По огірки до Граддя їдуть з усього району

Коли деякі господарі ще й досі не наважуються садити навіть картоплю, то родина Матвійчуків із Маневиччини невдовзі збиратиме перший врожай огірків. Жителі села Граддя чотири роки тому вирішили задля експерименту збудувати теплицю, а тепер вирощування парникових овочів перетворилось у справжній родинний бізнес.

Нині обійстя Матвійчуків обросло аж чотирма теплицями, а головний господар тут — 24-річний Богдан. Розповідає, що втягнулись у цю справу за порадою родичів і друзів із Закарпаття.

— Коли мені виповнилося 20 років, вирішили спробувати, чи реально вирощувати тепличні овочі в наших умовах, — оповідає Богдан. — Спочатку звели одну тепличку площею три сотих гектара. Тоді привезли розсаду ранньої капусти з Закарпаття. Першого року отримали гарний урожай. А коли почали самі вирощувати розсаду, то зрозуміли, що у нас взимку катастрофічно не вистачає сонця для капусти. Хорошої розсади виростити не вдалося, тож і бажаного врожаю не отримали. Тому, послухавши досвідчених господарників, зосередилися на ранніх огірках. Знайомі нас запевнили, що для нашого клімату і землі це ідеальний варіант. Тож нині огірки — наша основна культура.

Матвійчуки кажуть, що тепличний бізнес потребує досить багато уваги та часу. А оскільки господарювати в одній тепличці нерентабельно, то згодом вирішили звести ще дві. На будівництво витратили близько 30 тисяч гривень. Утім, за сезон ці гроші повернулися, ще й прибутки вдалось отримати. Вирощування огірків і справді виявилось вигідним ділом, тому без вагань добудували ще одну теплицю на три з половиною сотих і два маленьких парники. Тож тепер у господарів «під плівкою» 15 сотих. Окрім огірків, вирощують ще й помідори та трохи редиски.

— Обігріваємо теплиці за допомогою водяного опалення: під землею прокладені труби, по яких циркулює тепла вода. Адже для огірка важливо, щоб земля була добре прогрітою. Звісно, теплим має бути й повітря у парнику: його гріємо звичайними «буржуйками». Постійно підтримуємо температуру, тож, аби підкласти дров, встаємо навіть уночі, — ділиться Богдан Матвійчук. — В усіх теплицях встановлена система автоматичного крапельного зрошування. Поки холодно, то воду змушені також гріти, а вже в травні качаємо її прямісінько зі ставка біля хати. Вигадали одну хитрість: насос у нас плаває на камері та збирає зверху водойми нагріту сонцем воду.

Сезон роботи Матвійчуки починають із лютого. На початку місяця висівають розсаду. Для цього обрали перевірене голландське насіння. Землю щороку удобрюють, бо з кожним врожаєм із неї вимиваються корисні елементи. Тож, аби дізнатися, чого саме не вистачає ґрунту, возять його на аналіз до Луцька. Від різних хвороб рослини обробляють спеціальними біопрепаратами, які містять менше хімічних речовин.

Уже на початку квітня мають до столу свіжу редиску. В середині квітня — на початку травня починаються огірки. Перші помідори традиційно з’являються у червні й плодоносять аж до кінця листопада.

— Коли огірки починали плодоносити з середини квітня, то з восьми соток за сезон мали дев’ять із половиною тонн врожаю, — зазначає хлопець. — Помідорів маємо менше, максимум 1,5 тонни за сезон, оскільки вони ростуть лише в одній теплиці.

Зуміли налагодити господарники й таку собі систему збуту. Свої огірки вони не віддають заготівельникам під реалізацію, а продають власникам магазинчиків із усього району. Ще й самі продають вирощене. В цьому плані їм дуже пощастило, бо поруч із обійстям знаходиться автошлях, тому достатньо лише винести ятку з овочами за ворота.

— Про наші овочі знають усі, по огірки їдуть із усього району, — ділиться голова сімейства Микола Павлович. — Продукція наша має сертифікати якості. А тих, хто не вірить, що огірочки без нітратів, я переконую власним прикладом — на очах у покупців смакую хрумким овочем.

— Це не той бізнес, який може бути програшним, якщо працювати не покладаючи рук, — зазначає Богдан Матвійчук. — Оскільки низьких цін на ранні овочі не буває. А торік у червні була найкраща ціна на огірки за всі сезони — три гривні за кілограм. Традиційно вартість зелененьких стартує від 20 гривень і поступово падає до однієї гривні. А уже наприкінці липня ми безкоштовно роздаємо їх знайомим і друзям на соління.

Поки що Матвійчуки не збираються будувати більше теплиць. Кажуть, роботи й так вистачає. Мають у планах потрохи залучати й найманих працівників. Жартують, що за господарством може не лишитися часу для життя.