів зимового плавання та фізичної культури

— Та все одно, щоб зважитися на моржування, потрібно готувати себе за якоюсь програмою, загартовувати? — цікавимось у пана Геннадія.

— Найперша програма — це сила волі, — пояснює морж. — У кожної людини, яка б вона не була, є сила волі, тільки її треба трішечки підняти, сказати собі: «Ти що? Ану, подивись у дзеркало, ану, вперед!». І тоді заходиш у воду, а вона здається тепленькою, як у ванні.

Те ж саме ми запитали в іншого любителя зимового плавання, молодого чоловіка Олександра Лукашевського. У нього досвід моржування — три роки, і розпочинав він також від Водохреща.

— Нема загального правила для всіх, — упевнений Олександр. — Є люди, які заряджаються духом і налаштовують себе підсвідомо, що коли зануряться, то болячки відступлять і все буде добре. Такі можуть і з зими розпочинати моржування. А є такі, що бояться, переживають, що, можливо, застудяться, тому їм треба свій організм готувати, загартовувати.

— І що, ці три роки ви не хворієте? — запитуємо.

— Ні, — запевняє, — у мене раніше були проблеми — нежить, гайморит, а тепер ні кашлю, ні нежитю, і про гайморит забув.

Ще одна любителька зимового купання, яку зустріли тут, на березі Стиру, вже досвідчений морж. 22 січня виповнилося 17 років, як Ольга Табачук почала моржувати. У неї своє бачення та розуміння цього процесу, адже пані Ольга — біоенерготерапевт, а моржування є елементом її лікувальної системи.

— Завдяки цьому людина цілорічно спілкується з природою, з водоймою, — пояснює Ольга Василівна. — Я стикаюся з тим, що у людей через спосіб життя взагалі нема енергії, і це основна причина всіх захворювань. Тому мені необхідно на другому-третьому занятті брати пацієнта за руку, витягати на свіже повітря, щоб хоча б подихав, бо люди роками сидять у кабінетах, офісах. Але ж ми складаємося не тільки з фізичного. Треба, щоб людина зарядилась енергією, отримала її від природи, а потім у житті під час роботи вже її використовувала. Коли в людини нема енергії, духу, то на неї навалюються проблеми. Природа жива, а людина — її частинка. Тому треба вклонитися тій природі, доповнити її собою.

Поки ми розмовляли, з зимової купелі верталися моржі — по снігу, босяка, розчервонілі тіла парують.

— І не холодно вам? — запитую, стоячи у пальті, притупуючи на місці, бо мороз уже почав пробирати.

— Ні, — посміхаються ті.

— От ви кажете, що холодно, — зауважує у відповідь на мою репліку пані Ольга, — але ж не надовго. — Це теж добре для організму. Якщо людина так його загартовує, то вона має силу духу, а значить, може вирішувати свої проблеми.

Помітила, що всі, хто заходив у воду, перед тим, як зануритися, три рази хрестилися та читали якусь молитву.

— Аякже, всі моляться, без цього не можна, — зауважує Геннадій Вайнер. — Ми під Богом ходимо, і на все потрібна його поміч.