Лучани ще довго ходитимуть «у туалет» по кущах

Навіть комунальники не знають точну кількість громадських вбиралень

Кажуть, що за станом громадських туалетів можна визначити культурний рівень громадян країни. Нам ще далеко до місць громадського користування з музикою та підігрівом, як це заведено у розвинених країнах. Сьогодні ми готові терпіти неприємні запахи, брудні кабінки у сортирах. Тільки ж от халепа: де б знайти вбиральню, коли додому ще далеко, а в туалет хочеться вже. Ситуацію в Луцьку вивчали «Відомості».

Днями відбулося засідання громадської ради при міському голові, де скарги лучан на відсутність туалетів озвучила директор громадської організації «Гендерний центр» Оксана Ярош. Науковець розповіла, що допікає ця проблема, можливо, не стільки лучанам, як тим людям, які приїжджають до нашого міста.

— Мені довелося проаналізувати ситуацію з туалетами в інших містах. Проблеми є всюди, — каже Оксана Богданівна. — В Києві, наприклад, прийнята ціла програма, яка називається «Громадські туалети». Нею передбачається до Євро-2012 зробити не просто туалети, а облаштувати зупинки так, аби там знаходилися довідкова, вбиральна,, місце для куріння та власне зупинка. Чому б і нам не подумати про це. Йдеться і про туристичну привабливість: якщо ми розробимо хороший брендинг, то без доступу до туалетів у людей не складеться хороше враження від нашого міста.

Розповіла пані Ярош і про те, що у Києві навіть страйк влаштували через відсутність туалетів. Тоді один із чиновників відповів, що клозети будь-якого бару можуть слугувати громадським туалетом. «Але ми знаємо, як до таких відвідувачів ставляться в кафе, їх часто просто виставляють на вулицю», — наголосила Оксана Ярош.

З «привітними» адміністраторами барів і кафе, мабуть, зустрічалося чимало лучан. Якщо нічого не замовити, то до вбиральні тобі — зась!

Невдоволення тим, що Палац культури Луцька використовують не як місце відпочинку, а як громадський туалет, висловив керівник установи Юрій Войнаровський.

— У 70-х роках біля кінотеатру «Батьківщина» був громадський туалет, там оркестр грав, навіть фонтан був. Тепер туди, мабуть, і бомжі не ходять. Як директор Палацу культури я маю проблеми, бо якщо на Театральному майдані проводяться якісь масові заходи, то весь натовп іде до нас у туалет. Палац культури вміщає 475 осіб, є три жіночих вбиральні та дві чоловічих, але якщо в центральній частині міста прогулюється одночасно тисяча осіб, то в туалеті черги, — поскаржився пан Войнаровський.

Директор департаменту житлово-комунального господарства Іван Кубіцький здивувався, коли журналіст «Відомостей» поцікавилась у нього станом громадських вбиралень. «Вам що, писати немає про що?» — запитав він.

Як з’ясувалося, найближчим часом ані планів, ані завдань, ані коштів у міському бюджеті на ремонт чи будівництво громадських туалетів немає.

Єдиним комунальним туалетом є той, що розташований при вході в Центральний парк, біля кафе «Сніжинка». Він підпорядковується жеку №3. Працює лише в літній період, бо в інші пори року туалет не прибутковий, відвідувачів мало.

Решта вбиралень, за словами Кубіцького, або відомчі, або приватні. Головний комунальник міста назвав ще три клозети, які колись були комунальними, — біля драмтеатру, поблизу стадіону «Авангард» і на вокзалі.

— Є ще біля торгового центру «Гостинець», але я не знаю, на чиєму він балансі. На базарах є туалети, — розповів Іван Євгенович.

Прикро, та якщо у міській раді не знають точну кількість місць, де можна справити свою природну потребу, то що вже говорити про самих лучан і приїжджих. Тож роблять це там, де є можливість. Чого гріха таїти: в під’їздах, підвалах, у кущах. Як на те, за цим пильно слідкують правоохоронці. Як розповіли «Відомостям» хлопці, яких міліціонери застукали, так би мовити, «на гарячому», співробітникам правоохоронних органів байдуже, що туалетів у місті немає. Тому, кажуть, треба бути обережними, аби не довелося платити штраф.

«Відомості» з’ясували: якщо людина вирішила справити потребу в непристосованому для цього громадському місці, такі дії можна розцінювати, як дрібне хуліганство. У міському відділі дільничних інспекторів повідомили, що сходити «в туалет» на вулиці підпадає під 173 статтю Адміністративного кодексу України. Згідно з нею, дрібне хуліганство (нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян) тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51-119 гривень) або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.