Селяни мало знають про програми підтримки сільського господарства

Програм на Волині, які спрямовані на підтримку сільського господарства, прийнято цілих дев’ять. Чиновники твердять, що ними може скористатися будь-хто — від найдрібнішого селянина-одноосібника до потужного сільгоспвиробника. Тільки чомусь про існування цих програм, особливо в сільській місцевості, знають одиниці. Заступник голови ОДА Віталій Карпюк, який виступає головним ініціатором ідей у галузі сільського господарства, «натхненно» працює вже майже два роки. Проте він сам визнає, що програми погано діють, бо волиняни мало про них поінформовані. Активно підтримує та виконує усі ініціативи Карпюка обласне управління агропромислового розвитку.  «Відомості» проаналізували «карпюківські» ідеї  у сільському господарстві за останні кілька місяців та вирішили з’ясувати, наскільки правдивими вони виявилися і чи не були звичайними мильними бульками.

Із рядом конкретних запитань вирушили до начальника обласного управління АПР Юрія Горбенка. Чиновник одразу почав із цифр. З його слів, у минулому році на підтримку АПК області спрямовано 11 мільйонів гривень, цьогоріч вже освоєно понад три мільйони. А до кінця року планується освоїти близько 15 мільйонів гривень. Цифри втішні, але що ж насправді коїться у тваринництві?

— У вересні минулого року на одній із нарад говорилося, що на Волинь прийшло двоє інвесторів, які готові вкласти гроші у розбудову тваринницьких ферм. Тоді був оголошений своєрідний конкурс між районами. Про яких конкретно інвесторів йшла мова і чи визначилися вони з будівництвом?

— Це питання поки не варто чіпати, бо воно деклароване, воно не є таким, яке можна взяти в роботу. Два озвучених конкурси на спорудження двох нових потужних тваринницьких комплексів — у процесі розгляду.

У минулому році в області проведено реконструкцію п’яти ферм, в цьому році роботи тривають, заплановано реконструювати ще десять фермерських комплексів. Першим отримало кошти від держави за проведену реконструкцію ПОСП імені Шевченка, на двох фермах провело реконструкцію господарство «Перлина Турії», «Україна» у селі Бубнів провела реконструкцію, готує документи на подачу підприємство з Романова.

— Яка ситуація з обіцяними молокоавтоматами у супермаркетах? Пам’ятається, цю новацію  підтримало ТзОВ «Порицьке» з села Старий Порицьк Іваничівського району. То де ж обіцяне свіже охолоджене молоко?

— Інвестори, які мали ставити автомати, — господарство «Порицьке», не встигли це зробити. Але вони не відмовляються, бо самі виступили ініціатором проекту. Їхня ідея та бажання, але щоб втілити затіяне, треба допрацювати.

— У листопаді ви говорили, що найближчим часом на вулицях обласного центру продаватимуть свіже молоко з автомобілів. Були  визначені 11 торгових місць. Як працює ця задумка?

— Вони є, але не скрізь, і їх не 11, як планувалося. Хто виявив бажання, той і торгує молоком. Господарство «Україна» з Луцького району реалізовує молоко у двох торгових точках — у районі ДПЗ та на вулиці Червоного Хреста. ФГ «Колос» із Локачинського району щоденно продає молоко на вулиці Конякіна та на проспекті Відродження. Перед пасхальними святами, зважаючи на піст, торгівля молоком трохи призупинилася. З тих 11, які мали б торгувати, точно є половина. Зрозумійте те, що крупний господарник не буде гратися з молоком, він не возитиме для продажу на вулиці по 300-500 літрів. З дрібних господарів, хто вибрав цей бізнес, той виїжджає. У нас є кілька підприємливих людей, які хочуть возити молоко з усім необхідним обладнанням. Ця тема буде розвиватися.

— На Волині започаткували «моду» на ввезення німецьких нетелей  та осіменіння німецькою спермою. Для чого це робиться? Навіщо створили підприємство «Волиньплемресурс», чим не влаштовувало те племоб’єднання, що є у Рокинях, під керівництвом Василя Шуха?

— Сперму та нетелей можна везти з будь-якого кінця світу, але у нас є співпраця з німецькою землею Тюрингія. На Волині утворилося окреме приватне об’єднання, до якого входять практично усі виробники молока області. Відповідно воно і працює на тих, хто продукує молоко. Потреба у створені приватної структури викликана тим, що у німців подібне підприємство є приватним, і німецька сторона висловила побажання — співпрацювати з таким же приватним підприємством, а не з державним, яким є племоб’єднання  у Рокинях. Сьогодні середній надій на корову по області становить 3,5 тисячі літрів на рік. Тюрингія була в таких же умовах, але нині вони вже мають показник 9 тисяч літрів на корову. Ми вирішили піти таким же шляхом: 160 голів, так зване гольштенізоване стадо, які були завезені у минулому році в область, сьогодні дають високі надої. Їхня продуктивність розрахована в межах дев’яти тисяч літрів молока в рік.

