Поганий зір не заважає здобувати золоті нагороди

Для Анатолія і Вадима Гречків спорт — не просто захоплення на все життя. Для батька і сина пауерліфтинг — це є саме життя, і робота, і відпочинок. Нещодавно спортсмени мережі фітнес-центрів «Інтер-Атлетика» здобули чотири золоті медалі на першому Кубку України з пауерліфтингу та жиму лежачи без спеціального екіпірування. Вадим узяв два «золота» у триборстві (в сумі 550 кг) та у жимі лежачи (130 кг), а його батько, крім двох найвищих нагород, ще й встановив рекорд України у становій тязі — 265 кг (категорія до 90 кг). При цьому Анатолій Миколайович перевершив власне досягнення кількарічної давнини — 262 кг. Волинські спортсмени-чемпіони сподіваються, що скоро пауерліфтинг стане параолімпійським видом спорту. Перший крок до цього — відміна екіпірування, а далі справа — за функціонерами Міжнародної федерації пауерліфтингу (IPF).

Можна сказати, що Анатолій і Вадим Гречки поклали початок спортивної династії, оскільки син прийшов у пауерліфтинг за батьком.

— Я почав тренуватися сім років тому, коли мені було 15. Підштовхнув до цього тато, який уже займався певний час, — розповідає Вадим. — Повертаючись додому з тренажерного залу, він заохочував мене: мовляв, давай спробуємо, може, щось вийде, хоча б для себе. Тож я пішов на перше тренування, на друге — і втягнувся. Відразу відчув, що це мій вид спорту. До цього займався легкою атлетикою, дзюдо, але тепер можу сказати, що це було тимчасове захоплення. У пауерліфтингу з перших кроків зрозумів, що є перспективи.

Анатолій Миколайович у силове триборство теж «перекочував» із іншого виду спорту.

— До 2002 року я був у збірній команді України з дзюдо. Паралельно пішов підкачати м’язи у тренажерний зал, і мені сподобалось, — розказує Гречко-старший. — На перший чемпіонат України у 2003 році поїхав сам, самотужки мотав аптечні бинти, відпрацьовував вправи. Тоді став чемпіоном України у вазі 75 кг. Наступного року знову поїхав на чемпіонат України з пауерліфтингу в Львів, знову виборов перше місце. Між мною і основним суперником різниця у становій тязі склала всього 2,5 кг. Помітивши мої успіхи, начальник Волинського регіонального центру «Інваспорт» Володимир Гащин порадив піти в клуб і серйозно тренуватися. Та коли прийшов сюди вперше, тренери не звертали на мене увагу, займався сам собою, тому швидко покинув. А в 2005 році мав бути чемпіонат світу. Тоді вдруге прийшов у цей зал, його керівник Володимир Горошко познайомив мене з молодим тренером Олегом Хом’яком. Олег тільки починав тренерську кар’єру, у пауерліфтингу сам виступав як спортсмен. Ми відразу знайшли спільну мову й у лютому почали активно готуватися до змагання у Чехії, яке було заплановане на осінь. І я вперше став чемпіоном світу. Відтоді на закордонних змаганнях ми завжди посідаємо призові місця, без медалей не повертаємось. І в Україні перемагаємо, встановлюємо рекорди. Команда напрацьована, всі наші перемоги — спільні, я отримав звання заслуженого майстра спорту України, Олег Хом’як — заслуженого тренера.

Тренуються спортсмени тричі на тиждень — через день, щоб організм встигав відновлюватись, інакше можна себе «загнати». Найважчий день — понеділок: тренування, буває, триває 3-4 години. За цей час встигають перетягати десятки тонн «заліза». Крім того, що пауерліфтинг — це стиль життя, для обох Гречків спорт став іще й роботою.

— Працюю тренером у залі мережі фітнес-центрів «Інтер-Атлетика». Вівторок, четвер, субота — з ранку і до вечора в залі, а в понеділок, середу і п’ятницю сам займаюсь у першій половині дня, — каже Вадим.

— Змагання — це робота. Я в кінці року підписую контракт із республіканським «Інваспортом» і маю виконувати його умови, за що отримую зарплату, — додає Анатолій Миколайович. — Ресурс організму досить великий, можна і до 70 років успішно займатися. Крім цього, люблю рибалити, по кілька днів можу просиджувати сам на ставку в тиші-спокої, а також читати. Озвученої літератури в бібліотеках мало, вона застаріла, тому шукаю цікаве в Інтернеті. Люблю історію, зокрема Древньої Русі, Гетьманщини, детективи, художню літературу, фантастику.

Волинським спортсменам потрібно завжди бути в формі. Серйозні змагання — чемпіонат України, чемпіонат світу — відбуваються два-три рази в рік, цьогоріч уперше провели Кубок України без екіпірування.

— Влітку в США на чемпіонаті світу відмінили використання спорядження, щоб прагнути до зарахування пауерліфтингу до параолімпійських видів спорту, — пояснює Вадим. — В екіпіровці змагання триває три-п’ять годин, тоді як без бинтів і трико — до півтори години. Без додаткових елементів виходить і швидше, і цікавіше.

Довідка

Пауерліфтинг — силовий вид спорту, в якому підіймають штангу. У якості змагальних дисциплін виконуються три вправи — присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи і тяга штанги, які в сумі силового триборства і визначають кваліфікацію спортсмена.
У пауерліфтингу застосовують таке спорядження: пояс, бинти на коліна і на зап’ястя, майку для жиму лежачи, комбінезон для присідання, комбінезон для станової тяги. Спорядження в пауерліфтингу передусім призначене для захисту від травм, але водночас за рахунок жорсткості тканини дає надбавку від п’яти до кількох десятків кілограмів у кожному русі.