Народження доньки спонукало лучанку зайнятись миловарінням

Історія виготовлення мила налічує щонайменше шість тисяч років. Древні греки очищали тіло дрібним піском, а єгиптяни вмивалися за допомогою пасти з бджолиного воску, розчиненого у воді. Тривалий час для миття використовували деревний попіл. Відтоді мило зазнало багато змін і уже давно перестало бути предметом розкоші. Хоча зараз полиці крамниць і тішать око неабияким різноманіттям мила, дедалі більше людей не довіряє фабричній косметиці, віддаючи перевагу виготовленій із натуральних компонентів. Лучанка Інна Кулигіна близько трьох років тому опанувала техніку миловаріння, тож тепер тішить рідних і друзів натуральними милами з приємними ароматами.

— Після народження доньки захотілося зайняти себе ще чимось корисним і цікавим, щоб і для сім’ї, і для душі, — розповідає Інна. — Так, знайшла на просторах Інтернету статтю про миловаріння й загорілася цією ідеєю. Насамперед хотілося зробити мило для малечі: щоби було безпечне, а головне — корисне. Зацікавило те, що робиш мило своїми руками. Тобто весь процес тримаєш під контролем: сама обираєш, які саме натуральні інгредієнти і в якій кількості туди покласти. Звісно, дуже привабила й різноманітність форм, кольорів і запахів.

Зараз майстриня виготовляє мило у формі квітів, фруктів, ягід, метеликів, сердечок та янголят, малечу тішить мильцями-іграшками, а друзів — милом із сюрпризом.

— Для виготовлення нам потрібно мати основу для мила, сухоцвіти, корисні олії, мікрохвильову піч, — розповідає пані Інна. — Для дитячого мила часто використовую гумові іграшки, щоб процес миття видавався малюкам цікавішим і приємнішим, а також водорозчинні картинки. Купую усе в Інтернеті, підбираю інгредієнти найвищої якості, працюю тільки з сертифікованим товаром. У Луцьку з цим дуже проблематично. Хоч і є кілька магазинів, де можна побачити матеріали для миловаріння, та переважно вони грішать завищеними цінами і зовсім бідним асортиментом, тому, коли не маєш іншого виходу, в пригоді стає Інтернет.

Звісно, всім цікаво, як саме варити мило. Інна трохи відхилила для нас завісу таємниці. За її словами, тверде мило виготовляється двома способами: з мильної основи і, так би мовити, «з нуля». Мило «з нуля» готують, використовуючи луги та жирні олійки. Ці хімікати вимагають неабиякої обережності та дотримання техніки безпеки при роботі з ними. Тому найкращим варіантом для виготовлення мила ручної роботи є мильна основа — це база, що складається з органічних олій, гліцерину, води тощо. Вона буває біла та прозора, тверда та рідка. До складу натуральної мильної основи може входити козяче молоко чи оливкова олія. Майстриня Інна вибрала для себе тверду мильну основу: спершу нарізає її на маленькі шматочки однакового розміру, після того — розтоплює в мікрохвильовій пічці або на водяній бані.

— В мікрохвильовці краще та легше це зробити, проте варто пам’ятати, що основа не повинна кипіти, — продовжує майстриня. — Тому при перших спробах треба слідкувати, як вона тане, образно кажучи, «запхавши голову в пічку». Для того, щоб мило було різнобарвним, нам будуть потрібні барвники. Вони є водорозчинні та жиророзчинні. Декорувати мило можна блискітками та перламутром. Також вкладаю всередину різноманітні сухоцвіти. Та щоб виріб був корисним, потрібно додати кілька крапель базової олії, скажімо, мигдальної чи з виноградних кісточок. Крім цього, додаємо ще і запашник. В якості ароматизаторів можна використовувати запахи для мила й ефірні олії.

Далі зварену масу потрібно залити в заздалегідь приготовану форму та чекати, поки все це загусне. Форми теж можна придбати в спеціалізованих магазинах. Та буває таке, що майстрині замовляють якесь оригінальне мило, тож доводиться робити ще й форму, щось вигадувати, вмикати фантазію на повну.

Найбільше Інна любить чаклувати над дитячим милом, бо тут немає меж для творчості. Виготовляючи мило на замовлення, за бажанням клієнта підбирає форму, колір, запах, корисні олійки та різноманітні добавки. Майстриня зазначає, що одним із найпопулярніших є мило-скраб: із люфою (природна мочалка) або з меленими кісточками абрикоса чи мигдалю. Не рідше замовляють і дитяче мило, адже багатьом мамам не байдуже, чим миється їхня малеча. В середньому ціна шматочка «домашнього» мила варіюється від 20 до 30 гривень залежно від добавок і складності форми.

— Також у холодну пору виготовляю й натуральний бальзам для губ, адже саме зараз наші губки потребують захисту і додаткового зволоження. В планах — зробити своїми руками ще й натуральні шампуні, бальзами для волосся, гелі для душу, — ділиться Інна.

Лучанка впевнена, що в усе виготовлене власноруч необхідно вкладати не лише майстерність, а й частинку своєї душі. Тоді все, що б ти не зробив, буде найкращим!

На фото: Інна Кулигіна