Завезена з Німеччини сперма характеризується високим генетичним потенціалом. Той, хто хоче, це зрозуміє, і є на Волині вже господарі, які добре знають, що німецька сперма ліпша, якраз нею і займається «Волиньплемресурс». Приватне підприємство не забирає роботу у державного племоб’єднання, воно його доповнює. З часом знайдеться шлях до спільної роботи. Все зводиться до того, щоб оперативніше дійти до кожного господаря. Хто з підприємств покаже кращий результат, той і буде у виграші. А для нас головне — кінцевий результат.

— Що в області насправді коїться із поголів’ям ВРХ? На одній нараді кажуть, що воно зростає, на іншій — що із поголів’ям на Волині «ганьба».

— Якщо в 2009-2010 роках вирізалося по 25 тисяч голів у рік, то на сьогодні нам вдалося стабілізувати поголів’я ВРХ. У сільгосппідприємствах було дещо менше голів, ніж у минулому році, але зараз завдяки завезенню нетелей та виплаті компенсації за штучне осіменіння, яку ми впровадили у цьому році не лише для населення, а й для сільськогосподарських підприємств, кількість худоби стабілізується. Станом на початок квітня поголів’я ВРХ на Волині становить 207 тисяч голів,  з них корів — 124,9 тисячі.

Завдяки показникам у галузі тваринництва Волинська область за темпами виробництва вийшла на сьоме місце в Україні, за обсягами виробництва у сільському господарстві — на десяте місце, і третє місце зайняла за обсягом виробництва сільськогосподарської продукції на одного жителя, поступившись Черкаській та Київській областям.

— Відомо, що прем’єр Микола Азаров доручив голові ОДА включити до переліку програм підтримки АПК ще й програму по яловичині. Мовляв, такого м’яса на Україні практично немає, а у волинян є шанс стати взірцем виробництва яловичини. Чи так це?

— Волинь славиться тим, що має найвищий відсоток поголів’я м’ясної породи в Україні, — 15,1 тисячі голів, в тому числі корів — 7,5 тисячі, а це 17,6% від загальної кількості м’ясної породи в країні. Кількість корів м’ясного напрямку в області становить п’яту частину усього поголів’я в Україні. Зараз над цією темою працює СТОВ «Ратнівський аграрій», туди зайшов інвестор, який серйозно налаштований розвивати м’ясну породу. Вони хочуть закупити тисячу голів м’ясної худоби. Ідею підхопило і господарство «ВВ-Агро», яке вже закупило у населення більше тисячі телят. У минулому році за кожну голову м’ясної корови волинські господарі отримали від держави компенсацію на загальну суму 8 мільйонів гривень.

— Маємо в області і проблему зі зменшенням поголів’я свиней. Дрібним фермерам ви радите об’єднуватися у кооперативи, але вони цього не хочуть. Вирощування свиней в останні роки стало проблемним та збитковим.

— Дійсно, поголів’я свиней трохи пішло на спад у першу чергу через незадовільну цінову політику. Якщо минулого року поголів’я зменшилося, то зараз воно йде до гори. Свинарство — це галузь ситуаційна, тобто господарі діють по ситуації. Якщо є ціна на свинину, то йде нарощування поголів’я. Зараз на Волині нараховується 300 тисяч свиней у господарствах усіх форм. В минулому році було 312 тисяч. Але, думаю, за місяць-два ми вийдемо на ті показники, які мали в 2011 році.

— Минулого літа  ви пропонували обмін коровами між районами. Цю  ініціативу продовжуватимуть і надалі?

— Ми рекомендуємо господарникам південної та лісостепової зони на літо перевезти худобу на багаті пасовища, яких сьогодні вдосталь на Поліссі. В минулому році господарство «Лище» вивозило свою худобу у Маневицький район. Господарство з Ковеля перевозило у Старовижівський район. Це одна з тем виробництва дешевої яловичини. Бо тримати худобу в хліві, особливо м’ясну, це, по-перше, незручно. По-друге, закордонний досвід показує, що м’ясну породу треба випасати однозначно, вона пристосована до різнотрав’я та природних пасовищ. Враховуючи обмеженість пасовищних територій на півдні, не важливо яка порода — м’ясна чи чорно-ряба, ми сприяємо здоров’ю тварин, і економіка господаря від цього лише виграє. Практика життєва підказала, що це вигідно.