Фермери з Луцька в хліві тримають не свиней, а страусів

Справжнісінькі африканські страуси живуть на невеличкій фермі в обласному центрі Волині. Майже десять років тому взявся за їх вирощування Володимир Вінцюк. І хоча Луцьк за своїм кліматом зовсім не нагадує Африку, екзотичні птахи почуваються тут комфортно. Морозу та снігу не бояться, голову в пісок не ховають, їдять із апетитом.

Як розповідає Володимир Йосипович, фермерством він займається з 1992 року. За цей час чого тільки не пробував. А от у 2001 році йому пощастило поїхати на навчання до Польщі. Фермерам із України там показали чимало видів бізнесу в сільському господарстві, але Володимиру Вінцюку до душі припали саме страуси.

— Цю ідею привіз і сюди. Згодом іще раз, уже самостійно, їздив до Польщі, щоби детальніше ознайомитись із усіма нюансами страусівництва, — каже чоловік. — Побував на восьми фермах різної потужності: й на таких, де жило лише дві сім’ї птахів, й на таких, де вирощували до 1700 голів страусів. Поглянувши на результати їхньої діяльності, зрозумів, що це хороша справа.

Дружина пана Володимира, Лариса Борисівна, з усмішкою пригадує, як чоловік повідав удома, що розводитиме страусів.

— Ми спочатку сприймали все це з насмішкою, думали, що то жарти. Але настала весна, і я зрозуміла — усе серйозно. Чоловік почав готувати приміщення для птахів, а потім зі Львівщини привіз 15 маленьких страусенят, — ділиться вона.

Як розповідають господарі, для себе вони вибрали африканських страусів: це найкрупніша порода, дорослий птах важить 150-200 кілограмів.

— Майже як свиня, але більш елегантний, — сміється пан Володимир.

Спочатку волинські фермери добре не знали, як доглядати за диво-птахами, тож мали трохи клопотів. Володимир Йосипович у хліві й підлогу для них утеплював, й лампами вигрівав, адже головне було зберегти малечу.

Зараз на фермі, що розміщена в мікрорайоні Вишків, мешкає вісім екзотичних птахів. Живуть вони сім’ями, щоправда, деякі самці мають по дві самки. Страуси мають у своєму розпорядженні чималий хлів і просторий вольєр, де можна досхочу побігати. Хоч як дивно, з радістю прогулюються вони і в сніг, і в мороз.

— Узимку на вулиці почуваються нормально, — розповідає Володимир Йосипович. — Вони й у 30-градусний мороз гуляють, щоправда, недовго: походять трохи — і тікають у хлів. Приміщення не опалюється, та коли сильніший холод, то вмикаю їм інфрачервоні обігрівачі: після прогулянки гріють спинки, щоби легені не застудити.

З відомого виразу, що страуси від ляку сунуть голову в пісок, господарі ферми тільки сміються. Кажуть, що такого насправді не буває. До слова, птахи вони не такі вже й лякливі: мають міцні ноги, тож добряче можуть штурхонути будь-кого.

— Ех, вони такі бійки влаштовують — чи то за самку, чи то за лідерство, — ділиться господиня. — Бувало, ноги собі порозбивають і що тільки. Цього літа чоловік мав багато справ, то їх я доглядала. Спочатку до мене не могли звикнути: і шипіли, і дзьобали. Але тепер ми вже подружились.

«Африканські мігранти» охоче споживають український ячмінь, овес, пшеницю, макуху, соєвий шрот. За добу один птах з’їдає до двох кілограмів корму. Обов’язкові в раціоні й мінеральні добавки, а також камінці, бо ж птиця лише з їх допомогою може перемолоти у шлунку їжу.

— Страуси — дуже хороша та перспективна птиця, та в Україні ніхто на це не зважає, — повідав пан Володимир. — У європейських країнах рентабельність бізнесу сягає 200-300%. Неважливо навіть, чи велике господарство. Я в Польщі був на маленькій фермі, де всього чотири страуси. Власник мав також чотири тисячі індиків. То екзотичні птахи принесли 37 тисяч доларів доходу, а індики дали збиток. Річ у тому, що страуси практично безвідходні, продати можна майже все. Дуже дорогоцінна сировина — шкіра та жир. А м’ясо! Та Європа взагалі на ньому схиблена. Адже воно зовсім не містить жиру й холестерину, його сміливо можуть їсти й діабетики, й люди з хворою печінкою чи кишково-шлунковим трактом, й ті, хто бажає схуднути. Кілограм делікатесу в середньому коштує від 10 до 20 доларів, а за філе подекуди й 30 можна вторгувати.

Володимир Йосипович каже, що хоча зі збутом в Україні нелегко, м’ясо вони продавали без особливих труднощів, щоправда, аж у Харків і Київ. А от у волинські ресторани страусине м’ясо брати відмовляються, мовляв, не вміють готувати таку екзотику. А яйця купують постійні клієнти. Попит є, незважаючи на чималеньку ціну — від 120 гривень за штуку, адже багатьом їх до вживання рекомендують лікарі. До слова, самки несуться раз у три дні, а одне яйце важить від півтора до двох кілограмів.

— Якось двома яйцями ми нагодували цілу компанію з 20 осіб, —сміється фермер. — Не пропадають і шкарлупки: їх продавали на Київ художникам, місцеві митці теж брали. Дизайнери купують і пір’я. Одні лише шкіри мусили викидати, бо масового забою у нас нема, а ту одну шкірку в рік ніхто не хоче брати. До того ж в Україні немає де вичинити страусину шкіру. А відправляти на Польщу чи Німеччину потрібно не менше як 30 штук за раз.

Свого часу фермери придбали у кредит інкубатор, тож мають можливість вирощувати страусине потомство. Щоправда, роблять це лише на замовлення, коли уже є покупець на майбутніх пташенят. Ряди ж своїх птиць поки поповнювати не планують.

— Я їх можу виростити, але де їх розміщу? Адже на кожну вікову категорію потрібні окремі приміщення — як внутрішні, так і на вулиці, для прогулянок. Ми з дружиною не молоді, тож не знаю, чи матимемо сили поратись із більшою фермою. Крім того, братися розширювати господарство в нашій державі досить проблематично та непевно. Тож будемо бачити по своєму здоров’ю та по ситуації в країні, — резюмує пан Володимир.

Поки ж волинські страусоводи роблять ставку на своєрідний екзотичний туризм, адже їхні страуси досить популярні серед малечі. Сюди на екскурсії частенько заїжджають учні міських шкіл, а на вихідних навідуються цілими сім’ями.

— Екскурсія коштує п’ять гривень, — розповідає Лариса Борисівна. — Також дітки купують пір’їнки, які вартують від 5 до 20 гривень. Тож улітку, як тільки заганяємо страусів до хліва, я у вольєрі збираю пір’я, потім чищу його, а лише тоді — на продаж.

Неподалік від вольєрів фермери звели чималеньку альтанку, приймають замовлення на корпоративні святкування. Гостей частують страусиною яєчнею, а якщо пощастить, то й делікатесним м’ясом.

Лариса Борисівна каже, що в майбутньому, можливо, придбають ще якихось екзотичних птахів. Сміється, мовляв, міським дітлахам усе цікаво, є такі, що й на звичайну козу з захопленням будуть дивитися.