Плата за паї «натурою» стає невигідною для їх власників

У редакцію газети «Відомості» звернувся пенсіонер із Луцька Ярослав Кузьмович Литвинюк: «Минуло вже більше десяти років, як я отримав у спадщину після смерті матері земельну ділянку в 1,8612 га в селі Крупа Луцького району. Зараз її орендує ТзОВ «Гор-Агро» (генеральний директор — Галоян Жора Ваганович). Це товариство в договорі про оренду землі вказує, що розраховуватиметься зерном — шість центнерів за пай. Я ж прошу виплачувати в грошовій формі. Вже понад 40 років я проживаю у Луцьку і не маю підсобного господарства, тому зерно мені не потрібне. Продати його самому складно. Адже мені 77 років, здоров’я підводить. А гроші на ліки так потрібні... Чи можу я все ж добитися, щоб орендар платив мені за оренду паю у тій формі, яка задовольняє мене?». «Відомості» зацікавилися питанням виплати орендної плати за землю і зустрілися з пенсіонером.

Передусім варто зазначити, що між Ярославом Кузьмовичем Литвинюком і фірмою «Гор-Агро» укладено договір оренди від 4 квітня 2011 року. Термін дії угоди — п’ять років. У документі вказано, що «орендна плата вноситься Орендарем у натуральній формі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування землею та становить у натуральній формі шість центнерів зерна пшениці».

— Я змушений був підписати цей договір, — пояснив «Відомостям» Ярослав Кузьмович. — Інакше б узагалі нічого не отримав. Але я казав, що хочу, щоб мені платили грішми, бо не маю можливості самостійно вивезти шість центнерів пшениці. Торік мені пішли назустріч і заплатили за пай 744 гривні. А цього року кажуть: бери пшеницю і все. Я писав голові ОДА Клімчуку, щоб він посприяв у вирішенні моєї проблеми. Проте отримав формальні відписки з Держземагентства і Луцької РДА, у яких ідеться про те, що моє питання можна вирішити лише у судовому порядку. Я ж пенсіонер і не маю здоров’я ходити по судах. До того ж це ще й грошей коштує. Невже так багато прошу?

«Відомості» звернулися до управління Держкомзему в Луцькому районі з запитанням, наскільки правомірно було з боку фірми укладати договір, не зафіксувавши у ньому орендну плату в грошовій формі.

— Законодавство це не заперечує, — пояснив заступник начальника управління Володимир Боярчук. — Зокрема, у ст. 22 Закону України «Про оренду» йдеться про те, що орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельного паю вона може встановлюватися у натуральній формі. Так що порушень в укладенні договору немає. Він зареєстрований у належному порядку. Сільські люди, які здебільшого є власниками паїв, не проти того, щоб їм виплачували натурою. У нашому районі грошових розрахунків практично немає. В основному в договорах значаться шість центнерів зерна і мішок цукру.

Та й узагалі, договір — це цивільно-правова угода. Вони так договорилися. Якщо людина не хотіла, то договір підписувати не треба було. Землю просто оборали б. Інша річ, де б він знайшов другого орендаря на свій пай? Але і з нинішньої ситуації можна знайти правовий вихід. До чинного договору можна укласти додаткову угоду, де вказати розмір плати у грошовій формі та зареєструвати її. Зараз це робиться безплатно. Та на це потрібна добра воля обох сторін.

«Відомості» зв’язалися з директором ТзОВ «Гор-Агро» Григорієм Хацкевичем, щоби з’ясувати, чи піде його підприємство назустріч пенсіонеру.

— Ми уклали угоди про оренду з 800 людьми, — розповів Григорій Іванович. — На сьогодні розрахувалися з ними на 99,9%. Ще у серпні–вересні. Практично одними з перших у районі. А Ярослав Кузьмович Литвинюк каже, щоб ми продали зерно і віддали йому гроші. Я не маю права цього робити юридично. У договорі чітко вказано, що ми маємо заплатити шість центнерів. Хай приїжджає і забирає. Ми свої умови виконуємо і нічого не порушуємо. Жодних додаткових угод підписувати не будемо.

