Луцькі фризбісти повернулись у топ кращих команд України

Луцьк 10-11 листопада прийматиме Lubart Ultimate Cup — Кубок Любарта з алтимат-фризбі. Наразі для участі зареєструвались три команди зі Львова, по одній — із Луцька, Києва, Івано-Франківська, Одеси, Бреста, надійшла заявка з Польщі. Цей вид спорту — пасування «літаючою тарілкою» — поки не надто популярний в Україні. Та з кожним роком кількість бажаючих побігати на полі чи в залі за диском фризбі зростає, відповідно з’являються нові команди, влаштовується більше турнірів. Про специфіку гри, особливості тренувань і змагань розповів капітан луцької команди фризбістів «Баффало» Богдан Алексєєв.

— Ця гра зародилася в Америці близько 50-60 років тому. А в Україні перший відкритий чемпіонат пройшов тільки у 2006 році, коли склались команди у Луцьку, Львові. До того була одна команда в Києві, відповідно розвитку як такого не було, — розповідає Богдан.

Поштовхом до формування луцької команди стала поява у місті спеціального снаряду — справжньої американської тарілки фризбі.

— Знайомий поїхав у Штати по обміну на навчання, там побачив цю гру, освоїв правила і придбав диск, який привіз додому. Почали збиратися по вихідних, щоб покидати тарілку. Та оскільки на весь Луцьк був один диск, то доводилось чекати, поки всі зберуться. Грали зазвичай на стадіоні за зоопарком, неподалік від вольєра зубра, і поки народ сходився, підгодовували тварину. Так і з’явилась назва «Баффало»: з англійської buffalo — зубр, бізон.

Відтоді через руки хлопців пройшло чимало тарілок, тож тепер вони знають, які снаряди якісні і де їх купити.

— У спортмагазинах тарілки фризбі китайського виробництва, вони швидко шкрябаються і дають тріщини. Диски американського виробництва довговічні, відповідають міжнародним стандартам, тільки такими грають на змаганнях. Вони не дуже дорогі, близько 10 доларів, просто дістати їх в Україні не можна, треба або привозити зі США, або замовляти по Інтернету і платити за доставку.

Зазвичай гравці «Баффало» тренуються три-чотири рази в тиждень. Влітку заняття проходять на вулиці за графіком: в один день — фізичні навантаження і кидки, другий – відпрацювання техніки й вироблення стратегії, ще два дні — просто гра. Взимку фризбісти для практики знаходять зал, зараз тренуються у гімназії №4, в спорткомплексі «Адреналін». Це дає результати — в активі команди до 20 трофеїв.

— Три роки від початку створення ми були другими в Україні після київської команди. Потім майже весь основний склад пішов — хлопці переїхали у Київ, Львів на роботу чи на навчання. Вони стали ходити на тренування до інших команд, відповідно підсилили склади суперників. Ми набрали нових гравців, тож на змаганнях не могли показати найкращу гру. Два роки активно тренувались і на останніх змаганнях — Західноукраїнській лізі алтимату в Тернополі — виграли всі ігри та зайняли перше місце. Ми показали, що повернулись у топ кращих команд. Загалом за всю історію нашої команди пройшло до ста гравців.

В алтимат-фризбі є три види гри: закритий алтимат (у залі), пляжні змагання (на полі 60 метрів завдовжки) — проходять у форматі п’ять на п’ять, і основний вид — на траві, де на великому полі довжиною 100 метрів і 35 метрів у ширину сходяться дві команди по сім чоловік.

— Приміром, на пляжний чемпіонат відправляється команда з восьми чоловік — основні гравці плюс заміни, у залі теж вистачить 8-10 гравців. А якщо на траві, то людей треба значно більше, — пояснює Богдан. — Американські команди збираються на змагання по 25-30 чоловік. Проводиться багато замін, наприклад, на перший пойнт виходить один склад, на наступний — може повністю команда змінитись.

Сьогодні в Україні є офіційна Федерація літаючих дисків, в яку входить 14 команд. Фризбісти є майже у всіх великих містах, а в мільйонниках (Київ, Львів, Харків, Одеса) —  навіть по дві-три чоловічі й жіночі команди. Щоб увійти до Федерації, потрібно виконати деякі умови: взяти участь у двох виїзних змаганнях під егідою Федерації — пляжний чемпіонат України, зальний чемпіонат і відкритий чемпіонат на траві. Також команда повинна мати графік тренувань, склад мінімум із десяти гравців, капітана.

— Три роки тому проводилось чотири-п’ять турнірів у рік, аби набути досвід, їздили на всі. Та з кожним роком усе більше змагань, щонайменше двічі в місяць можна кудись їхати — в різних містах України, в Росії, Білорусі, Польщі, — каже Богдан. — Тож тепер можемо вибирати, складаємо графік пріоритетних змагань. Всі анонси можна побачити на офіційному форумі Федерації, такі ж форуми є в білоруських і російських фризбістів. Також запрошення на турніри організатори розсилають на мейли капітанам. Фризбісти — народ активний, ми любимо подорожувати, бачитися з друзями з інших міст. Спонсорів на змаганнях майже нема, заходи оплачують самі спортсмени. Здається командний внесок організаторам, які орендують зали чи поля, роздягальні, музику, купують призи. Від фризбі одне задоволення — це цікаві зустрічі, екскурсії і великий бонус — пограти в свою улюблену гру.

Гра у фризбі: