Водій курив, пасажири літали, пільговиків ганяли

Один день журналіста «Відомостей» у громадському транспорті Луцька

Коли у Луцькій міськраді звітують про дзвінки на «гарячу» лінію, завжди наголошують на великій кількості скарг, які надходять від жителів міста на роботу громадського транспорту. Провівши один день у маршрутці, «Відомості» вирішили дізнатися, що так обурює лучан, і розповісти читачам про найбільш яскраві враження.

Свій «робочий день» кореспондент «Відомостей» розпочала після 8-ї години ранку. О цій порі більшість городян їде на роботу, навчання тощо.

Ми сіли у «п’ятнадцятку», що рухалася з проспекту Відродження в бік гіпермаркету «Там-Там». Новою китайською маршруткою їхати довелося вперше. Оцінила наш рідний луцький «Богдан»: автобус значно більший і ширший. У «китайця» ж сидіння незручні — ноги заледве до підборіддя не дістають. Але тим, хто стоїть, іще гірше: зайшов один «солідний» мужчина і зайняв півмаршрутки. Взагалі, склалося враження, що щороку в Луцьку купують усе менші маршрутки. Не знаю, можливо, вони дешевші. Але ж українці — народ не карликовий, а тому питання пасажиромісткості не останнє. Тут би місцевій владі проявити патріотизм і все ж віддавати перевагу тим перевізникам, які купують не мініатюрних «китайців», а наші «Богдани».

Поки думала про незручності автобуса, молода дівчина, що сиділа поруч, вирішила поділитися з подругою новинами про бурхливо проведену напередодні ніч. Ніяк не можу зрозуміти, навіщо у громадському транспорті так голосно розмовляти по телефону, реготати і розповідати про кількість випитого спиртного й інші пікантні подробиці особистого характеру.

Не витримавши тісняви і надто голосного базікання дівчини у ранковий час, вирішила на проспекті Соборності зійти і дістатися до центру міста іншою стороною. Сіла у маршрутку №16. «Сіла» сказано надто м’яко. По-суті, впала на сидіння, коли водій ударив по газах. Склалося враження, що молодик, який був за кермом, працював за схемою «газ — гальма» і йому було абсолютно начхати на пасажирів, які буквально літали у салоні, наступаючи один одному на ноги. Настрій від цього не поліпшувався.

А тим часом Шумахер луцького розливу ледве не збив чоловіка. Сталося це на зупинці «Станція переливання крові», що на проспекті Волі. Солідний старший пасажир завчасно попередив про необхідність зупинитися. Проте, наближаючись до зупинки, водій чомусь не зменшив швидкість і вирішив не зупинятися позаду 30-ї маршрутки, яка вже перебувала на зупинці, а обігнати її. Та за мить так натиснув на гальма, що навіть ті пасажири, які сиділи, ледве втримались у своїх сидіннях. Усе стало зрозуміло, коли побачили чоловіка, який вирішив перейти дорогу попереду «тридцятки». Що, власне, категорично заборонено. Та чолов’яга, який привіз хліб у магазин, розміщений на зупинці, не надто переймався правилами. За що, зауважу, мало не поплатився життям.

Ближче до обіду ми вирішили з центру доїхати до вокзалу. Ніколи не думала, що добратися у цей мікрорайон Луцька так важко. Маршрутку (а туди йдуть №2 і №4) довелося чекати на зупинці біля ЦУМу хвилин п’ятнадцять. Коли нарешті «четвірка» під’їхала, то до неї кинулася ціла юрба. Переважно людей старшого віку. Проте стало творитися щось неймовірне: жіночка зайшла і вийшла, за нею таку ж «процедуру» повторив літній чоловік, потім іще одна пані. Все стало зрозуміло, коли сама нарешті потрапила у салон. «Я уже маю п’ять пільговиків», — постійно кричав водій. За мною зайшли два відносно нестарих чоловіки й сказали, що у них чорнобильські посвідчення. Шофер повторив фразу, що пільговиків більше не бере. Чоловіки почали вимагати показати їм тих, хто має пільги, «у натурі». Водій сказав щось на кшталт «Вам треба, то самі й перевіряйте». Словесна перепалка тривала декілька хвилин. Чорнобильцям усе ж довелося вийти. А я кинула оком по салону автобуса: їхали в основному старші люди з торбами, очевидно, з ринку. Серед них п’ятеро дійсно могли мати право на пільговий проїзд. Так що скандал, вчинений іще доволі молодими чоловіками, виглядав негарно.

Та на цьому пригоди на маршруті не закінчились. Я примостилася ззаду і мала нагоду спостерігати за всім, що діється у салоні. Переді мною сиділа вагітна жінка з дитинкою двох-трьох років. Декілька пасажирів стояло. Жінка майже на самій зупинці біля стадіону подала сигнал, що їй треба вийти. А виходити вона збиралася через задні двері. Першою вирішила звести дитину. Процедура була довгою, водій, не маючи повноти огляду задніх дверей через пасажирів, що стояли, став закривати двері саме у той момент, коли у проймі була дівчинка. Дитя почало плакати, а жінка — галасувати, пасажири кинулись із прокльонами на шофера. Для мами й доньки все закінчилося добре, хіба що маленька злякалась. А от водія мені стало шкода: у ситуації була винна матуся. Адже вона порушила кілька правил. По-перше, з маленькою дитиною до виходу треба готуватися завчасно і виходити на передні двері. По-друге, першою з салону знову-таки мала вийти жінка і подати руку малечі. Тоді б водій у дзеркало мав нагоду все побачити й оцінити ситуацію. А так вийшов без вини винуватий.

Ближче до вечора доля «занесла» у салон маршрутки 17а. Сідала біля Старого ринку. На запитання «Коли їдете?» водій сказав, що вже. Зручно примостилася попереду поруч із шофером, про що невдовзі дуже пожалкувала. Це «вже» обернулось як мінімум п’ятьма хвилинами. А водій ще й цигарку вирішив запалити. Було щось дуже смердюче. Дихати не було чим. Чоловік же курив і не рушав із місця, аж поки у салоні не назбиралося пасажирів. Тоді почав рушати. Але зробити це було не так просто. Хвилини чотири потратив на те, щоби виїхати з зупинки. Складається враження, що зупинка біля Центрального ринку — щось поза Правилами дорожнього руху. І саме виїжджаючи з неї, завжди згадуєш про GPS-навігацію. Коли б вона була, то, можливо, водії маршруток №17, 17а, 16, 8 не робили б біля ринку свою «кінцеву» і не стояли б по п’ять-сім хвилин, створюючи затори. Виїхали з вулиці Глушець, шофер вирішив постояти ще «трішечки» напроти «Перлини». А потім була «довга» дорога до повороту на Шопена. Маршрутка рухалася надзвичайно повільно. А все через припарковані з обох боків проспекту Волі легковики. І куди лише працівники ДАІ дивляться? Тільки приїжджай увечері та штрафуй.

Висновки ж після проведення дня у громадському транспорті такі: різні бувають і водії, і пасажири. А щоби ніхто нікому не псував настрій, потрібно дотримуватись елементарних правил поведінки у транспорті.