Борис Клімчук: Треба поволі вибиратися з багна соціального популізму, брехні й обману

За оцінками експертів і простих громадян, 2011 рік видався для волинян досить непоганим. Про великі та малі справи, про ідеологію реформ на Волині розмова журналіста з головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком.

— Борисе Петровичу, якщо не будете заперечувати, поговоримо сьогодні про великі та малі справи без цифр і відсотків. Адже нерідко буває так, що статистика одна, а життя зовсім інше. Отже, які волинські реалії 2011 року?

— Можна, звичайно, без цифр, але без оціночних суджень не обійтися. Соціально-економічна ситуація в області обнадійлива. Волинь уже тривалий час на першому місці в Україні за рівнем економічної активності населення. Маємо найдешевший споживчий кошик. Концентрація зусиль влади, бізнесу та контролюючих органів у сфері легалізації тіньової заробітної плати спричинила найвищий рівень добровільної сплати податків і скоротила до мінімуму неформальну зайнятість людей. Зростають обсяги промислового виробництва, активно розвивається аграрна галузь. Крім українського ринку, маємо квоти на експорт зерна, ріпаку, олії, м’яса курей і свинини. Це підбадьорює сільського товаровиробника, приносить свіжу копійку в бюджет кожної родини. Завдяки бюджетній підтримці чимало господарств закупили обладнання для молочного й м’ясного скотарства, кормозбиральну техніку, будують овочесховища. Головне — дати людині волю, свободу, право вибору та шанс усім цим скористатися.

— Волинь із вашої легкої руки першою в Україні запровадила грошові виплати за електроенергію, тверде паливо і скраплений газ, чорнобильцям — за ліки.

— Абсолютна більшість волинян фактично перестала бути пільговиками у звичному розумінні цього слова. Вони отримують гроші, а не кіловати. Україна залишається єдиною у світі державою, де ще не впорядковано пільги. Навантаження на бюджет величезне, сприятливе підґрунтя для корупції. Але процес уже пішов. Треба поволі вибиратися з багна соціального популізму, брехні й обману.

— Чи не кожне спілкування з пресою ви розпочинаєте з реформування медичної галузі.

— То найбільш чутлива до людей сфера, з якою вони стикаються кожен день. Створення госпітальних округів, а перший із них у квітні цього року почав працювати на базі Любомльського та Шацького районів, має на меті підвищити якість медичних послуг і наблизити їх до сільського жителя. Лікарі висловлюються простіше: «Гроші повинні ходити за хворим, а не навпаки». З першого січня запрацював Ковельський госпітальний округ, до якого увійшли Старовижівський і Турійський райони. На черзі реорганізація Володимир-Волинського міськрайонного медичного об’єднання. Досить сказати, що тільки в Ковелі економічний ефект від скорочення ліжкового фонду перевищить п’ять мільйонів гривень. Створюється база для надання спеціалізованої медичної допомоги. Волиняни вже знають, що відкрито клініку репродуктивного здоров’я «Боголюби», яка діє на базі обласної клінічної лікарні. Тут, а також у Луцькій міській лікарні створені та функціонують відділення серцево-судинних захворювань за програмою «Волинькард», запроваджені високотехнологічні методи лікування, такі як кардіохірургія, тромболізис. Операції на серці, які проводять висококваліфіковані волинські кардіохірурги, наближаються до європейських стандартів. Продовжується реорганізація дільничних лікарень в амбулаторії сімейної медицини.

— Чимало уваги, не секрет, ви приділяєте соціальній сфері, маю на увазі будівництво соцзакладів.

— Це правда. Нещодавно відкрито нові школи в селі Майдан-Липненський Маневицького та Баєві Луцького району, дитячі садки у Галинівці та Красноставі Володимир-Волинського, Коршові Луцького району. Триватиме будівництво поліклініки в місті залізничників, де буде центр Ковельського госпітального округу, спеціалізованої школи №27 в обласному центрі. Завершимо лікарню в Іваничах, другу чергу Баївської загальноосвітньої школи. Виділено кошти на ремонти 21-го дошкільного закладу. В тих селах, де школи розраховані на більшу кількість учнів, під ці потреби буде переобладнано частину навчальних класів.

— Волинь зі своєю багатою історико-архітектурною спадщиною, природними заповідниками має всі шанси стати одним із найбільших туристичних центрів України.

