У Луцькому районі роздавали вже приватизовану землю

У садівничому товаристві «Коршів», що біля Луцька, його керівниця самовільно вилучила приватизовані земельні ділянки та передала їх іншим власникам.

Декілька років у дачному масиві Коршів триває конфлікт між керівником садівничого товариства Галиною Бойчук і його членами. А все почалося ще з 2007 року.

Як розповіли члени товариства кореспонденту «Відомостей», голова кооперативу без попередження вилучала земельні ділянки в одних власників і передавала іншим.

У цьому плані історія 80-річної Зіни Урбанович показова.

— Ми обробляли ділянку в Коршеві разом із чоловіком, починаючи з 1994 року. В 1996 році чоловік помер. А у 1998-му я отримала державний акт на право власності на землю. На дачі продовжувала працювати до 2000 року. Потім захворіла, і так сталося, що землю не обробляла. Тому й за воду не платила, бо не користувалась. А електроенергія до ділянки проведена не була. Через кілька років дізналася, що на моїй ділянці господарює інший чоловік. Бойчук, правда, казала мені, щоб написала відмову від ділянки. Я цього не зробила та подала до суду.

Всього протягом 2007-2009 років, як пишуть «Відомостям» члени садівничого товариства, Бойчук віддала іншим громадянам 26 уже   приватизованих ділянок. Спитаєте, як це може бути? Дуже просто. Бачачи, що люди по декілька років не обробляють землю, голова товариства пропонувала ділянки іншим. Ми намагалися додзвонитися до Галини Бойчук, аби вона пояснила мотиви вилучення земельних ділянок. Але телефон кілька днів був поза зоною досяжності. Проте ці мотиви чітко простежуються у позовних заявах до суду, які пані Бойчук від імені садівничого товариства подала вже постфактум: «відповідач спірну ділянку не обробляє, не використовує за призначенням, не сплачує членські внески».

— Згідно з нашим статутом, вищеназвані факти можуть бути підставою для виключення з членів садівничого товариства, — пояснила колишній член правління СТ «Коршів» Олександра Панасюк. — Одначе в тому ж статуті прописана процедура: рішення спочатку приймається на правлінні, а потім виноситься на загальні збори. Те ж саме стосується і прийняття нових членів. Я була членом правління у 2005-2008 роках. Жодного разу такого питання на правлінні ми не розглядали.

Нагадаємо, що це робилось у 2007 році, у період буму на землю біля Луцька.

— Від знайомих ми довідалися, що у Коршеві недорого можна взяти земельну ділянку, — розповіла «Відомостям» лучанка Віра Совтус. — Зустрілися з головою товариства Галиною Бойчук. Вона підтвердила, що вільні ділянки є. Наша сім’я написала три заяви на виділення, відповідно, трьох ділянок. Бойчук сказала, щоб ми робили на них державні акти. Ми їх так і не отримали. А через декілька років з’ясували, що ту землю приватизували ще в кінці 90-х років. І взагалі, вільних земельних ділянок у товаристві «Коршів» немає. Зараз хочемо тільки одного — щоб нам повернули вступні внески.

Виникає закономірне запитання: як могла одна людина давати дозвіл на приватизацію землі? У цьому процесі мають бути задіяні інші посадові особи. Про це свідчать і документи. Так, Коршівська сільська рада за поданням Бойчук прийняла рішення від 16 березня 2008 року за №17/5 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на право власності на земельні ділянки членам садівничого товариства «Коршів». На підставі цього рішення сільської ради було прийняте розпорядження голови райдержадміністрації Луцького району №307 «Про надання дозволу на складання технічної документації з виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівничого товариства «Коршів». Це стало підставою для виготовлення державних актів. Як їх могли підписати у відділенні Держкомзему Луцького району — на сьогодні теж загадка. Адже, як стверджують в обласному управлінні Держкомзему в області, саме тут мали б перевірити правомірність видачі документів, що посвідчують право власності на землю. Не перевірили. Треба пояснити, що до 2003 року електронної бази реєстру державних актів на право власності на землю не існувало. Відповідні книги реєстрацій вели у сільських радах. Потім ці документи віддавали до територіальних органів Держкомзему. Вони і на сьогодні є абсолютно правомочними. Й обов’язок посадових осіб — перевіряти, чи є вже право власності на ту чи іншу земельну ділянку.

Коли перші власники земельних наділів дізналися, що на них господарюють інші, то звернулися до прокуратури. І процес «закрутився» у зворотному напрямку: прокурор Луцького району прийняв протест на розпорядження райдержадміністрації. Таким чином були створені передумови для відновлення прав законних власників.

Одначе вони, а це в основному учасники війни, пенсіонери, інваліди, змушені були відстоювати ці права у судах. А отже, за власні кошти наймати адвокатів, платити судові збори тощо. На сьогодні у судовому порядку, як кажуть члени товариства, у власність громадян повернуто 20 неправомірно вилучених ділянок.

Проте пані Бойчук звертається із зустрічними позовами до судів про припинення права власності на земельну ділянку та визнання недійсними державних актів, виданих членам товариства наприкінці 90-х. Це, зокрема, стосується громадянки Людмили Коси.

Але суд висловився з приводу цього питання категорично: ст.140 Земельного кодексу України не містить таких підстав для припинення права власності на земельну ділянку, як нецільове призначення чи неусунення допущених порушень. Тому суд, відповідно, у задоволенні позову відмовив. Але, як розповіли члени садівничого товариства, на судові витрати було спрямовано 60% зібраних за 2010 рік членських внесків. А це 2 тисячі 916 гривень.

Одне слово, господарювання Галини Бойчук обурює багатьох. У результаті рішенням двох загальних зборів членів садівничого товариства вона була відсторонена від займаної посади голови правління. Проте, незважаючи на ухвали Луцького міськрайонного та Волинського апеляційного судів, пані Бойчук продовжує вважати себе головою правління та відмовляється передавати установчі документи, печатку та матеріальні цінності.

А щодо відповідальності за видачу подвійних державних актів, то, як зазначив у розмові з «Відомостями» помічник прокурора області з питань захисту інтересів громадян у сфері земельних відносин Руслан Федоренко, лише після остаточного рішення судів може бути проведена перевірка наявності в діях службових осіб складу злочину.