Луцькому зоопарку не вистачає руки господаря
Щоразу, відвідуючи Луцький зоопарк і бачачи безлад на території, подумки промовляєш: аби хоч із тварин не знущались і не довели до ситуації, яка склалась у Київському зоопарку, де звірі гинуть невідомо від чого.
Щоразу, відвідуючи Луцький зоопарк і бачачи безлад на території, подумки промовляєш: аби хоч із тварин не знущались і не довели до ситуації, яка склалась у Київському зоопарку, де звірі гинуть невідомо від чого. І ось нещодавно всю країну сколихнув відеосюжет про те, як кількамісячне ведмежа нелюдським способом забирали з луцького звіринцю. Саме це й слугувало приводом для того, щоб детальніше вивчити, як живеться тваринам у нашому зоопарку і які ще операції з продажу й обміну звірів влаштовує його директор Володимир Гончаров.
На території — безлад, а в годівницях — гнилі овочі
Перш за все «Відомості» вирішили навідатись у зоопарк, аби на власні очі побачити що і як. Купуємо квитки: дорослий — 10 гривень, дитячий — п’ять. Розпочинаємо прогулянку. Перше, що впадає у вічі, — на багатьох клітках не вистачає табличок із назвою звіра. Тож не дуже обізнані в зоології батьки так і не зможуть пояснити своїм чадам, що ж саме за тваринка живе у клітці. Звертаємо увагу на вольєри — більшість із них зачинені за допомогою звичайного скрученого дроту. До того ж чимало з них виглядають хитко, що дозволяє дрібнішим тваринам вибратися на волю. Ось із одного вольєра вибігло козеня і спокійно розгулює стежкою, без проблем навідується у клітку до оленя.
— Добре, що хоч ведмеді не гуляють, — жартує один із відвідувачів.
Ведмеді точно на волю не виберуться, бо їхнє містечко виглядає міцним, а от вхід у вольєр величезного бізона закручений звичайними дротами. На це при нещодавній перевірці зоопарку звернув увагу і начальник управління ветеринарної медицини у Луцьку Василь Татушко.
Далі прямуємо до диких кабанів. Звісно, за своєю природою ці тварини не дуже чистоплотні, тож неприємний запах не мав би нас знітити. Та ми придивляємося до вмісту в коритах, а там купа напівзогнилих овочів, до яких тутешні мешканці не мають жодної охоти. Здогадуємося, що цей їдкий запах поширює саме харч.
Проходимо далі й помічаємо досить дивне сусідство тварин. Поруч із м’ясоїдними хижаками живуть зовсім мирні істоти. Скажімо, одразу за левами розташована клітка з в’єтнамською свинею. А вольєр із лисицями з обох боків оточений клітками з кролями. Таким чином доступ до вуханів обмежений подвійною огорожею, неначе це небезпечні тварини. До слова, в зоопарку є ще кілька кліток із кроликами. Вони розташовані в іншій його частині, й доступ до них відкритий.
Варта окремої уваги їжа — нині тварини розкошують. Ще б пак, адже зараз зоопарк мало не щодня «трусять» із перевірками то ветеринарна служба, то екологічна, а то й фінансова інспекція. Тож у кролів повно капусти і моркви, по лев’ячій клітці розкидані кістки, бочок, м’ясо. У вовків і лисиць — легені, ведмеді смакують кашею. В усіх тварин уже є годівниці, й вони заповнені свіжою травою. Щоправда, ще не так давно, гуляючи звіринцем із друзями, такого щедрого столу в звірів ми не помічали.
Як розповів директор зоопарку Володимир Гончаров, більше за всіх їсть ведмідь. Молода тварина в день споживає по два відра каші, а також рибу.
— Рибу даємо морожену, нам виділяють її безкоштовно супермаркети, — каже Гончаров.
На запитання кореспондента, чи це, бува, не та риба, у якої закінчився термін придатності, пан Гончаров відповів: а хто ж нам хорошу дасть?!
Чимало йде м’яса. За словами господаря зоопарку, лише один лев з’їдає 15 кілограмів, 3-4 кг потрібно вовку.
Гончаров зазначив, що часто фермерські господарства постачають у зоопарк м’ясо тварин, яких чомусь довелося дорізувати. Наприклад, корову, яка засунула куди не потрібно голову й уже однаково не вижила б.
Начальник управління ветеринарної медицини зазначив, що з кормовою базою в зоопарку більш-менш нормально. Також повідав, що продуктами, у яких вийшов термін споживання, але які мають придатний вигляд, тварин годувати можна, проте лише після термічної обробки.
Під час останньої перевірки звіринцю (14 червня 2012 року) управлінням ветеринарної медицини у Луцьку було виявлено низку порушень і недоліків. Василь Татушко каже, що інспектори відзначили відсутність годівниць, посуду для води, окрема увага була приділена захаращеності території та необхідності ремонту приміщень.
