У Луцьку повністю відмовились від хлорування води
Технологію знезараження питної води з застосуванням зрідженого хлору замінили новою – із застосуванням гіпохлориту натрію, який отримується завдяки електролізу розчину звичайної кухонної солі.
При очищенні водопровідної води в Луцьку повністю відмовились від хлору. Технологію знезараження питної води з застосуванням зрідженого хлору замінили новою – із застосуванням гіпохлориту натрію, який отримується завдяки електролізу розчину звичайної кухонної солі першого та другого помолу. Гідролізну установку запустили на найбільшому водозаборі КП «Луцькводоканал» - Дубнівському, що забезпечує центральну частину міста, 33-й, 40-й квартали. Менш потужні водозабори міста – Омелянівський та Гнідавський – переведені на гіпохлорит у 2010-2011 роках.
- Сучасна система українського виробництва дозволила нам повністю позбавитися хлору, - наголосив міський голова Микола Романюк. - На складі зберігалося 3,5 тонни хлору. Таким чином ми вирішуємо дві проблеми: перша – безпека людей, бо місце, де зберігається хлор, подібний до складу з снарядами, а друга – здоров’я лучан.
- Гідролізну установку зі знезараження води на Дубнівському водозаборі встановили по програмі «Питна вода». З державного бюджету було виділено 223 тисячі гривень плюс 77 тисяч вклало підприємство у рахунок співфінансування, - розповів головний інженер КП Сергій Строк. - Гіпохлорит натрію – це речовина, яка за своїми знезаражуючими властивостями практично не відрізняється від хлору. Установка заміняє 100 кг активного хлору. Але на відміну від хлор-газу це абсолютно безпечна речовина. Тому й сама станція знезараження не вимагає санітарної зони. За парканом у нас – школа-інтернат. За 18 метрів від хлораторної – колишня обкомівська дача «Круча». Відповідно, спадає зона санітарної охорони. З відмовою від хлору зникає причина турбуватися про можливе забруднення навколишнього середовища.
Також важливо, що перехід на гіпохлорит дає можливість відмовитись від дороговартісного хлор-газу, привозили який за 1250 кілометрів. І не доведеться оформляти документи на хімічно небезпечне виробництво, які коштували Луцькводоканалу 200-300 тисяч гривень щороку.
