Жителі Дубища п’ють «золоту» воду

Після публікації у минулому номері статті про високі тарифи на воду в місті Рожище до редакції «Відомостей» надійшов лист від мешканця селища Дубище Рожищенського району. Чоловік поскаржився, що тарифи, за якими дубищани сплачують за воду, переплюнули навіть рожищенські: кубічний метр води для двотисячного населеного пункту вартує дев’ять гривень.

«Доброго дня, газето «Відомості»! Пише вам мешканець селища Дубище. Хочу звернутись до вас із проблемою, з якою стикнулися наші жителі. Нещодавно відбулося чергове підвищення тарифів на холодну воду. Як мені відомо, у Луцьку люди сплачують за кубічний метр холодної води 4 гривні 56 копійок, ще 2,16 гривні — за стоки. У нашому районному центрі Рожищі плата за куб води з нового року зросла до 4,03 гривні, а за водовідведення — 3,97 гривні. Разом — вісім гривень. Виходить, що жителі обласного центру платять менше, ніж люди з району. Та навіть не тут полягає головна несправедливість. Річ у тому, що ми, мешканці Дубища, повинні платити ще більше! Для нас ціна кубічного метра води складає 3,66 гривні, а водовідведення — 5,74. Як видно з цифр, плата за ту саму комунальну послугу більша на півтори гривні для жителів сільської місцевості, ніж для Рожища, і майже на третину більше ми повинні переплачувати в порівнянні з жителями Луцька. Причина — свердловина, з якої ми отримуємо воду, знаходиться у селі Топільно, що трохи далеко від нас. Тому за транспортування води з нас беруть більше.

Якась неправильна ситуація виходить, коли для селища з двома тисячами населення встановлено на порядок більшу ціну в порівнянні з 200-тисячним Луцьком і навіть із 10-тисячним районним центром! Зважаючи на аж ніяк не однакові рівні заробітних плат у цих населених пунктах, на дубищан це лягло важким тягарем. Хочу навести і такі аргументи, що водопостачання у Дубищі здійснюється нерегулярно та без нормального сповіщення населення — часом навіть по дві-три доби у кранах буває сухо, та й саме обслуговування водогону має бути значно кращим.

Звертаюсь із закликом через вашу газету до населення та до наших можновладців, які зобов’язані розібратись і виправити таку обурливу й несправедливу ситуацію».

Щоб з’ясувати, звідки ноги ростуть у таких космічних тарифів на воду, «Відомості» звернулися до селищного голови Дубища Анатолія Дорошенка.

Він розповів, що селище побудоване порівняно недавно — якихось два десятки років тому, але воно надто затратне й непродумане у плані електроенергії. Раніше Дубищенське ЖКГ було районною комунальною власністю, керували ним у Рожищі. Шість років тому, каже пан Дорошенко, почалися розмови, начебто Дубище є збитковим.

— Кожного року на підприємство виділялося по 100-200 тисяч гривень з бюджету, а воно допрацювалося до мільйона боргів. Разів 15 це питання розглядалося на сесіях і в кінцевому результаті знайшли юридичний момент, аби КП «спихнути» селищній раді, — розповів голова села.

Дубищенська селищна рада є дотаційною приблизно на 80%. Жодних виробничих підприємств на її території немає. Тож, отримавши, так би мовити, у подарунок іще й комунальне підприємство, за словами пана Дорошенка, довелося викручуватися з тієї ситуації, яка склалася.

— До вашої уваги висновки інспекції по цінах, за якими тариф у більш як дев’ять гривень був затверджений іще в 2008 році. Це при тому, що мінімальна заробітна плата була 600 гривень, і електроенергія не вартувала, як сьогодні. Вже 2012 рік, а ми лише зараз підняли тарифи на воду до дев’яти гривень, — зауважив пан Анатолій. — Аби сказати, чи високий тариф, треба розібратися зі структурою затрат і собівартістю наданих послуг. От дописувач порівнює Дубище з Луцьком і Рожищем. У нас 470 користувачів водоканалізаційних послуг, у місяць вони споживають 3,4 тис. куб. м води. Рожищани, грубо кажучи, споживають двадцять тисяч кубів. Уявіть собі, що водозабір здійснюється за два кілометри від населеного пункту, на протилежному березі річки Стир. Це більше 16 км водопроводу, стільки ж каналізації, це колосальні затрати електроенергії. Вода, поки дійде до споживачів, кілька разів проходить через фільтри. Крім того, є ще чотири колекторно-напірних станції, через які проходять нечистоти. Якщо Ківерці та Рожище мають їх по одній, то у нас чотири. Через це вартість водовідведення вища, ніж за подачу води. Якби у нас стояло п’ять дев’ятиповерхових будинків, ми могли б поставити потужнішого насоса, продавати не три тисячі кубів, а двадцять, але наші затрати були б меншими. Це ж не 16 км обслуговування.

Ще одним переконливим аргументом, на думку пана Дорошенка, є порівняльний аналіз плати за воду в інших населених пунктах. Наприклад, «Любомльводоканал» іще рік тому брав із населення 9,23 гривні за кубометр води, «Ківерціводоканал» — 7,5 гривні, Шацьке ВУЖКГ — 6,5 гривні. Скільки сплачують мешканці цих районів зараз, коли минув уже рік, каже, не з’ясував, але явно більше, ніж було. Мовляв, дубищани повинні ще подякувати місцевій владі за те, що вартість води лише зараз складає дев’ять гривень за куб.

Стосовно того, що води у кранах дубищан не буває по два-три дні, то селищний голова категорично заперечує цей факт. Каже, що такого бути не може. Якщо поломки і трапляються, то їх намагаються ліквідувати протягом кількох годин, а якщо йдеться про планове відключення води, то про нього попереджають заздалегідь на дошках оголошень.