І справді, гуляючи зоопарком, можна помітити чимало дивних предметів, з-поміж яких і старі атракціони. На одному з них напис: «Аварійний стан. Небезпечний для життя», утім, доступ до нього все ж відкритий. Здається, ніби весь непотріб із парку просто перемістили у звіринець. Крім того, там валяються різні металеві конструкції та інші незрозумілі речі. Окремої уваги заслуговують стежки: коли при вході в зоопарк вони широкі та викладені бруківкою, то в тій частині, де живуть хижаки, від тротуару зосталися тільки поодинокі залишки розбитої плитки, які поросли травою, тож для прогулянок потрібно обирати спецвзуття. До того ж по всій території розкидане сіно, яке час від часу заплутується у ногах. І тут уже не пройдуть традиційні відмовки про нестачу коштів, бо очевидно, що зоопарку найбільше не вистачає руки господаря.
На це також звернув увагу і Василь Татушко. За його словами, у звіринці немає умов для утримання косулі. Мовляв, тварину просто запроторили в клітку, в той час як мали б облаштувати їй просторий вольєр із пасовищем.
— Можливість це зробити у зоопарку є, але чомусь немає кому докласти до цього рук, — додає Василь Іванович.
Те ж саме стосується й кліток із птахами, що заросли зіллям, дротів на вольєрах замість засувів чи замків, безладу на території. Упорядкування всього цього не потребує значних витрат — потрібне лише бажання.
Директор зоопарку страждає на забудькуватість
Незважаючи на не вельми хороші умови в зоопарку, його чільник усе ж дбає про збільшення кількості тварин: когось міняє, когось купує, когось продає.
Зараз у звіринці мешкає 156 тварин. За словами Гончарова, 90% із них мають пару. Директор каже, що такий результат — це одна з найголовніших цілей, яких хотів досягти. Ще б пак, адже коли звірі мають пару, вони приводять потомство, на якому можна заробити.
«Відомості» вирішили поцікавитись у пана Гончарова, яких тварин за останні півтора року зоопарк продавав або ж обмінював. Утім, Володимир Іванович сказав, що одразу всього й не пригадає, мовляв, потрібно дивитися документи. Та з ними нам не судилось ознайомитись, оскільки, за словами директора звіринцю, їх вилучила прокуратура для перевірки.
Чільник зоопарку пригадав лише те, що не так давно трьох левенят виміняли на дві самиці лами, одну з яких звіринець іще не отримав, та одного ослика. А одна з лам поки живе в клітці з самками лані європейської. Коли ж ми запитали, звідкіля взялися ці лані, Гончаров сказав, що їх теж отримали по обміну. Щоправда, на кого саме обміняли, він не пригадав.
Повернення блудної Насті
Історія про те, як у Луцькому зоопарку відібрали кількамісячне ведмежа у матері та для транспортування до нового власника запхали в тісну дерев’яну коробку, нині на слуху в усіх. Мало не щодня з’являються якісь нові факти, які лише заплутують ситуацію. Почнемо з того, що в січні 2012 року сирійська бура ведмедиця Маша народила трьох малят. Одного з них, за словами Володимира Гончарова, в квітні продали в цирк, який саме зупинявся в Луцьку. Жодних документів, які б підтверджували цю дію, ми не побачили. Гончаров каже, що вони у прокуратурі. Та жодних підстав вірити у їх існування не маємо, бо у ситуації з ведмедями чільник зоопарку щоразу розповідає щось нове. Двох маленьких ведмедиків (самця та самку), що лишились, у травні звіринець поміняв у приватного підприємця Поповича з Вінниччини на самця та самицю оленів. До слова, у вольєрі ми побачили лише самця, а ветеринар зоопарку повідала, що самка близько місяця тому захворіла і її відлучили. Як каже ветеринар Тетяна Литвин, олениця впала на ноги, ймовірно, у неї проблеми з печінкою, причиною яких може буди надто щедре годування відвідувачами.
Саме з цієї пари обміняних ведмежат і є відома всім нам ведмедиця Настя, з якою так жорстоко повелися. Цікаво, яким чином забирали самця?
Справою ведмежати зацікавилася міжнародна благодійна організація «Чотири лапи». Тиждень її співробітники шукали Настю по всіх зоокуточках України, аби повернути до матері в Луцьк.
— Ми знайшли ведмежа на Вінниччині у приватному зоопарку, конфіскували його і привезли в Луцький зоопарк, бо хочемо, аби воно було поряд із матір’ю, — каже представниця «Чотирьох лап» Олеся. — Краще було б, аби маляті підшукали інше місце для перебування, бо умови в звіринці не дозволяють утримувати ще одну тварину.
За словами пані Олесі, на Вінниччині ведмежа жило в не дуже хороших умовах, адже там у нього була тіснувата клітка, а тут тварина почувається краще, бігає і не скиглить.
Тепер директор зоопарку тільки й нарікає, бо у нього новий головний біль: куди прилаштувати ведмедика? Як бачимо, Володимир Гончаров добре знає, як розплодити тварин, та забуває подумати про те, куди ж їх згодом прилаштувати. Зважте, ведмедиця Маша знову виношує потомство, яке має з’явитись у січні. До речі, законодавством України продаж бурих ведмедів узагалі заборонений. Гончаров каже, що ця заборона почала діяти пізніше, як вони продали одне з ведмежат. Остаточну крапку в цій каламутній історії, вочевидь, поставлять перевіряльники, які вже по-серйозному взялися за зоопарк.
