На Волині більше трьох тисяч ВІЛ-інфікованих

Ця цифра є офіційною, а скільки ще хворих, у яких вірус не виявлено? Щороку їх кількість збільшується. Як зазначив на черговому засіданні координаційної ради з проблем ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу, наркоманії та інших соціально небезпечних хвороб заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк, темпи розвитку ВІЛ-інфекції/СНІДу випереджають темпи розгортання діяльності щодо  запобігання їй. Чому так відбувається і чи реально призупинити поширення цього страшного захворювання, з’ясовували «Відомості».

На фото: Процес діагностики досліджуваного матеріалу на ВІЛ-інфекцію

— Прогнози песимістичні, — каже завідувач лабораторії ВІЛ-діагностики обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, нині виконувач обов’язків головного лікаря Алла Кінах. — Щомісяця у нас більшає людей із позитивним ВІЛ-статусом. Якщо раніше це була проблема групи ризику — наркоманів, повій, людей, які мають неконтрольовані статеві відносини, то на сьогодні інфекція пішла на здорові групи населення. Епідемія на Волині почалася у 1996 році — саме тоді виявили першого ВІЛ-інфікованого в нашій області. А станом на 1 липня 2012 року в нас є таких 3409 осіб. На жаль, вони не всі стоять на диспансерному обліку, а лише 1435. Ми намагаємося зробити все можливе, щоб ці люди все-таки стали на облік, аби здійснювати контроль за їхнім здоров’ям і при потребі призначати антиретровірусну терапію. Це для нас нагальне питання.

За словами Алли Анатоліївни, у людей є страх, що про їхній статус усі дізнаються, хоча у центрі кажуть, що прізвищ не афішують. Кожен із них має свій код, під яким проходить лікування й обстеження. Інформація про ВІЛ-статус є конфіденційною, і людина сама вирішує, чи ставати їй на облік. Змусити це зробити лікарі не мають права. Завідувачка лабораторії каже, що на початкових стадіях переконати хворих розпочати лікування дуже важко, зазвичай звертаються, коли вже з’являються серйозні проблеми зі здоров’ям, і антиретровірусна терапія не допомагає.

— За період епідемії у нас було 439 вагітних із ВІЛ-позитивним статусом, від яких народилося 380 дітей, — продовжує Алла Кінах. — Нині на диспансерному спостереженні перебуває 111 діток, у 39 з них, на жаль, підтверджено діагноз ВІЛ-інфекції. Хочу зазначити, що завдяки антиретровірусній терапії ми досягли досить непоганих показників щодо запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини.

На запитання, на скільки така терапія продовжує хворим життя, пані Алла відповіла, що все залежить від імунітету людини.

— Антиретровірусна терапія впроваджена в області з 2005 року, — пояснює. — Є декілька схем із трьох-чотирьох препаратів, які кожному пацієнту підбираються індивідуально. Після того, як її призначено, протягом трьох-шести місяців спостерігаємо, як поводиться імунна система, яке вірусне навантаження (та кількість вірусу, яка міститься в одному мікролітрі крові). Якщо вірусне навантаження зменшується, людина почувається нормально, кров спокійна, значить, схема призначена правильно. Якщо жодних позитивних зрушень нема, то підбираються інші препарати. Цей процес пожиттєвий.

На сьогодні таке лікування для хворих є безкоштовним. Поки що грошей у держави вистачає, однак, якби довелося купувати препарати, то для пересічної людини це було б надто дорого, адже коштують 400-500 гривень. Аналізи крові на ВІЛ також безкоштовні. Їх роблять тільки у лабораторії при центрі. Але людям із районів не обов’язково їхати до Луцька: вони можуть здавати кров у себе в поліклініках — у так званих «кабінетах довіри», за які відповідають лікарі-інфекціоністи. Потім кров направляють у лабораторію центру. Сьогодні, за словами Алли Анатоліївни, він повністю забезпечений реагентами та реактивами, щоб проводити ці обстеження. До речі, уже є експрес-тести, коли за однією краплею крові протягом двох хвилин лікар визначає результат.

