Медична реформа в Луцьку: реальне покращення чи чергова заміна вивісок?

Уже не перший рік медична реформа в Україні перевертає медицину всіх рівнів із ніг на голову. Звісно, не обійшлося без появи в області нових лікувальних закладів, декотрим пощастило й із новою апаратурою та сучасними ремонтами. Та часто-густо міністерські новинки супроводжуються горою наказів і розпоряджень, слабенько або ж і зовсім ніяк не підкріплених фінансуванням. В обласному центрі Волині не на жарт узялися за сімейну медицину. Вже створені чотири амбулаторії загальної практики сімейної медицини тепер хочуть об’єднати в один комунальний заклад — Луцький центр первинної медико-санітарної допомоги №1. На останній сесії Луцькради депутати підтримали відповідне рішення. Як усе відбуватиметься та куди доведеться бігати хворим, намагалися з’ясувати «Відомості».

За словами начальника управління охорони здоров’я Луцької міської ради Федора Кошеля, реформування спрямоване на розмежування первинного, вторинного і третинного рівнів медичної допомоги. Особливе місце віддають первинній меддопомозі, а саме амбулаторіям сімейної медицини. Вони мають стати ближчими до людей: кількість амбулаторій повинна зрости, а працювати вони будуть ефективніше. За таке реформування в Луцьку вже взялися кілька років тому, результат — чотири амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Зважаючи на звіти керівників цих закладів, працюють вони досить успішно, оскільки 70-80% лучан, які звертаються в амбулаторію, вистачає допомоги сімейних лікарів і вони обходяться без консультацій вузьких спеціалістів при поліклініках. Тоді виникає запитання: що ж і для чого зібралися реформувати нині?

— Так, в один комунальний заклад хочемо формально злити чотири амбулаторії загальної практики сімейної медицини, що на вулицях Бенделіані, Стрілецькій, Корольова (мікрорайон Вересневе), Львівській, із адміністративним центром і ще однією амбулаторією у Луцькій міській поліклініці №3, — розповідає Федір Кошель. — Це перший етап, який заплановано реалізувати у першому кварталі 2013 року. Для більшості людей ця схема буде набагато кращою. В амбулаторіях проводитимуть необхідні для первинного рівня обстеження, аналізи та лікування. На консультацію до вузькопрофільних спеціалістів хворого направлятиме сімейний лікар.

Де ж саме пацієнт шукатиме тих вузькопрофільних спеціалістів, якщо всі вони концентруватимуться у центрі, тобто в нинішній поліклініці №3? Саме туди доведеться їхати мало не половині лучан? Та, виявляється, все не зовсім так. Як розповів головний лікар поліклініки №3 Віктор Максимюк, у їхньому приміщенні працюватиме лише кілька вузькопрофільних лікарів, та й то лише до 2019 року.

— Центр не буде чимось таким невідь-чим, — розповідає Віктор Борисович. — Тут, у приміщенні поліклініки, розмістимо адміністративно-господарські служби, де будуть головний лікар, два заступники з медичної частини, один — із адміністративно-господарської роботи, електрик, столяр та інші фахівці. Також тут буде велика амбулаторія загальної практики сімейної медицини на 20-22 тисячі населення, яка утвориться на основі чинного відділення, де працює 12 сімейних лікарів. Крім того, згідно з міністерськими наказами, до 2019 року при центрі має працювати кілька вузьких спеціалістів: гінекологи, хірурги, невропатологи, офтальмологи, отоларингологи.

Головний лікар Луцька Федір Кошель також додав, що до того ж 2019 року ці спеціалісти будуть раз у тиждень приймати пацієнтів при кожній амбулаторії. Таким чином навіть вторинну ланку допомоги наблизять до населення. А от до інших медиків, наприклад, пульмонолога, кардіолога, ендокринолога, всім, хто обслуговується згаданими амбулаторіями, доведеться їхати у міську поліклініку №1.

— Люди нічого не відчують, просто замість третьої поліклініки обслуговуватимуться у першій, де і матеріальна база краща, і діставатися зручніше. Ті ж, що живуть поруч із третьою поліклінікою, хай поїздять так само, як мешканці Вересневого чи ДПЗ. Не буває такого, щоб усім одразу догодити, — резюмував Федір Гнатович.

Зважаючи на те, що основний акцент усе ж буде на роботі сімейних лікарів, ми вирішили відвідати амбулаторію загальної практики сімейної медицини №1, що обслуговує близько 18 тисяч лучан у мікрорайоні ДПЗ.

Медзаклад працює з 2008 року, тут зробили сучасний ремонт, є лабораторія, кабінет фізпроцедур, денний стаціонар, по кілька годин щодня хворих приймають стоматологи та гінеколог.

Про те, що з об’єднанням закладів амбулаторія може позбутися певної апаратури, її головлікар Лідія Кривдік не переживає, зауважує, що супертехніки тут немає, а дечого навіть бракує. Каже, що й персонал скорочувати не повинні. Щоправда, в останнє мало віриться, зважаючи на нещодавні заяви керівників медичної галузі Луцька.

— Нині у нас сім посад сімейних лікарів, але вони перевантажені, — розповідає головний лікар амбулаторії. — А на таку кількість населення, яке ми обслуговуємо, потрібно 11-12 таких фахівців. Тож із об’єднанням мали б нам їх навіть додати, щоби вони працювали в межах норми — півтори тисячі людей на одного сімейного лікаря та двох медсестер.

