Хотиславське родовище безпечне до пори до часу

Сьогодні білоруси більше дбають про екобезпеку в Україні, як вона сама

Розташоване усього за 300 метрів від кордону Хотиславське родовище крейди, розробку якого розпочали в Білорусі, продовжує викликати занепокоєння в Україні. Причини вельми серйозні: за кілька кілометрів від велетенської вирви в землі, яка сягне в глибину до 45 метрів, розташоване заповідне озеро Святе (Дружба) та ще кілька десятків унікальних водних об’єктів Волині. Чи не позначиться це на їхній водності? Чи не потьмяніє під крейдяним пилом рідкісна рослинність поліського краю?

Не випадково кожне повідомлення з цього регіону сприймається з підвищеним інтересом. Тож поїздка, здійснена нещодавно на Хотиславське родовище крейди в Брестську область начальником Державної екологічної інспекції у Волинській області Анатолієм Гетьманчуком і начальником Волинського обласного управління водних ресурсів Юрієм Бахмачуком, дещо пригасила інформаційний голод.

— Хочу насамперед дещо заспокоїти мешканців нашої області, — ділиться враженнями від побаченого Юрій Бахмачук. — На увесь кар’єр в Хотиславі відведено 98,5 гектара, з них 30 — під промислове добування. Родючий шар знято на площі одинадцять гектарів, а розробка кар’єра ведеться усього на 5,5. Вибирається поки що лише пісок, адже крейда залягає на глибині від 11 метрів. Пісок іде на споруджений за п’ять кілометрів завод із випуску силікатної цегли і стінових блоків. Вапно ж на підприємство тимчасово завозять із інших місць.

Нас приємно вразила висока культура виробництва, сучасне обладнання. Завод працює на німецькому обладнанні й забезпечує відмінну якість виробів. Вона така, що на внутрішні стіни можна клеїти шпалери, навіть не поштукатуривши їх, — такі вони рівні й гладкі. Та нас цікавило інше: чи не забруднює підприємство своїми викидами атмосферу? Скільки води надходить у виробітки? Щодо крейдяного пилу, то тут ми його не побачили. Не відчувається й загазованості, яка часто супроводжує подібні виробництва. Щодо втрат води, то насоси щодоби відкачують її з кар’єра — усього три тисячі кубометрів. Планувалося ж, що цей показник може сягнути 27 тисяч кубів. Уся вода потрапляє в компенсаційний інфільтраційний канал, а вже через нього — знову в ґрунт. Цікаво, що притік води не зростає, а навіть зменшується. Тобто можна зробити попередній висновок: тріщини у крейдяних породах не відкриваються, а навпаки, звужуються. Зникла й білизна води. Тобто в ній майже немає дисперсної крейди. А були побоювання, що вона погіршить фільтраційні можливості компенсаційних каналів. Білоруські екологи проводять спостереження рівнів у п’яти свердловинах за поверхневими водами, а в чотирьох — за артезіанською (в крейдяному горизонті). Суттєвих коливань рівнів поки що не зафіксовано. Є певні сезонні зміни, пов’язані з періодом дощів, чи, навпаки, засухою. На жаль, такі спостереження ведуться лише з білоруської сторони. Моніторинг свердловин на території Волині не проводиться. Далі створення комісій та обіцянок центральні природоохоронні органи в цій справі не йдуть. Є потреба негайно розконсервувати кілька свердловин на території нашої області, насамперед біля озера Святого, розташованого поблизу села Тур Ратнівського району, від якого до кар’єра всього 6-7 кілометрів. Довідково: озеро Святе карстового походження. Гідрологічна пам’ятка державного значення (з 1975 року). Площа — 44 гектари, глибина — до 15 метрів. Вода чиста, прозора. Береги піщані, порослі сосновим лісом.

— Розробка власне покладів крейди розпочнеться лише в 2013 році, — продовжує розповідь Анатолій Гетьманчук. — До того часу нам слід разом із білорусами погодити критичні критерії змін довколишнього середовища, при виникненні яких потрібно буде зупиняти розробку родовища та вживати екстрених заходів, аби попередити незворотні зміни у довкіллі. Актуальним стало й налагодження регіонального співробітництва між природоохоронними організаціями Брестської і Волинської областей.

Що ж, така пропозиція виглядає перспективною. Особливо враховуючи, що освоєння Хотиславського родовища крейди лише починається. Головні небезпеки чекають нас попереду, коли екскаватори заглибляться на позначки 30-45 метрів, коли поруч із заводом силікатної цегли і стінових блоків виростуть ще й завод тонкої дисперсної крейди і вапна, завод з виробництва класифікованого кварцового піску. І хоч поки що наші сусіди з Білорусі точно виконують свої природоохоронні зобов’язання зі збереження довкілля в промисловій зоні, заспокоювати себе не потрібно. Природа — діло тонке. Особливо там, де беруть початок десятки річок і струмочків, де розташований Шацький національний природний парк із його численними озерами. Прикро, але поки що складається враження, що в Білорусі дбають про нашу екобезпеку більше, як в Україні. Ми ж спокійно бездіємо, виконуючи роль сторонніх спостерігачів.