— Найбільш привабливим у цьому плані є Шацький район. І в економічному також. Лише за рахунок курортного збору місцевий бюджет у Шацьку поповнився цього року на 320 тисяч гривень. Впорядковуються відпочинкові зони, зокрема, на Гряді. Триває будівництво дороги від Пульма до Шацька. На асфальтоване кільце довкола Світязя уряд виділив 32 мільйони гривень. Під час приїзду на Волинь Прем’єр-міністр Микола Азаров запевнив, що фінансування буде в повному обсязі. Наводимо лад зі світязькою землею. Значні асигнування передбачені на реставрацію пам’яток історії та архітектури. За державні кошти буде реконструйовано художню галерею Луцького замку, будинок Ігоря Стравінського в Устилузі. Розпочалася підготовча робота щодо відбудови Олицького замку Радзивілів. Але це поки що  більш віддалена перспектива.

— Досвід дипломатичної роботи дозволяє вам успішно вирішувати гуманітарні питання, прокладати мости дружби між народами.

— Якщо маєте на увазі українсько-польські стосунки, то це справді так. Але історична правда не повинна витісняти з наших душ християнську мораль, руйнувати мости між народами. Не так давно в селі Гончий Брід, що на Ковельщині, ми відкрили пам’ятний знак українцям, які загинули під час українсько-польського конфлікту. Відомо, що 19 січня 1944 року, на Йордань, вояками Армії Крайової тут було вбито понад 50 мирних жителів. Загинув і мій дід Іван. Він приїхав у гості до дочки, моєї тітки Галі, на свято і був жорстоко розстріляний. Це важка сторінка історії, її потрібно пам’ятати, але гріх топтатися на кістках померлих. У селі Острівці на Любомльщині теж загинули невинні люди польської національності. Ми тут також облагородили лісове кладовище, дорогу проклали. Маємо довести світові, що ми цивілізований народ. Так чинять і наші сусіди за Бугом. З допомогою польської влади впорядкували три кладовища в Сагрині. Встановили дубові хрести, металеву огорожу. Допомагали нам прості поляки. Їх ніхто не кликав, не спонукав. Серед людей сьогодні інші стосунки. І це добре.

 — Ті, кому часто доводиться перетинати українсько-польський кордон, а це і бізнесмени, і підприємці, і рядові громадяни, вочевидь, зауважили: транспорт на українській стороні вже не так підкидає на вибоїнах, як колись.

— Дорога — то головна зовнішня ознака цивілізованості держави. І кровоносна артерія економіки. У надзвичайно стислі строки нам вдалося капітально відремонтувати дорогу М07 Київ — Ковель — Варшава. Шляховики працювали без вихідних, цілодобово. Найближчим часом прокладемо другу полосу від Ковеля до Любомля та перетворимо цей відрізок в автостраду. Триває реконструкція доріг із Луцька на Рівне та на Ковель. Наступного року візьмемося за трасу на Володимир-Волинський. Десятки кілометрів доріг прокладено у поліській глибинці, в лісових масивах. Чимало коштів витрачено на освітлення магістралей, облаштування сучасних зупинок. Зручне транспортне сполучення стимулює міжнародні перевезення, переміщення товарів через кордон. Волинь на західних рубежах є беззаперечним лідером. Сприяли цьому і своєчасна реконструкція другої черги міжнародного автомобільного пункту пропуску «Ягодин», і відкриття митного поста «Луцьк» на території спільного підприємства «Модерн-Експо».

— Нещодавно ви представили нового керманича волинських кондитерів Олександра Ляцевича та презентували продукцію Луцької кондитерської фабрики, яка відновила свою роботу. А чи буде на святковому столі волинська горілка?

— Луцький спиртогорілчаний комбінат є унікальним підприємством, одним із небагатьох в Україні, де в одному місці зосереджено виробництво спирту та горілки. Продукція комбінату, за оцінками фахівців, вважається однією з кращих. Сьогодні на підприємстві запускаються у виробництво нові сорти горілки, яка неодмінно з’явиться на прилавках магазинів і на святкових столах волинян. Як і інші популярні вироби з волинською маркою. Я завжди радію, коли, наприклад, у Криму бачу магазини торгової марки «Тигрес», у Вільнюсі — продукцію «Торчин-продукту», в Азербайджані — українські сири, у московських супермаркетах — обладнання «Модерн-Експо». Доленьку клянемо, але діло на місці не стоїть.

— На закінчення нашої розмови, що б ви, Борисе Петровичу, побажали волинянам у рік Чорного Дракона?

— Перш за все, оптимізму. Ні за яких обставин не опускати рук, не пасувати перед труднощами, а їх буде ще чимало. Добре усвідомлювати, що песимізм і розчарування, які намагаються вживити у свідомість українців деякі національні «герої», мають чітке політичне забарвлення. Не все так погано, а тим більше драматично в українському домі. У завтрашній день треба дивитися з надією.

Нехай Новий рік принесе у кожну волинську оселю радість, достаток, християнську любов і злагоду, непоборну віру в краще майбутнє нашої держави.

З Новим роком і світлим Різдвом Христовим, дорогі земляки!