Фотогенічність — лише міф, всі виходять на знімках гарно

Запевняє волинський фотограф Олександр Баканов

Багатий волинський край на таланти. Ця фраза спадає на думку, коли розглядаєш фотороботи надзвичайно скромного, проте щедро обдарованого молодого митця Олександра Баканова. 7 грудня у Рожищі з допомогою районної бібліотеки для дітей, яка виступила організатором, пройшла дебютна виставка його фоторобіт «Мозаїка почуттів». До речі, саме для цієї бібліотеки фотограф презентував вивіску.

Після виставки вдалося поспілкуватися з Сашком.

— Фотокартини, представлені на виставці, — розповів він, — це навколишнє середовище, з яким я живу, з яким я став тим, ким тепер є. Люди, зображені на них, відіграли якусь роль у моєму житті, але швидше я пам’ятаю про свої емоційні переживання на той час, коли я робив те чи інше фото.

За словами Олександра, він не ставив собі за мету вмістити в одній виставці всі напрямки. Так, окрім пейзажів, портретних фото, тварин, міських краєвидів, хлопець ще займається весільною зйомкою, ню, репортажем.

Бажання ж провести виставку в Рожищі цілком закономірне — Сашко народився тут, точніше, в селі Єлизаветин Рожищенського району. Тож захотілося перші свої роботи показати найближчим людям. Та й любить він свій рідний край надзвичайно.

— Було у мене кілька пропозицій зробити виставку в Києві, але вирішив таки почати з рідної землі, — зізнався фотограф.

На фото: Фотограф Олександр Баканов

Олександр розповів, що захоплення фотографією прийшло до нього ще змалку — тоді він брав звичайну «мильницю» і фотографував усе навколо. До речі, як зізнався хлопець, у дитинстві він дуже скептично ставився до старих радянських фотоапаратів на зразок «Зеніту», вважаючи, що ними неможливо зробити гарних фото. Проте сам переконався, що ще й як можна, і не згірше за новомодні наворочені «цяцьки». Наприклад, дуже гарно старим «Зенітом» вдаються чорно-білі фото.

Вже зі школи Сашко брав участь у багатьох мистецьких конкурсах. Виставляв графічні роботи — виконані олівцем. Його твори перемагали як у всеукраїнських, так і в міжнародних конкурсах: так, у Канаді хлопчак отримав почесне друге місце.

Олександр — не єдиний талант у сім’ї: багато в чому він завдячує своєму батьку — Олександру Андрійовичу — прекрасному художнику, різьбяру по дереву, який теж свого часу фотографував. Як зізнався Сашко, батька він вважає талановитішим.

Роботи молодого митця запам’ятовуються своєю непересічністю, у них відчувається вміла рука майстра, свіжий і нестандартний погляд на буденні речі, вміння вловити дійсно цікаву мить. Сашко розповів, що попри те, що він знає і розуміється на правилах фотомистецтва (що й не дивно, адже навчався в Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука), намагається знімати по-своєму, так, як сам бачить.

Зараз Олександр працює в Києві, займається веб-дизайном, рекламою. А фото — це його хобі, він не вважає його роботою, швидше відпочинком і заняттям для душі. Проте й воно приносить певний дохід — Сашко нерідко влаштовує фотосесії, а також знімає весілля. Фотограф розповів, що одна фотосесія триває приблизно три-п’ять годин. За цей час, як він каже, вдається поговорити з людиною, дізнатися трішки про неї: характер, смаки, вподобання.

— Буває, що протягом фотосесії людина тобі про все розкаже, як на сеансі у психолога, — розповідає з посмішкою Олександр.

Спочатку, додає він, до фотоапарата ставляться насторожено: закриваються в собі, комплексують, проте потім його перестають помічати. Тоді й починається справжня фотосесія — людина розслаблюється і не боїться бути собою.

Доводилося Олександру працювати і з професійними фотомоделями. Проте, як зізнався, не дуже вони приємні люди.

— Вони бездушні, ніби неживі, як ляльки, — каже він. — Просто приходять і виконують свою роботу — позують, як роботи.

Найкраще для нього, як зізнався, працювати з простими, «живими» людьми, коли емоції не награні. Та й фотогенічність, як він переконує, лише міф — всі виходять на фото гарно, просто потрібно вміти фотографувати. Самому ж Олександру більше подобається знімати природу, пейзажі, є в нього й чудові фото рідного села, а також міські пейзажі Києва, Рожища, Підкаменя.

Переглядаючи його роботи, переконуєшся, що лише той, хто любить свій край, країну, може так гарно показати найкращі куточки батьківщини, її людей. А от за кордон Сашко не рветься:

— Я, звісно, поїду до Європи, хочеться побачити світ. Проте залишатися там назавжди ніколи не хотів. Удома краще, — зізнався він. — Тут усе своє. Та й земля наша найкраща, і людей, кращих за наших, ніде нема.

Також у планах Олександра — організувати виставку графіки. У нього чимало робіт, якими митець хоче поділитися. Тож старт задано, а нові звершення не за горами. А ознайомитися з його роботами можна на сайті bakanov.com.ua.