Попри доступність обстеження, люди не поспішають перевірятися: чи то бояться почути страшний діагноз, чи то просто не усвідомлюють усіх масштабів проблеми. Логічним було б втручання держави у збереження здоров’я нації, однак, як повідомила Алла Кінах, закон ухвалений так, що обстеження на ВІЛ є справою добровільною.

— Є категорії, які обстежуються обов’язково: вагітні — у першому та третьому триместрі, пацієнти протитуберкульозних і наркологічних диспансерів, — розповідає лікар. —Також ті, хто потрапляє в лікарню чи приходить у поліклініку. Іноді цей аналіз вимагають для якоїсь довідки чи сертифікату, для вступу в навчальні заклади, виїзду за кордон тощо. А от споживачі ін’єкційних наркотиків і жінки комерційного сексу до нас рідко приходять. І ми не можемо їх змусити. Все залежить від самої людини, і навіть коли вона обстежується, то, за правилами, має підписати інформовану згоду. Згідно з законом, якщо в людини взяли кров для аналізу на СНІД без її відома, вона може оскаржувати дії лікарів у суді.

Чи вирішило б проблему узаконене примусове обстеження усіх категорій громадян, ми поцікавилися у начальника управління охорони здоров’я Ігоря Ващенюка.

— Законодавчої бази вистачає, не думаю, що примусове обстеження дало б очікуваний результат, — каже Ігор Степанович. — Є препарати, які дозволяють хворим жити, працювати, народжувати дітей. Але проблема існує, думаю, через байдуже ставлення до свого здоров’я. Передусім треба звертати увагу на загальні норми поведінки, санітарно-освітню роботу. Самі лише медики цієї проблеми не вирішать.

— Що стосується інформаційної роботи, то у нас вона налагоджена дуже добре, — вважає Алла Кінах. — Наші спеціалісти проводять лекції у середніх навчальних закладах, у вишах, в обласному інституті вдосконалення вчителів. Є різноманітні курси для медичних працівників, видається багато літератури. Кожен має сам дбати про своє здоров’я та про здоров’я своїх близьких. Нехай люди думають про те, як вони живуть, і нехай використовують банальний засіб захисту — презерватив. Або живіть із постійними партнерами, у яких ви впевнені, або користуйтеся презервативами.

Щодо останньої поради, то для багатьох молодих людей презервативи є надто дорогими, бо ж коштують недешево: в аптеках гумовий засіб захисту середньої якості можна придбати від 15 гривень. Щоправда, іноді під час акцій, скерованих на боротьбу з ВІЛ, роздають безкоштовні. Та вони здебільшого найдешевші, а отже, сумнівної якості. Ті, хто скористався презервативами, які пропонували на одному з луцьких фестивалів, зізнаються, що мали дискомфортні відчуття.

Як відомо, вірус передається не тільки статевим шляхом, а й через кров, тому, відвідуючи, скажімо, салони краси, стоматологів, ми також ризикуємо.

— Теоретично можна інфікуватися, — каже Алла Анатоліївна. — Та практично це довести неможливо. Офіційно таких випадків не лише на Волині, а й в Україні не зафіксовано. По-перше, у таких закладах зараз дуже багато всього одноразового, по-друге, є дезінфікувальні розчини для стерилізації, обробки. Є санітарна служба, яка перевіряє, чи дотримуються там умов стерилізації і знезараження. Сподіваюся, лікарі й працівники салонів усвідомлюють, що від цього залежить їхнє ж здоров’я, а також пацієнтів і клієнтів. Зауважу, вірус СНІДу дуже нестійкий у зовнішньому середовищі. У нас є три актуальні інфекції, які передаються через кров, — гепатити В, С і ВІЛ. Найшвидше можна заразитися гепатитом В, потім С, аж тоді ВІЛ. Все залежить від вірусного навантаження в крові. Що більше вірусу в інфікованого, то швидше від нього можна заразитися. Тому терапія спрямована на зведення вірусного навантаження до мінімуму, щоб людина була безпечною для інших.