Волинську рибу на ринки Луцька не пускають?

Волинь однією з перших в Україні наприкінці 90-х років віддала свої водойми в оренду для вирощування риби. В результаті сьогодні на ринках області місцеву рибу знайти вкрай важко. Чому? На це питання відповідь шукали «Відомості».

Для початку трішки історії. Волинь завжди була озерним краєм, а отже, славилася своєю рибою. За часів Радянського Союзу на теренах області працювали великі рибгоспи. Проте з розпадом держави в 1990-х роках вони почали занепадати: стави замулювалися, прибережна зона заростала. На водоймах, де водилася риба, процвітало браконьєрство. Тому керівництво Волині вирішило дозволити віддати водойми в користування. Цим рішенням думали «вбити» кількох зайців. По-перше, платою за оренду наповняться місцеві бюджети. По-друге, в області відновиться вирощування риби.

У 1999 році розробили обласну програму розвитку рибного господарства. І почали наліво й направо надавати водойми у користування. Стави, ставочки й озера «пішли» на «ура». Логіка була проста: дають практично задарма і надовго. Адже у перші роки водойми в оренду надавалися на 49 років. А ціна — просто смішна. Скажімо, у селі Лище Луцького району, за даними обласного управління Держкомзему, відомий волинський бізнесмен платить на рік за оренду двох невеличких ставочків (укупі — майже шість гектарів) «аж» 402 гривні. Для порівняння: та ж Лищенська сільська рада від релігійної організації за майже аналогічний за величиною став отримує 19 тисяч 874 гривні річної орендної плати.

Таких прикладів можна навести чимало. І хоча практично всі брали водойми для риборозведення, реально ним мало хто займався. В результаті, як то кажуть, «хотіли як краще, а вийшло як завжди». Бюджети від орендарів водойм отримували не такі вже великі гроші, а на ринках того ж Луцька здебільшого продають рибу з Хмельниччини. Свого ж, волинського, виробника на ринках шукати годі. Таким чином в області в оренді перебуває 413 водних об’єктів, а риба на ринках — привізна. Чому? З таким питанням ми звернулися у Волиньдержрибохорону.

— Водойм у користування в області віддано справді чимало, — зазначив провідний іхтіолог Волиньдержрибохорони Олександр Климнюк. — Варто зазначити, що не кожен ставок чи озеро підходять для вирощування риби. Багато водойм (озера, водосховища, копанки) придатні лише для рекреаційного використання: купання, любительського рибальства, зеленого туризму тощо. Власне, під риборозведення найбільше підходять ті стави, які спеціально для цього побудовані, мають гідротехнічні споруди (наповнення та спуску води), сюди ж входять стави рибгоспу. Але тут варто наголосити, що це були комплекси ставів — для вирощування рибопосадкового матеріалу, це мілкі стави, зимувальники і власне нагульний став, у якому відбувається зарибнення, а потім відлов риби. У нас же часто-густо виходило так, що кожну водойму з цього комплексу було надано різним користувачам. В області багато господарств, де вирощують рибу.

В одному з таких господарств — на території Холонівської сільської ради Горохівського району — вдалося побувати кореспондентові «Відомостей».

— Орендувати ставки почав з 1999 року, — зазначив орендар Юрій Круковський. — За цей час зробили чимало: побудували обвідні канали для спуску води, є зимувальник тощо. Планів багато, і якби  отримали обіцяні державою дотації, можна було б зробити більше.

В оренді пана Юрія на сьогодні — 55 гектарів водного плеса. Тут вирощують 35 тонн товарної риби і 20 тонн малька.

— Якщо купувати малька, то розведення риби буде неприбутковим, — каже орендар. — Тому все маємо своє. Малька ще й продаємо. Кормова база також власна — маю 60 гектарів землі. Вирощуємо зернові, сою, ячмінь, овес. Преміксами рибу не годуємо.

Юрій Круковський за фахом — будівельник. Мріє повернутися в професію. А рибну справу є кому передати — син Роман закінчив Львівський зооветеринарний інститут і є фаховим іхтіопатологом. Наскільки ефективно ведеться рибне господарство, свідчить хоча б така цифра: на одній із нарад голова ОДА Борис Клімчук поставив завдання — кожен гектар водного плеса повинен давати 200 кілограмів риби. У Круковських мають тисячу кілограмів із гектара. І говорять, що це не межа. Шкода тільки, що цю рибу лучани купити не можуть.

— На луцькі ринки з нашою продукцією ми пробитися не можемо — місця зайняті, — каже пан Юрій. — Тому реалізуємо її на ринках Горохова, Нововолинська, Локачів, на Львівщині. У Луцьку ж плануємо відкрити власний магазин.

Отже, можливо, річ не в тому, що на Волині рибу не вирощують, а в тому, що в торговельну мережу вона пробитися не може?

— Собівартість риби, вирощеної у більш південних регіонах держави, нижча, ніж на Волині, — зазначив Олександр Климнюк. — Це залежить від природних факторів. Нашим виробникам вирощувати рибу вигідно, але не всі орендарі мають зимувальні стави чи басейни, тому більшість здає рибу оптом по зниженій ціні. Вроздріб можуть торгувати великі товаровиробники: рибгоспи, орендарі, які мають спеціалізований транспорт, продавців, місця для зберігання свіжої риби. Варто наголосити, що на ринках облспоживспілки відведено 30 торговельних місць виробникам для торгівлі свіжою рибою. Щомісячно проводяться сільськогосподарські ярмарки, на яких вони мають змогу реалізовувати свою продукцію.

Як бачимо, спеціалісти стверджують, що волинська риба у торговельній мережі таки є. То чому ж продавці на запитання: «Звідки короп?» в основному відповідають, що «з Хмельницька»? Один із торговців у приватній розмові сказав, що насправді торгує волинською рибою, але за «хмельницькими» документами, бо за нові грошей платити не хоче. Така ситуація вигідна і багатьом волинським виробникам, які воліють не показувати реальних обсягів вирощування продукції, бо їх і так уже «задушили» податками. За великим рахунком, покупцю нема різниці, яку рибу купувати, — аби ціна була підходяща.

Як сказали «Відомостям» «рибні» фахівці, привізна риба з Півдня України здебільшого вирощена на преміксах. Волинянам же свою рибу, знову з економічних причин, більш вигідно вирощувати на натуральних кормах.