Сьогодні, щоб почати бізнес з «нуля», треба бути «хворою» людиною

Або зовсім не усвідомлювати, що робиш. Це слова чоловіка, який сім років тому створив підприємство з виробництва дитячих колясок. Про свій нелегкий шлях у бізнесі підприємець з Горохова Сергій Голдаванський розповів «Відомостям».

Україна у рейтингу сприятливості ділового середовища перебуває на 152 місці. Вона є одним із аутсайдерів списку, перебуваючи між Ліберією (151) та Болівією (153). Рейтинг, який щорічно складає Світовий банк і Міжнародна фінансова корпорація (IFC), охоплює 183 країни.

Під час дослідження вивчаються норми регулювання, що сприяють або перешкоджають розвитку бізнесу, і 11 етапів життєвого циклу компаній (створення організації, отримання кредитів, оподаткування тощо). Основні перепони, які заважають інвесторам працювати в Україні — це адміністративні бар’єри, нерозвинута інфраструктура та непередбачувана податкова система.

Чи дійсно так складно вести бізнес в Україні? Адже самі українці ним займаються і декотрі навіть дуже успішно.

— Фірму «Вікторія Голд» я заснував у 2004 році, — зазначив керівник підприємства з Горохова Сергій Голдаванський. — Всі дозвільні документи виробив тільки через шість років після відкриття. Якщо у нашій країні все робити по закону, то ти нічого не зробиш. Всі ці роки я балансував на грані.

На фото: У швейному цеху

Яскравий приклад «підніжок» — куплене приміщення у центрі Горохова. Раніше це був виробничий цех плодовопереробного заводу.

— Купив виробничі приміщення. Почав робити документи — виявилося, що виробництво тут розміщувати не можна, — поділився «досвідом» пан Сергій. —  Адже територія належить до житлової зони. Як таке може бути— тут десятки років діяв завод? Закон говорить: санітарна зона має бути 300 метрів. Тому, щоб відкрити тут швейні цехи, дозвіл на погодження санітарної зони у 50 метрів брав у Києві. Погоджував конкретно на зборку дитячих колясок. Тоді у мене не було ні людей, ні коштів, ні оборотів. У Міністерстві на мене дивилися круглими очима: мовляв, чого ти приїхав? У нас тут заводи великі… Далі почав виробляти дозволи на викиди шкідливих речовин. У процесі зрозумів, що виробництво із металу треба переносити за межі міста. А саме швейне виробництво… ну які тут викиди? Для прикладу — щоб поставити у житловому будинку такий конвектор, який стоїть у мене в офісі, документів ніяких не треба. А тут, щоб державі у рік заплати 200 гривень, спочатку мусив цілу грубу папку документів погодити. І заплатити вісім тисяч.

Щодо вироблення дозвільних документів, то головний державний екоінспектор Горохівського району Сергій Чернець зауважив, що законодавство України в частині екології за двадцять років дуже змінилося. І тому у підприємців виникає ряд питань.

—    Купують підприємці ферму у центрі села, — навів приклад. — Кажуть: будемо курей вирощувати. А ми їм не погоджуємо, бо відсутня санітарна зона. І ніхто документів не підпише, незважаючи на те, що у радянські часи там утримувалася худоба. Сьогодні закони інші.

Крім вироблення дозвільних документів, в бізнесу в Україні є й ряд інших проблем. Влада сьогодні говорить: будемо сприяти власному виробникові. Що ж на практиці?

— Сьогодні наша продукція продається в Україні та Росії. По суті, ми є експортером, якому треба повертати ПДВ.  Проте повернути ПДВ у мене шансів немає — «паперовим» експортерам повертають, а таким як я — ні, — каже Сергій Голдаванський. — Далі. Вартість сировини. Ми не можемо конкурувати з імпортом. Для прикладу: був період, коли світові ціни на метал впали. Тоді у Польщі український метал вартував 350 доларів за тонну. А я платив в Україні за нього 700. А з Польщі ввезти не можу — на митниці податками обкладуть. Як тут конкурувати з польською продукцією, не кажучи вже про китайську? Проте  найбільша  проблема для таких виробників як я — контрабанда. Я ж ввожу ту ж саму тканину для пошиття колясок легально, розмитнюю, плачу податки. Тому в кінцевому результаті моя коляска вийде дорожчою, ніж контрабандна імпортна.  

І це лише вершина «бізнесового» айсбергу по-українськи. Іноземному інвестору навіть половини цього достатньо, аби сказати: «Україна не для мого бізнесу». Адже вимога у них одна: стабільні і прозорі умови для всіх. У нас це, на жаль, поки неможливо. Тому в Україні бізнес можуть  відкривати лише українці.

Зазначимо, що «Вікторія Голд» — єдине виробництво у Горохові. Тут працює близько ста людей. А продукція — дитячі коляски — користується дедалі більшим попитом. Тому що роблять «на совість». Та й ціни прийнятні — від 600 до 1600 гривень.

І якщо це підприємство вижило протягом семи років, то не «завдяки» державній підтримці малого та середнього бізнесу, а «всупереч» перепонам, які ставлять чиновники.