Талони в поліклініці лише для статистики

І аж ніяк не для зручності пацієнтів

З довжелезними чергами в міських поліклініках стикався чи не кожен лучанин. Щоб потрапити на прийом до лікаря, треба простояти у черзі добру годину, а то й дві, і не важливо, про яку поліклініку йдеться — дитячу чи дорослу. Та найбільше дошкуляє система прийому лікарів за талонами. Для чого їх ввели, якщо все одно доводиться займати «живу» чергу? У дитячих поліклініках талони вимагають лише вузькопрофільні спеціалісти, до педіатрів можна йти і без них. А от у другій дорослій поліклініці пацієнт без талона — взагалі не пацієнт. Із такою проблемою зіткнулася наша постійна читачка.

Пані Наталія поскаржилася журналісту «Відомостей»: щоб потрапити на прийом до невропатолога, треба спочатку висидіти у черзі до терапевта, чи то, як модно зараз говорити, сімейного лікаря. І лише у разі, якщо він вважатиме, що потрібна консультація невролога, вас до нього направлять.

«Відомості» вирішили провести експеримент і скласти компанію пані Наталі у її намаганнях потрапити до потрібного лікаря. Річ у тому, що лучанка тривалий час страждає вегето-судинною дистонією. На осінь, за її словами, самопочуття погіршується, тому вона знає, що з цим затягувати не варто, і при перших симптомах загострення хвороби йде до невропатолога. Яким було її здивування, коли у віконечку реєстратури повідомили, що до невролога вона не піде, поки не відвідає свого дільничного терапевта.

Беремо до нього талончик. Черга до дільничного невелика, тому довго чекати не доводиться. За хвилин десять пані Наталя виходить від лікаря та розповідає карколомну історію. Терапевт, вислухавши її скарги, оглядати лучанку не стала і навіть не думала призначати хоча б елементарне лікування. Лише сказала, що спочатку пацієнтці слід пройти обстеження в ендокринолога, мовляв, можливо, у неї з гормонами не все гаразд. Решту часу лікар із медсестрою витратили на збір даних про її сім’ю. Спочатку з’ясовували, хто проживає з пані Наталею, потім плавно перейшли до розпитувань про сусідів. Очевидно, база даних лучан, які проживають на дільниці сімейного лікаря, була важливішою, ніж здоров’я пацієнтки.

Та й узагалі, кваліфікація нинішніх сімейних лікарів додає мало надії. В ідеалі це має бути багатопрофільний лікар, який стежитиме за здоров’ям цілої родини — від малого до старого. Проте, зважаючи на те, що колишні терапевти перекваліфікувалися на сімейних лікарів після кількох місяців навчання, на їхню заробітну плату, яка, за словами головного медика Луцька Федора Кошеля, становить 1300 гривень, та на завантаженість пацієнтами, навряд чи хтось із сімейних ескулапів глибоко перейматиметься вашим здоров’ям.

Отримавши у медичній картці запис про необхідну консультацію ендокринолога, того ж дня ми вирушили до нього. У черзі сиділи практично усі без талонів: хто за аналізами, хто на прийом. Ми були п’ятими. Приблизно через годину пані Наталю лікар таки прийняла, щоправда, наголосила, щоб наступного разу та без талона до неї не приходила.

«Ми то ще можемо без талончика прийняти, але вам до невролога треба, а до нього без талона ніяк», — наголосила ендокринолог.

Після візиту до ендокринолога нам довелося ще раз зайти до сімейного лікаря. Вона нарешті на клаптику паперу написала, що пацієнтка потребує консультації невропатолога, та наказала йти з ним до реєстратури. З’ясувалося, що у невропатолога все розписано, тож ми зможемо потрапити до нього аж через три дні. Діватися нікуди, тож пані Наталя погодилася й узяла талон із чітко вказаною годиною прийому — 15:45. Тільки от як боротися з головним болем і головокружінням наступні кілька днів, ні одна, ні друга лікарка не сказали.

В день прийому невропатолога лучанка прийшла раніше вказаного в талоні часу. Проте люди в черзі обурилися, мовляв, ніхто згідно з талончиками нас не прийме — тут «жива» черга, в якій ми були аж одинадцяті. Тож переступити кабінет лікаря Наталі вдалося близько шостої вечора.

Прикро, що керівництву поліклініки, як і самим лікарям, немає діла до людей, які підпирають стіни медичного закладу. Вони ж не розважатися прийшли. Якщо ввели систему прийому за талонами, то нехай би її дотримувалися. Пацієнти ж не всі безробітні: хтось із роботи відпросився на годину, а вийшло, що на півдня, а когось удома чекають діти.

«Відомості» поцікавилися у медсестри, яка допомагала неврологу, чому ж вони не приймають людей відповідно до часу, вказаного в талоні, тим паче, що графік розписаний на кілька днів уперед. На це медик із посмішкою відповіла: «Лікар не може оглянути пацієнта за п’ятнадцять хвилин, як це написано в талоні. Виходить, що їх видають для статистики».

Чи так це насправді та скільки ще часу доведеться потерпати лучанам у чергах, ми запитали у заступника головного лікаря поліклініки №2 Віктора Пахарчука. Він відповів, що у їхній медичній установі й справді перевага надається тим пацієнтам, які мають талони. Також він наголосив, що інвалідів і пацієнтів із гострим болем приймають позачергово, а те, що їх рідко хто пропускає, то у цьому, за словами заступника головлікаря, медики не винні.

— Ми боремося з «живими» чергами, але у наших людей менталітет не такий, щоб дотримуватися правил, — наголосив Віктор Миколайович.

Крім того, на його думку, до вузькопрофільних лікарів пацієнти повинні йти у крайньому разі: якщо сімейний лікар виявив складне захворювання чи патологію. У нашому ж разі вийшло, що сімейний лікар узагалі нічого не діагностувала, бо навіть не оглянула пані Наталю. Тож яку «високоспеціалізованість» і «компетентність» сімейного лікаря мав на увазі Віктор Пахарчук, залишається загадкою. Медик також порадив лучанам, якщо виникатимуть непорозуміння, звертатися безпосередньо до керівництва поліклініки, яке може не лише вислухати скарги, а й оглянути пацієнтів.