Ранок такси Оскара починається з… доброї кави

12 серпня 2009, 17:54

Джерело: Відомості

7-ма година ранку… Женя Коваленко, лучанка, поспішає на роботу і готує вранішню каву. Оскар, який любить так собі «повалятися» у ліжку (він дуже чистоплотний) ще годинку-другу, тільки-но почує аромат запашної кави — вмить прибігає на кухню, стає на задні лапки і жадібно скиглить, мовляв, дайте ковточок. Хазяйка наливає в мисочку кілька чайних ложечок. Оскар, виляючи хвостом, похлебче і, задоволений, чекає на прогулянку… Здивовані? Кореспондент «Відомостей» також. — Я сама не думала, що собака так полюбить каву, — розповідає хазяйка пса Женя. — Справжню, добру, заварну. Дешеву не буде пити. До розчинної кави Ося теж байдужий. Хоча пробував, але не сподобалась, видно, бо відвернувся, так зверхньо подивився і… пішов собі геть. Правда, одного разу пив американську (сестра прислала). — Каву п’є в прикуску з цукеркою? — пожартувала. — Любить тільки шоколад, за карамельками не пропадає, — на повному серйозі каже хазяйка. — Але багато не даю, не можна собакам солодкого. А от чорний теремнівський хліб їсть в необмеженій кількості і з великим задоволенням! Вже хотіла подяку хлібокомбінату писати за добрий виріб, каже. Давала пробувати і висівковий, і білий, і з родзинками, різних виробників — навіть нюхати не хоче. — Коли виходжу з магазину (собака терпляче чекає), ні на крок не зрушить з місця, поки не відламаю шматочок хліба, — продовжує Женя. — А за любою «баришнею», яка пахне дорогими (тільки дорогими!) парфумами, може піти і не озирнутися. Він знає усі запахи наших з мамою парфумів, тому кожного разу принюхується, перш ніж підняти голову й подивитися, чи, бува, не його хазяйка. Але ж все одно має «коханку» — жіночку-сусідку, розповідає Женя. Побачить її, коли та йде на роботу, то аж на плечі вискакує і облизує! І вона його обожнює, навіть кілька разів забирала до себе додому, коли ми відлучалися. Сусідка його й навчила, до речі, овочі і фрукти їсти. Огірками й кабачками не гребує, яблуками, редискою. Одного разу, каже, ледь з сорому не згоріла, коли собака на зупинці зіп’явся на задні лапи і почав жадібно їсти вишні з відра (якийсь чоловік із дачі повертався з повним відром ягід — авт.). — Я знітилася, давай відганяти його, кажу: «Пробачте!», а чоловік: «Собака, може, голодний, нехай поїсть». І лукаво посміхався, мовляв, не кормлять бідолаху, то хоч вишень з кісточками наїсться. Він себе так береже! Будь-яку дешеву ковбасу не буде їсти, навіть не підійде до миски на кілька метрів, якщо відчує не той запах. За його чуттям визначаємо якість продуктів — можна споживати чи ні. Унікальний собака! — Ви, може, ще й пиво з сухариками навчили Оскара пити? — знову жартую. — Не смійтеся, але це так. — каже Женя Коваленко. — Брат одного разу дав спробувати прямо з пляшки. Налив у мисочку — відмовився. Оскару, видно, сподобався сам процес — вживання пива з пляшки. Але так як брат приїздить дуже рідко (проживає в Польщі — авт.), Оскар позбавлений можливості пити пиво. Вже нехай кавою насолоджується!