Афганці з допомогою меценатів будують на Світязі реабілітаційний центр

Минулого тижня, 15 лютого, українські афганці у 23-ю річницю виводу військ із Афганістану вшановували бойових побратимів: несли квіти на меморіали, запалювали свічки у церкві, пригадували загиблих товаришів у родинному колі. Ці люди, яким довелося заглядати в очі смерті, зрозуміли: тих, кого вже нема серед живих, треба пом’янути, а тих, хто залишився, — підтримати. Для цього й була створена спілка ветеранів Афганістану, де кожного учасника бойових дій, кожного інваліда знають поіменно, а також піклуються про сім’ї солдатів, які не повернулись із чужої війни. І, як показали недавні події, спільна боротьба для афганців не закінчилася 23 роки тому.

— На сьогодні основна та найболючіша проблема — це соціальний захист, — наголошує голова Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович. — 20 вересня 2011 року відбулося пікетування Верховної Ради в Києві, в якому брали участь близько 14 тисяч люду — учасники бойових дій в Афганістані, чорнобильці. Ми виступали проти законопроекту №9127, який мав позбавити 16 категорій громадян пільг. Закон хотіли провести тихенько, без повідомлення громадських організацій. Ми ж показали державі свою позицію, і законопроект не був прийнятий.

Депутати нарікають, що державний бюджет не може потягнути всіх соціальних виплат. Тоді, напевно, нашим нардепам треба більше думати, перш ніж ухвалювати закони.

— У нас є Закон «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту», прийнятий 1994 року. Це один із кращих законів у цій сфері серед країн СНД, — каже Григорій Павлович. — Та, на жаль, він не виконується. Конкретні статті про пенсії, комунальні послуги, оздоровлення не дотримуються. Єдине, чим користуються сьогодні афганці, те, що інваліди не сплачують за комунальні послуги, а учасники бойових дій платять 25%. Квартири не будуються, за три роки в Луцьку учасникам бойових дій не було надано жодної кімнати. Цього року, згідно з постановою Кабміну, три квартири отримали інваліди І групи, а інвалідам ІІ-ІІІ груп передбачено фінансування з державного бюджету п’яти квартир. На черзі на забезпечення житлом перебуває 173 лучанина, а ще близько 400 — по області. Це одна з болючих проблем, уже 23 роки немає війни, а учасники бойових дій з 1984-го стоять на квартирному обліку.

Спілчани дуже переживають за батьків тих хлопців, які загинули в Афганістані.

— Є такі сім’ї, в яких був єдиний син, його призвали у військкомат, відправили в Афганістан, а повернули дитину в цинковій домовині. Залишилися самотні батьки, зараз безпомічні, усім за 70. Хочеться, щоб на схилі літ вони відчули турботу. Є домовленість із фондом Степана Івахіва про надання матеріальної допомоги сім’ям загиблих воїнів. Думаю, батьки, які не дочекалися синів із афганської війни, сьогодні зрадіють будь-якій увазі й підтримці. Хоча насамперед вони чекають цього від держави. Адже держава, яка не поважає своїх ветеранів, сама себе не поважає, у неї нема майбутнього. Візьмімо, наприклад, США, де створено міністерство ветеранів із бюджетом у 17 мільярдів доларів. Американських миротворців не лякає те, що після місій в Афганістані, Іраку вони стануть непотрібні своїй країні.

Та афганці не жаліються, вони беруться змінювати ситуацію, виховують достойну зміну.

— Ми проводимо багато заходів, пов’язаних із патріотичним вихованням молоді, — каже Григорій Павлович. — Днями спільно з Федерацією дзюдо Волині, голова якої Анатолій Бондар — афганець, кавалер ордена Червоної Зірки, вдесяте провели всеукраїнський чемпіонат серед чоловіків. Також влаштовували змагання у всіх районах. Юнаки повинні знати, що найцінніше у житті — це сім’я і держава, за них треба відчувати відповідальність.

Поки молодь вчиться на прикладі й на помилках, покоління тих, хто пройшов гартування війною, гуртується навколо спільних спогадів і завдань.

— Щороку 15 лютого вшановуємо учасників бойових дій і долучаємо до цього меценатів. Громадській організації важко це робити самотужки, — міркує голова Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану. — Цьогоріч почали тісно співпрацювати з фондом Степана Івахіва. З ініціативи спілки та з поміччю меценатів у 2011 році в урочищі Гряда на озері Світязь почали будувати реабілітаційний центр — базу відпочинку. Вже поставили одну хатинку з брусу, поряд планується великий корпус. З підтримкою фонду Степана Івахіва, а вона немала, зведемо, хай і поетапно, за два-три роки, якісну базу відпочинку для воїнів-інтернаціоналістів не тільки Волині, а й усієї України.