Чиновники позбавили дітей-інвалідів повноцінної реабілітації

Волинський центр реабілітації дітей-інвалідів — це той заклад, відвідавши який, проймаєшся співчуттям у першу чергу до батьків, на долю яких випало виховувати особливих дітей. Сюди на реабілітацію їдуть дітки з районів, а буває, що й із сусідньої Рівненської області. Серед відвідувачів центру — малеча зі страшними діагнозами: церебральний параліч, аутизм, синдром Дауна тощо. Фахівці кажуть, що особливі діти потребують щоденної уваги, аби мати шанс пристосуватися до життя в майбутньому. І дуже прикро, коли, не розуміючи усієї складності ситуації, високі чини з Києва обмежують перебування діток у центрах реабілітації. Вже більше року батьки луцьких дітей-інвалідів відстоюють право на перебування їхньої малечі в центрі протягом цілого робочого дня. Одначе поки що безрезультатно. В чому проблема, з’ясовували «Відомості».

Як повідомила заступник директора Волинського центру реабілітації дітей-інвалідів Оксана Бугай, наразі в установі реабілітовується 86 дітей: 26 — стаціонарно, тобто цілодобово, та 60 — амбулаторно. Батьки їх приводять уранці й забирають по обіді. Це створює батькам дітей, які проживають у Луцьку, незручності з роботою, доїздом до реабілітаційного центру посеред робочого дня, забезпеченням догляду дитини-інваліда після 14-ї години. Ще рік тому таких проблем у центрі не виникало.

Пані Наталія виховує одинадцятирічну доньку Анастасію, хвору на аутизм. Жінка розповіла, що впродовж останніх семи років вона залишала дитину в центрі реабілітації до шостої години вечора, а після перевірки Рахункової палати почалося справжнісіньке «знущання» над батьками та хворими дітьми.

— Влітку минулого року в центр приїхала перевірка з Києва. В результаті начебто виявили перевикористання коштів і наказали проводити реабілітацію діток лише п’ять годин на день — з дев’ятої ранку до другої дня. Відповідно, харчування дітей передбачили лише дворазове: вранці та в обід. З того часу й почалися наші проблеми. Раніше працювали з дев’ятої до шостої, усім вистачало їсти-пити, а тепер, мовляв, буде по-іншому. Минулого літа ми одразу написали заяву до Києва. Зверталися і до обласного управління освіти, де нам відмовили в допомозі, посилаючись на те, що це не їхня компетенція. Бо ж центр підпорядковується не місту й не області, а Міністерству соцзахисту. Через місяць нам із Києва надіслали відповідь, що, згідно з законом, реабілітація дітей-інвалідів може тривати лише п’ять годин, — повідомила пані Наталія.

Нагадаємо, наприкінці минулого літа «Відомості» писали про те, що діток у Волинському центрі реабілітації перевели з п’ятиразового на чотириразове харчування, бо у київських чиновників не вистачило грошей. Тодішня директорка закладу Галина Римарчук розповідала, що вже зверталася й у міністерство, і в Фонд соціального захисту інвалідів. Відповідь одна: «на цей час немає фінансової можливості виділити додаткові кошти». А коштів треба було не багато — всього лише 88 тисяч 400 гривень.

Після численних публікацій у пресі ця проблема зацікавила столичних чинів іще більше. Приїхала перевірка з Рахункової палати, за результатами якої виявили «перевикористання державних коштів». Тож замість очікуваного дофінансування, на яке сподівались у центрі реабілітації, отримали обмеження у перебуванні діток. Хотіли як краще, а вийшло як завжди. Після всього пані Римарчук звільнилася за власним бажанням. Тепер Волинський центр реабілітації очолює Надія Ющик (дружина заступника голови — керівника апарату ОДА Станіслава Ющика, — авт.)

Ще одне. Крім того, що після перевірки було скорочено перебування діток із Луцька до п’яти годин на добу, було визначено кількість днів на рік, які можна проводити в центрі реабілітації, — всього 180 днів. Виходить півроку в центрі, а півроку — вдома.

— Якщо логічно подумати, то в таких же умовах опинились і дітки з області. Проте цим дітям 180 днів зараховують із 24-годинним перебуванням у центрі, а луцьким — із п’ятигодинним. Хіба це справедливо? Їх годують чотири рази, а наших — два. Не в харчуванні річ, а в справедливості. В такому разі нехай луцьким дітям розрахують пробування, скажімо, десять годин на добу в центрі та, відповідно, збільшать на ті години, що залишаться, кількість днів перебування. Раніше до обіду дітки проходили реабілітацію, а по обіді їхнє перебування там вважалося денним стаціонаром, де вони проходили лікувальні процедури. Тепер же все збилося докупи. Не встиг привести, як починаються заняття, тут уже приходить масажист, бо і вихователь, і масажист хочуть виконати свою роботу. Чому б не відновити той же стаціонар і по-людськи не розділити ці заняття? Не може держава це забезпечити — не треба, дозвольте тоді фінансувати батькам, — поскаржилася пані Наталія.

Згідно з законодавством, центри реабілітації перебувають на стовідсотковому державному фінансуванні, тому залучати кошти штибу благодійних внесків від батьків суворо заборонено. Батьки луцьких діток-інвалідів кажуть, що згідні навіть доплачувати вихователям і педагогам, аби продовжити перебування дітей у центрі.

— Скажімо, в садочках є група подовженого дня, то нехай так би було і в центрі реабілітації, — міркує пані Наталя. — Вихователі, наскільки мені відомо, не проти працювати, вони лише «за», але без дозволу робити цього не мають права. Треба зважати на те, який діагноз у дитини. Є такі діти, які від довгого перебування у чотирьох стінах просто починають деградувати. У моєї доньки аутизм, який медикаментозно не лікується, а лише перебуванням серед однолітків для соціальної адаптації. Якщо вона тиждень посидить удома — це все. Дівчинка просто забуває, що треба тримати ложку, що треба ходити в туалет, не кажучи вже про те, що треба читати чи писати.

Як відомо, по догляду за дитиною-інвалідом до 18 років батьки отримують допомогу. Плата щомісяця становить близько дев’ятисот гривень, на які, за словами Наталії, неможливо пролікувати, прогодувати чи зодягнути дитину. Батьки, які працюють, отримують матеріальної допомоги на двісті гривень менше. Проте всі вони готові доплачувати центру за продовження групи. Єдина проблема: треба мати дозвіл і все офіційно оформити.

До слова, на останній сесії обласної ради, 4 листопада, проблему луцьких батьків, чиї діти реабілітовуються в центрі, озвучив у своєму депутатському запиті Петро Пронь. Він назвав минулорічне рішення Міністерства соцполітики таким, що «суперечить здоровому глузду та людській моралі», а також наголосив, що батьки особливих діток готові провести фінансування груп продовженого дня на госпрозрахунковій основі. Свій запит депутат адресував начальнику обласного «соціального» управління Олександру Жураківському. «Відомості» звернулися за коментарем до чиновника, який пообіцяв, що найближчим часом управління збере спеціальну комісію, яка відвідає центр і вивчить питання зсередини. Крім того, пан Жураківський наголосив, що прохання батьків не залишаться без уваги, що вселяє надію.