Обласний будинок дитини готовий до реформування у центр реабілітації

В Україні щороку зменшується кількість дітей-сиріт. Здавалося б, приємна статистика, якби не одне «але»: більшість дітей, які потрапляють у дитячі будинки, мають батьків, але ті — алкоголіки чи наркомани, тож їм — не до нащадків. Незалежні дослідження вказують на критичну позначку. В Україні до 95% дітей-сиріт можна віднести до соціальних сиріт, бо на момент отримання статусу в них були живі батьки. Подібна ситуація спостерігається й на Волині. Так, у Волинському обласному спеціалізованому будинку дитини зробили зріз і виявили, що більшість батьків їхніх вихованців п’є або вживає наркотики.

— Оскільки наш будинок дитини заснований у післявоєнні роки, то спочатку тут виховувалися справжні сироти, тобто малеча, батьки якої загинули на війні, — розповідає заступник головного лікаря будинку дитини Тетяна Віговська. — На сьогодні виховуємо 28 малят. Дітей, які є стовідсотковими сиротами, серед них мало, здебільшого це соціальні сироти. У нас є малюки, батьки яких потрапили у складну життєву ситуацію, тому віддали малечу нам на виховання. Одначе левова частина вихованців — це діти з неблагополучних сімей, які з них вилучені соціальними службами і направлені сюди. Є такі, яких до нас направили прямо з пологового будинку, бо мами після родів відмовилися від чад. Нещодавно, зробивши аналіз, ми виявили, що більшість батьків наших вихованців зловживають алкоголем або наркотиками.

У цьому будинку дитини виховуються найменші — від одного місяця до чотирьох років. Пані Тетяна зазначає, що пристрасть їхніх матерів до випивки та наркотиків вплинула й на здоров’я малечі.

— Навіть якщо діти візуально й виглядають здоровими, то у багатьох із них є проблеми з розвитком. Наприклад, труднощі з мовленням, поведінкові реакції є не зовсім типовими. Недарма наш будинок дитини називається спеціалізованим, адже здорових дітей у нас одиниці, — каже заступник головного лікаря установи. — Більшість потребує спеціальних медичних і педагогічних технологій. Малюкам потрібне особливе піклування, тож основний напрямок нашої роботи — максимально адаптувати та реабілітувати їх.

Вихованці цього будинку дитини регулярно лікуються в провідних медичних закладах. Так, нещодавно одна дівчинка повернулась із Національного інституту серцево-судинної хірургії, де їй зробили операцію на серці. В трирічної малечі була вроджена вада серця. Саму операцію здійснили за державні кошти, а транспортування спецавтомобілем забезпечили спонсори.

Щороку в Україні, за підрахунками чиновників, всиновлюють близько трьох тисяч сиріт. Одначе більшість дітей із Волинського спеціалізованого будинку дитини мають мало шансів бути усиновленими чи бодай узятими під опіку. Причина у хворобах малечі. Тетяна Віговська розповіла, що здорові малюки можуть побути в закладі лише кілька днів — і для них одразу знаходяться батьки.

Часом малят із вадами забирають у дитячі будинки сімейного типу, проте трапляється це  вкрай рідко.

— Діти, які лишаються в нас, після чотирьох років потрапляють у дитячий будинок «Сонечко», що в Ківерцях, а також у спеціалізований заклад на Івано-Франківщині, — каже Тетяна Віговська.

Щодо фінансового забезпечення будинку дитини, то його керівництво запевняє — усе гаразд. Державний бюджет-2012, який встигли охрестити антисоціальним, за словами головного лікаря будинку дитини Володимира Алєйнікова, передбачає достатнє фінансування цього закладу. Так, утримання однієї дитини в день обходитиметься державі у 350 гривень.

Звісно, допомагають і благодійники. Тетяна Віговська каже, що вони згадують про обездолених дітей не лише напередодні свят.

— У нас є спеціальний банківський рахунок, куди надходить благодійна допомога, і ми використовуємо ці кошти для покращення функціонування установи. Наприклад, на харчування однієї дитини в день виділяємо 28 гривень, частина цих коштів — спонсорські, — зауважує заступник головного лікаря.

Не раз ходили чутки, що Волинський обласний спеціалізований будинок дитини збираються реформувати. Тетяна Віговська повідала, що загалом курс керівництва держави спрямований на те, аби реформувати будинки дитини у центри реабілітації. Вони будуть розраховані на надання допомоги тій малечі, яка там мешкатиме, а також дітям із вадами, яких усиновили, взяли під опіку чи направили у дитячий будинок сімейного типу. За її словами, обласний будинок дитини до таких нововведень готовий.

— Ми в цьому плані зробили чи не найбільше в усій Україні. Ще 2006 року в структурі будинку дитини відкрили центр реабілітації, дуже серйозно зайнялися підготовкою персоналу, який спеціалізуватиметься на допомозі в адаптації дітям раннього віку, — пояснює пані Тетяна.

В Україні наприкінці 2010 року запустили три пілотних проекти таких центрів. Тетяна Віговська припускає, що у найближчі роки це буде й у них.