Цю ситуацію можна було б вважати приватною справою, відносинами окремої людини і фірми. Якби не одне «але». У ситуації, коли орендар диктує свої умови щодо форми оплати паю, опинилися тисячі волинян. Їх безапеляційно ставлять перед вибором: або бери те, що дають, або не отримаєш нічого. Закон, безперечно, дозволяє розраховуватися у натуральній формі. Але ж з припискою «за добровільним рішенням власника». Є, звичайно, власники, яких влаштовує зерно, цукор, кукурудза тощо. Але є багато таких, які хочуть, щоб із ними розраховувалися грішми. Й отут більшість орендарів чинить супротив. Здавалося б, яка їм різниця? Виявляється, вона є. І досить суттєва.

З 1 січня цього року зросла нормативна грошова оцінки землі, про що не раз із гордістю говорили перші особи держави й області. Якщо ще торік вартість паю, яким володіє Ярослав Литвинюк, становила 29 тисяч 203 гривні, то цього року вона буде приблизно 50 тисяч гривень.

Зважаючи на те, що фірма «Гор-Агро» зобов’язалася виплачувати не нижче 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата у грошовому еквіваленті мала б бути приблизно 1,5 тисячі гривень.

Ми спеціально пішли на ринок у Луцьку, щоби дізнатися, чи реально Ярославу Кузьмовичу продати своє зерно. Виявилося — цілком. Його купують (за умови хорошої якості) за 140 гривень за центнер. Таким чином, пенсіонер може виручити за пайове зерно 840 гривень. Зважте на те, що збіжжя ще треба привезти до Луцька з Крупи і повантажити його. Сам чоловік цього зробити не зможе, доведеться когось винаймати і платити. Так що чистий прибуток буде менший.

Отже, отримавши пай у натурі, його власник втрачає майже половину суми. І це ще не всі втрати. Ярослав Кузьмович користується субсидією на житлово-комунальні послуги. Для її оформлення потрібно вказати всі доходи, зокрема й від оренди земельного паю. Так от, орендар у довідці має вказати не кількість виданого зерна, цукру чи іншого товару, а... грошову суму. І вона, звісно, не може бути меншою від 3% нормативної грошової оцінки. Тобто за 2012 рік — від півтори тисячі гривень. Таким чином, луцький пенсіонер цілком реально недоотримає і належних йому виплат по субсидіях.

— Це дійсно проблема, — сказав Володимир Боярчук. — Адже кожне господарство може закласти різну собівартість продукції. Вихід із цього один — отримати зерно, занести його на експертизу, встановити вартість, а тоді вимагати від господарства доплатити різницю у вартості (якщо така буде) між фактично отриманою сумою у вигляді вартості зерна та нормативною грошовою оцінкою.

Така різниця, до речі, може виникнути у багатьох волинян. Адже, ще раз наголошу, орендарі на Волині в основному розраховуються з людьми не грошима, а «натурою».

Щоб отримати належну за законом плату, власників земельних паїв, по суті, заставляють іти до суду. І все через те, що законодавець дозволив у договорах вказувати суму не грішми, а центнерами, мішками тощо. Але ж ми живемо не у часи феодалізму. Й у нашій економічній моделі застосовують грошову форму розрахунку. До речі, саме про мільйони, отримані селянами за паї, звітують і державні чиновники. Хоча насправді, як бачимо, ці мільйони — лише на папері.

Довідка

З початку року на Волині власниками земельних паїв підписано 76,1 договору оренди на загальну площу 172,4 тисячі гектарів. Про це повідомив начальник Головного управління Держкомзему в області Василь Василенко, доповідаючи на колегії управління. Сума нарахованої орендної плати становить 85,4 мільйона гривень, що на 25,1 мільйона більше, ніж у 2011 році. Середня вартість оренди землі за рік на Волині — 495,4 гривні за один гектар. Орендарями виплачено 87,8% нарахованої орендної плати. В грошовому еквіваленті це становить 75 мільйонів гривень.