Сток-шопи в Луцьку нині в моді

30 квітня 2009, 17:05

Джерело: Відомості

Наче хвилями, полонили Луцьк свого часу то кіоски з усіляким дріб’язком, то аптеки, то гральні автомати… Сьогодні актуальні сток-шопи. Чи є закономірність у таких «припливах»? Невже існує особлива мода на однакові види діяльності? На ці та інші питання намагалась відшукати відповідь кореспондент «Відомостей». — Моди як такої на бізнес не існує, — розповідає Наталя Рибай, начальник відділу розвитку підприємництва Департаменту підприємництва Луцької міськради. — Просто виникає сприятлива економічна ситуація у місті для розвитку того чи іншого виду діяльності. Якщо вчасно визначити момент, то бізнес стає найбільш прибутковим. Коли економічна ситуація змінюється, то й мода на той чи інший бізнес минає. Приміром, за період з 2007 до 2009 року кількість розважальних закладів та аптек не зросла, проте магазинів стокового одягу з’явилось, як «грибів після дощу». Отже, сміливо можна стверджувати, що на сьогоднішній день стоковий бізнес — найрентабельніший. Утім, позиціювати саме стоки стало необхідним ще й тому, що з’явився новий клас покупців — люди із середніми доходами, які під час фінансової кризи почали заробляти менше, але звикли добре одягатися. А ще з часом навчилися розрізняти по-справжньому модний та якісний одяг, хоча й з минулих колекцій. Відтак, одразу ж виник попит на стоковий одяг. Яких тільки понять ми помилково не вкладаємо у слово «сток» (від англ. stock — «запас», «той, що зберігається на складі»)! Нерідко, на нашу думку, це і секонд–хенд (речі, що були у вжитку), і митний конфіскат дешевого ширпотребу з Туреччини чи Китаю, що потрапляє на територію нашої держави незаконно…Насправді сток-шопи — це магазини, в яких розпродуються своєчасно нереалізовані в бутиках і на розпродажах брендові речі чи одяг відомих модельєрів, який можна придбати з 50-90%-ми знижками. У всьому світі одяг та взуття stock популярні вже кілька десятків років. Здебільшого, завдяки хорошій якості фірми — виробника та доступним цінам. У Європі, наприклад, купувати речі у стоках навіть модно. Логічним буде запитання: якщо це дійсно нові брендові якісні речі, то чому вони коштують значно дешевше? — Такий одяг — це залишки колекцій чи товари з розпродажу магазинів при зміні асортименту, — пояснює Оксана Олексіївна, власниця стокових магазинів у Луцьку (вона не побажала називати своє прізвище). — Іншими словами, це речі тієї ж самої якості, ціни на які значно нижчі від тих, що у фірмових магазинах. Оскільки заміна колекцій відбувається досить часто, частина товару минулих сезонів залишається без запиту. Фірми–виробники намагаються позбавлятися такого одягу ще до приходу нової колекції, знижуючи її початкову вартість. Тому він потрапляє до стоків. Іншою причиною суттєвої цінової різниці є невідповідність розмірів та кольорів одягу в регіоні, до якого він потрапляє. Наприклад, консервативний англієць ніколи не вдягне речі яскраво рожевого кольору, а італієць чи українець — залюбки. Схожа ситуація і з розмірами. Стоковий одяг, який надходить до наших магазинів, скажімо, зі Сполучених Штатів, у переважній своїй більшості невеликих розмірів, оскільки товари XL чи XXL мають попит у їхній країні. Питається: чому ці речі коштують так дорого? Адже у сток-шопах в «українському варіанті» пропонують за повну ціну начебто «свіжий» крам з колекції відомого кутюр’є, а насправді реалізовують залишки минулих колекцій, закуплених у закордонних елітних бутиках. Власники таких магазинів роблять ставку на заможних клієнтів, які «купуються» вже на сам бренд, бо ж копирсатися у каталогах і розбиратися, що старе, а що нове, у них немає бажання і часу. — Люди, як і раніше, думають: якщо на товар знижена ціна, то він має коштувати від 5 до 100 грн. максимум. Та не так все просто, — переконує власниця стокового магазину. — По-перше, одяг ми закупляємо вже в Україні на оптових складах, а не за кордоном, тому й ціна зовсім інша. По-друге, стрибок іноземної валюти теж відіграв свою роль у вартості товару. Та ще й подорожчав товар у закупці. Ось і складається цінова політика. Націнка ж залежить від бренду: популярний коштує дорожче, маловідомий — дешевше. А буває й таке, що мішки з крамом в підвалі залягають на кілька років…Проте, поціновувачі цього одягу вже знають: краще купити у нашому магазині, ніж на базарі одесько-хмельницьке, в якому ходить пів-міста. Його ж випереш — і вже не можна носити! А тут кожна річ має власне ім’я — європейський бренд, який пройшов сертифікацію і відповідає усім вимогам і стандартам. — Для того, щоб зорієнтувати читача в різниці цін на фірмовий одяг, наведу кілька прикладів, — намагається роз’яснити Андрій Степанович, директор ще однієї мережі луцьких сток-магазинів. — Брюки «Armani» у нас коштують 350-450 гривень, у той час як у Європі — 150-200 євро. Ціни на літні футболки з колекції «Monte Carlo» не перевищують 100 гривень, «Mango» — 160-180. Відчутна різниця? Я закуповлюю товар за кордоном, розмитнюю — а це, повірте, не дешево. До магазину одяг надходить із складу запакований, з етикетками, на ньому стоїть європейська ціна і, відповідно, ціна стокового магазину. Вони суттєво відрізняються. Скажімо, дещо удвічі, а то й утричі дешевше. Помітили? За словами пана Андрія, у його магазинах продається демократичний одяг з Німеччини, розкішний італійський та французький. Зустрічаються також вироби від кутюр. Серед покупців, переконує власник сток-шопу, до речі, багато відомих людей міста. Можливо. Фінансова криза у певній мірі вирівняла більшість клієнтів — багатших і бідніших. Та з часом можливий перерозподіл. І сьогоднішнім зірковим гравцям на ринку за рік-два-три доведеться шукати нові, цікавіші й рентабельніші ніші?