За смерть міліціонера держава зобов’язана виплатити рідним 20 тисяч євро компенсації

Україна не поспішає виконувати рішення Європейського суду

Європейський суд з прав людини зобов’язав державу Україна виплатити 20 тисяч євро компенсації за моральний збиток 68-річній мешканці Луцька Лесі Масневій за неефективне розслідування загибелі її сина.

У липні 2005 року «Відомості» писали про справу Олега Маснева. Нагадаємо нашим читачам, що Олег Маснев, працюючи слідчим міліції, 16 жовтня 2003 року прибув у службове відрядження з Луцька до Ковеля для ведення оперативно-розшукових заходів. Згідно з інструкцією, кожного дня він мав інформувати обласне керівництво про проведену роботу. 17 жовтня звіту з Ковеля не надійшло. Коли стривожені оперативники відчинили двері кабінету Ковельського міськрайвідділу внутрішніх справ, то побачили там тіло мертвого Маснева з перерізаною веною, пляму крові на ліжку та дві порожні пляшки «Поліської». Разом із тим, за даними експертизи, алкоголю у крові загиблого знайдено не було.

Версія офіційного слідства — самогубство.

Родина ж Олега Маснева декілька років добивалася перегляду справи, у тому числі ексгумації тіла та проведення додаткових експертиз. Адже у його самовбивство не вірили ні мати, ні дружина.

Не знайшовши правди в Україні, мати загиблого, Леся Маснева, звернулася до Європейського суду. Вона звинуватила владу в тому, що та не змогла забезпечити захист її синові й ефективне розслідування його загибелі. Вона скаржилася на те, що це завдало їй страждань.

Крім того, Маснева скаржилася на порушення її права на ефективний засіб правового захисту.

Суд визнав факт неефективного розслідування загибелі сина Масневої, але при цьому відмовився визнати порушення інших прав, про які заявляла українка.

Європейський суд з прав людини зобов’язав Україну виплатити 20 тисяч євро компенсації за моральний збиток.

Отож, як бачимо, Європейський суд підтвердив найголовніше з того, чого довгі роки добивалися родичі Олега Маснева — слідство у справі проведено неефективно.

«Відомості» поцікавились, які наслідки може мати рішення Європейського суду в нашій державі. Прокоментувати це ми попросили  представника Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини у Волинській обалсті Олексія Остапчука.

— Відповідно до чинного законодавства України, рішення Євросуду з прав людини є обов’язковим для виконання, — зазначив пан Олексій. —  Питання відновлення права залежить від тексту самого рішення. Європейський суд із прав людини робить висновок щодо того, чи було порушено право особи, передбачене Європейською конвенцією, чи ні. Встановивши порушення, суд може призначити особі компенсацію. Разом з тим, Європейський суд не є судом вищої інстанції стосовно українських судів. На відміну від відшкодування матеріальної шкоди, Європейський суд не вказує державі, які спеціальні заходи необхідно вжити щодо відновлення порушених прав заявника та запобігання подальшим порушенням, позаяк, згідно з Конвенцією про захист прав людини, держави мають право самостійно обирати заходи індивідуального та загального характеру.

Олексій Остапчук зазначив, що, маючи на руках рішення Європейського суду про відшкодування морального збитку, українець не обов’язково це відшкодування отримає відразу. Причина тривіальна — відсутність грошей у бюджеті. Приміром, на 28 листопада з державного бюджету за рішенням Євросуду було виплачено понад 10,5 мільйона гривень. Але через велику кількість рішень і недосконалу законодавчу систему їх виконання багато українських громадян вимушені чекати виплат від держави роками.

Як бачимо, що стосується матеріальної компенсації, то держава хоча б не самоусувається від її виплати. Чого не скажеш про інші обов’язки, що випливають унаслідок рішень Європейського суду. Приклад, який навів Олексій Остапчук, — рішення від 10 лютого 2011 року в справі «Харченко проти України».

— У цій справі Європейський суд констатував, опріч іншого, порушення окремих пунктів Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод у зв’язку з незаконністю та безпідставною тривалістю тримання заявника під вартою, — розповідає Олексій Остапчук. — А також порушення права особи на справедливий судовий розгляд без зволікань. Була вимога до українського уряду протягом шести місяців після вступу цього рішення в законну силу змінити законодавство про попереднє ув’язнення та попереднє слідство. Йшлося про терміни досудового і судового слідства. Але 11 листопада 2011 року цей термін вийшов — і нічого не зроблено.

Як бачимо, держава Україна не надто поспішає приводити своє законодавство у відповідність до норм Європейської конвенції з прав людини. Інакше б у нас громадяни не чекали на рішення судів (у багатьох випадках — виправдувальні), роками перебуваючи у слідчих ізоляторах.

Якщо ж говорити про санкції, які можуть застосувати до держави, що не виконує рішення Європейського суду, то найбільше, що можуть зробити, — виключити з ПАРЕ.