Більше її турбує те, чи отримуватиме амбулаторія достатнє фінансування, так як кошти виділятимуть не напряму, а вже через центр.

— Ми працюємо як окрема юридична одиниця, а це свої рахунки, свої кошти, я можу оперативно вирішувати, куди їх направити. Тепер не знаю, як центр ділитиме гроші. Я побоююся, що ми не будемо мати й того, що є нині. Хоч і зараз працюємо на межі, — ділиться Лідія Олексіївна.

З цього приводу непокоїться й Володимир Лотвін, очільник амбулаторії в мікрорайоні Вересневе, яке поки теж функціонує як окрема юридична одиниця. За його словами, є ризик, що амбулаторії отримуватимуть кошти за принципом залишкового фінансування. Тому він переживає, щоби таким чином не розвалили те, що було напрацьовано і зроблено за останні кілька років.

Раз мова уже зайшла про фінансування, то було б логічно дізнатися, скільки коштів потягне формальне об’єднання медзакладів у Центр первинної медико-санітарної допомоги №1.

— На перший етап потрібні невеликі кошти, для міста ця сума підйомна — 250 тисяч гривень для виготовлення установчих документів, — переконує начальник міського управління охорони здоров’я. — Щоб центр повноцінно запрацював, маємо освоїти ще приміщення біля амбулаторії на Стрілецькій і 200 квадратних метрів біля амбулаторії на Бенделіані. На це треба закласти в бюджеті ще 300 та 400 тисяч гривень.

Також ми поцікавились у Федора Гнатовича, чи не потребуватиме створення центру більшого фінансування власне зарплатного фонду, адже, ймовірно, будуть створені нові посади. Та Кошель це заперечив. За його словами, створення центру відбудеться в межах чинних штатів: нікого не звільнятимуть і не братимуть нових людей. Передбачається лише перекваліфікація частини вузьких спеціалістів на лікарів сімейної медицини. Щоправда, на нещодавній виробничій нараді у поліклініці №3 з’ясувалося, що частина лікарів не має жодного уявлення, що буде з їхніми робочими місцями. До того ж чиновники пропонували медикам, які не захочуть перекваліфіковуватись, звертатись у центр зайнятості. Погодьтеся, цікаві пропозиції, зважаючи на те, що Кошель заявляє про реформування в межах чинних штатних розписів.

Занепокоєння викликає й те, куди підуть вузькопрофільні спеціалісти з поліклініки №3. При центрі дозволено буде працювати лише шістьом із них, тоді невже всі масово перекваліфіковуватимуться на сімейних лікарів? Чіткої відповіді на це запитання не дав ані начальник міського управління охорони здоров’я, ані головний лікар поліклініки. Проте останній заявив, що медики з поліклініки №3 зі збереженням своїх посад підуть працювати в поліклініку №1. Та, як з’ясувалось на сесії міської ради Луцька, до першої поліклініки зможуть піти працювати лише вісім медиків. Що ж буде з іншими, достеменно ніхто сказати не може.

Медики частково погоджуються, що такий центр необхідно створювати, але вони наголошують: для цього має бути й відповідне фінансування з боку держави, щоб усе дійсно працювало, а не відбувалося лише на папері.

Скажімо, додаткового фінансування потребують ті ж амбулаторії. Так, у медзакладі на Бенделіані уже не перший рік чекають на звичайний інгалятор і кольпоскоп, і це лише маленька частинка того, чого не вистачає тій же сімейній медицині.

— Якщо ми хочемо зробити якісний Центр первинної медико-санітарної допомоги, будуть потрібні фінансові затрати, і не маленькі. Адже треба буде докупити обладнання в амбулаторії, оновити арсенал фізіотерапевтичних апаратів, придбати якісну техніку для сімейних лікарів, можливо, навіть портативні апарати УЗД та ЕКГ тощо, — зазначає головлікар поліклініки №3.

Варто зауважити, що й сама третя поліклініка потребує чималих вкладень. Адже ще не повністю перекритий дах, частина приміщень давненько не бачила ремонтів, не вистачає медичного обладнання.

Отже, від міністерства є лише накази, а про реальні гроші, які будуть виділяти, поки ніхто не говорить. Тож укотре реформування може закінчитися зміною паперів і вивісок, у результаті так нічого і не покращивши для людей.

Попри це, місцеві чиновник розробили цілий «План дій щодо реформування медико-санітарної допомоги на 2012-2015 роки». Згідно з ним запланована ще й друга черга утворення закладів первинної медико-санітарної допомоги, в межах якої збираються створювати шість нових амбулаторій сімейної медицини й об’єднувати їх у Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 на базі міської поліклініки №1. Крім цього, заплановано ще й перетворення Луцької міської дитячої поліклініки та Луцької міської поліклініки №2 у консультативно-діагностичні центри. Як бачимо, плани у реформаторів, м’яко кажучи, наполеонівські та, як завжди, фінансово не підтверджені. Зважаючи на це, депутати Луцької міської ради все ж не прийняли рішення про дану реформу. Одначе Федір Кошель запевнив, що до цього питання, ймовірно, ще повертатимуться в наступному році.