Будинок Лесі Українки нищать час і сирість

Про те, що головна культурно-історична пам’ятка Луцька — замок Любарта — у напіваварійному стані і через це половина галерей недоступна для туристів, «Відомості» вже писали. Також у коментарі виданню директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький зауважував про необхідність перекриття крипт — підземних каплиць над церквою Іоана Богослова, реконструкцію замкового мосту. Крім цих та інших нагальних проблем, що вимагають вирішення, додалася ще одна — руйнування будинку, в якому два роки проживала родина Косачів. Він також розміщений на території заповідника. Зараз там розташовуються дирекція «Старого Луцька», музей Лесі Українки, виставкові зали.

За інформацією Павла Рудецького, цей будинок є однією з найцікавіших історико-архітектурних пам’яток на території заповідника.

— Після 1795 року на цій ділянці була збудована цегляна споруда Г-подібної форми з підвалом, — коротенько розповідає історію директор. — У 1870-х її другий поверх знімав аматорський драматичний театр. А в 1890-1891 роках, зі спогадів Ольги Косач-Кривенюк, у західному крилі знаходилося тимчасове рекрутингове «присутствіє», де відбирали призовників до армії. Тут же, у протилежних приміщеннях цього другого поверху, два роки проживала сім’я Косачів. Зараз ми там маємо так звану Лесину вітальню, де показані експонати, що розповідають про тогочасні звичаї та побут, фотокопії поетичного спадку Лесі Українки. Були припущення, що саме тут вона написала свій перший вірш «Надія». Та, згідно з дослідженнями, це було не зовсім так: Леся написала його раніше, коли проживала у Луцьку в кімнатах, де зараз єзуїтський колегіум. Серед інших цікавих фактів із історії цього будинку можна ще назвати 1917 рік, коли тут відкрили польську гімназію імені Тадеуша Костюшка. Спочатку вона була приватною, потім — державною. Після гімназії тут розміщувалось управління Луцької римо-католицької дієцезії. У післявоєнний час — різні міські й обласні організації. З 1964-го — музей вшанування пам’яті Косачів і Лесі Українки. Спочатку будинок був меншим, потім його продовжили і добудували східні та західні флігелі.

Павло Аркадійович запрошує пройтися коридорами та зосереджує нашу увагу на тріщинах, які йдуть уздовж стін як на першому, так і на другому поверсі. Видно, що то потріскала не штукатурка, а сама стіна.

На фото: Так потріскали стіни

— Ми з’ясували, що одна з капітальних стін просякнута вологою, дає тріщину, тобто просідає, — каже Павло Рудецький. — Тому направили лист в управління культури й туризму адміністрації, в управління містобудування й архітектури, в Волинський філіал ДП «Державний науково-дослідний і проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція», в інспекцію державного будівельно-архітектурного контролю з проханням провести обстеження цієї будівлі для надання відповідних висновків щодо стану її збереження та можливих робіт із реставрації, ремонту. Треба встановити, чому будинок дає тріщини, з’являється волога на стінах. Моє припущення: східний флігель розташований на колишньому оборонному рові, й, можливо, через те, що рів зараз не виконує свого функціонального призначення, туди потрапляє вода. Цей флігель тягне за собою приміщення.

Комісія, яка була створена з представників перелічених структур, уже складає акти обстеження та робить висновки. Хоча офіційно вони не оголошені, головний спеціаліст із питань реконструкції історичної забудови Головного управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства облдержадміністрації Петро Троневич погодився їх озвучити «Відомостям».

За його словами, по-перше, будинок старий, тому руйнується, адже в ньому більше 30-ти років не проводили внутрішнього ремонту. По-друге, він стоїть на схилі рову нижнього замку.

— Ми бачимо рівну територію, а то був схил, що зараз заповнений насипним ґрунтом, — пояснює Петро Олексійович. — Він вологопроникний, вода від дощу, снігу збігає по схилу, якого ми не бачимо, у рів, і в результаті підмивається фундамент. І тут нема такої загрози для тримальних стін, як для перегородок — там тріщини великі. Це становить небезпеку й може призвести до неможливості експлуатації споруди. Сьогодні стан будинку незадовільний, але не аварійний.

— Але чи не вплине на стан пам’ятки архітектури будівництво, яке має розпочатися поруч, — запитуємо Петра Троневича, — адже тут уже працює важка техніка?

— Сусіднє будівництво не вплине, — запевняє спеціаліст. — Насипний ґрунт не має здатності передавати коливання від руху транспорту на далекі відстані. Найбільше впливають погодні умови: через вологість відбувається просідання ґрунту. Тому треба забезпечити надійне водовідведення від будівлі. Також потрібно прослідкувати за дотриманням технологій у будівництві, які не будуть шкодити пам’ятці.

В той же час археологи не виключають, що робота важкої техніки на ділянці, що впритул прилягає до будинку, як і постійний рух транспорту, що заставляє вібрувати землю, негативно впливають на споруду. Звісно, є тут і вплив ґрунтових вод. І ще не відомо, як вони поведуть себе, коли розпочнеться саме будівництво. Не варто забувати, що на території замку є безліч підземних підвалів-ходів. До речі, саме зараз «Волинські старожитності» працюють над розкопками підвалів 17-18 століть на території, де йдуть роботи з підготовки майданчика під новобудову.

За інформацією директора заповідника, замовником будівництва є «Луцькміськбуд».

— Вони мають усю необхідну документацію і погодження на відповідні роботи, — каже Павло Аркадійович. — У них підписано договір із ДП «Волинські старожитності», археологи якого контролюють це будівництво. За проектом це житлово-офісна будівля.

— Якщо її зведуть, — каже директор ДП «Волинські старожитності» Олексій Златогорський, — то будинок Лесі Українки впаде, як картонна коробка, оскільки там проходить рів і центр ваги переміститься на нову будівлю.