Через забудовників Луцьк може втратити унікальні підземелля

У позаминулому номері «Відомості» писали про те, що на території історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» руйнується будинок Лесі Українки — пам’ятка архітектури та культури. На думку директора ДП «Волинські старожитності» Олексія Златогорського, він може взагалі завалитись, якщо поруч зведуть новобудову. Хто та що саме будуватиме у Старому місті, з’ясовували «Відомості».

Вирушаємо на територію майбутнього будівельного майданчика за адресою Кафедральна, 13. Сьогодні тут тривають археологічні розкопки, в результаті яких віднайдено підземну забудову Луцька 17-18 ст.

— Враховуючи те, що підземелля має історичну, наукову, культурну цінність, ми, археологи, і, думаю, інші краєзнавці, не дозволимо будувати щось на цьому місці, — каже Олексій Златогорський. — Підземна забудова є не тільки під цією ділянкою — вона тягнеться до костелу Петра і Павла, у бік лазні. Наразі ми відкрили лише перший ярус. Видно, що йде другий. Кажуть, що всього є п’ять ярусів. Цегла — пальчатка 17 ст., інколи трапляється підмурівка 18 ст., дуже гарно збереглись арки, їх можна відновити. І якщо ми хоча б частинку підземелля залишимо, дослідимо, доведемо до пуття, створивши туристичний об’єкт, то, думаю, це буде набагато краще, ніж триповерхова забудова. До речі, це єдине місце в Старому місті, з якого добре видно костел Петра і Павла, а новобудова закриє і його, і ці підземелля. До того ж вона створюватиме певну загрозу для будинку, де проживала Леся Українка, і для навколишніх будівель. Можливо, не через рік, але через десять, коли почнуть валитися будинки, виникне питання — в чому причина? Причина критиметься у цій забудові, та буде вже пізно.

Що ж готуються тут звести — торговий центр чи житлове приміщення — та на скільки поверхів, ми намагалися з’ясувати у директора ТзОВ «Луцькміськбуд», яке є замовником робіт, Тихона Павлюка. Однак він відмовився від коментарів, лише зазначив, що у нього є всі дозвільні документи.

З тим самим запитанням ми звернулися в управління містобудування та архітектури міськради. Як повідомив його начальник Юрій Казмірук, це двоповерховий житлово-офісний комплекс із мансардою. У плані забудови, яку нам надав Юрій Йосипович, чітко видно, що зазначена «мансарда» є повноцінним поверхом, тому це буде все-таки триповерхове приміщення.

На фото: Макет житлово-офісного комплексу, який збираються побудувати

Як стало відомо «Відомостям», ще у 2007 році, відповідно до рішення сесії міської ради, земельну ділянку загальною площею 0,0779 га на вул. Кафедральній, 13 на умовах оренди на п’ять років для будівництва й обслуговування житлово-офісного комплексу було надано громадянці Марії Поцілуй. Згодом жінка передала ділянку в суборенду ТзОВ «Луцькміськбуд». Відповідно до рішення виконкому від 08.10.2009 надано дозвіл на отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки з урахуванням Генплану заповідника. Що ж це за громадянка, якій аж у заповіднику надали землю в оренду? З неофіційних джерел відомо, що вона — матір одного з новообраних депутатів Верховної Ради від Волині. А щоб «не світитися», передала земельну ділянку в суборенду фірмі, підконтрольній синові.

— Забудовник не чекатиме, поки я докопаю, він може розпочати будівництво завтра, — продовжує пан Златогорський. — Один архітектор «Луцькміськбуду» каже, що все це знесуть, але я не погоджуюсь. Інший пропонує робити зверху подушку, укріпляти джгутом і ставити на те плиту. Це, з одного боку, збереже стару забудову, та з іншого — закриє людям доступ до цих підвалів. Бо така сама підземна забудова є під банком «Хрещатик» (розміщений навпроти). Коли він будувався, було узгоджено, що потім кожен охочий зможе відвідати ті підземелля. Однак тепер фінустанова нікого туди не пускає: ні мене, ні навіть директора заповідника.

Найкращий варіант у цій ситуації, на думку Олексія Євгеновича, — виділити забудовнику земельну ділянку в іншому місці замість цієї. А щоб вберегти підземелля, директор «Волинських старожитностей» зініціював виготовлення паспорта на пам’ятку місцевого значення «Підземна забудова Луцька 17-18 століть». Якщо її введуть у Державний реєстр пам’яток, це стане своєрідним захистом від забудови. Адже пам’ятка археології не може бути передана у власність, оренду й інше відчуження, вона належить лише державі. Та паспорт має затвердити консультативна рада при управлінні культури облдержадміністрації, а також Держкультспадщина.

Отже, якщо не дозволяти будівництво на ділянці, то потрібно довести до ладу підземелля, щоб зробити їх доступними для туриста. Хто ж фінансуватиме ці роботи, цікавимося в Олексія Златогорського.

— Держава точно ні, — каже Олексій Євгенович. — Я майже знайшов інвестора на ці роботи, не хочу говорити наперед, бо він трохи лякливий і може втекти. Це проект не на один і не на два мільйони гривень, але кошти наступного року, думаю, будуть.

Начальник відділу культурної спадщини Луцької міської ради Сергій Годлевський вважає, що забудова у цьому місці можлива, однак вона має вписуватись у загальний ансамбль Старого міста і відповідати стилю будинку, який тут колись стояв.

— Підвальні приміщення у будь-якому разі треба зберегти, — каже Сергій Сергійович, — можливо, зробити тут виставкові зали чи якийсь тематичний клуб. Я не проти, якщо це буде приватна власність. Бо ні держава, ні місто не мають на це коштів. Я вважаю, та це моя особиста думка, те, що, наприклад, фундамент церкви Івана Богослова зверху накритий саркофагом, — неправильно. От якби над ним звести храм, не зруйнувавши підвалу, то це було б краще.

— Забудовник не представив проекту, де було б написано, що ці підвали будуть впорядковані, — запевняє Олексій Златогорський. — Я проти того, що він зараз пропонує. Починаючи з 2002-го, щороку кажу, що там ніякої забудови не буде, він щороку мене запевняє, що буде. Ні замок Любарта, ні Старе місто не є спадщиною ЮНЕСКО і ніколи нею не стануть, поки ось ці забудови не припиняться. А спадщина ЮНЕСКО — це не тільки розвиток духовності, культури та збереження історичної свідомості, а й великі капіталовкладення в місто й область для збереження історичної інфраструктури.