Депутати хочуть відібрати у громади пасовище?

У селі Гірка Полонка, що за кілька кілометрів від Луцька, назріває серйозний конфлікт між сільською радою та громадою. Причина — жителька села Галина Щегельська написала заяву на виділення їй в оренду пасовища. Люди забили на сполох: території для випасання худоби у селі бракує, а тут берег і водойму, куди вони звикли водити коней і корів, депутати хочуть здати в оренду одній особі. Селян обурило те, що їх не запросили на сесію, більше того, навіть не повідомили про її скликання. Мешканці Гіркої Полонки кажуть, що випасатимуть свою худобу під стінами сільради, якщо до них не прислухаються. Як їм бути та яка позиція місцевої ради, розбиралися «Відомості».

Поява кореспондента у селі привернула увагу не лише місцевих жителів, а й депутатів районного рівня. Сільський голова Гіркої Полонки Олександр Перванчук спершу був відсутній на робочому місці, та коли й до нього дійшла новина, що у селі працює журналіст, то й собі з’явився в сільраді, навіть попри кінець робочого дня. Невдовзі йому на підмогу прибула й депутат Луцької райради Ольга Вегера.

Авторитетні у селі люди взялися переконувати «Відомості», що справа дріб’язкова і братися за неї не варто, мовляв, усе вирішиться на наступній сесії, яка відбудеться на початку листопада.

Але ж недаремно кажуть: диму без вогню не буває. А розповіді селян — ще більше тому підтвердження.

Те, що худоби у селі бракує, видно одразу. Тож першочерговим завданням сільських чинів мало б стати якраз збільшення поголів’я ВРХ у господарствах населення. Тим паче, коли на цьому наголошує обласна влада.

Людмила Михайлівна Біла все життя прожила в селі. Після смерті батьків осталася сама, проте господарювати не полишила — доглядає корову, свиней і птицю. Жінка зізнається: на берег, що через дорогу від її хати, корову водити звикла — це чи не єдине зелене місце в цій частині села.

— Скільки себе пам’ятаю, то корів тут завжди пасли. Ми ще малими бігали на цей берег. Зараз він уже заріс, але все одно корову немає куди водити. В іншій частині села начебто виділили місце для випасів, але нам туди добрих два кілометри треба йти. А тепер у нас хочуть забрати берег, — скаржиться пані Людмила. — Я написала зустрічну заяву, щоб мене зробили співорендарем, виділили 15 сотих території для випасу худоби та сінокосу. На ставок я не претендую, мені головне, щоб було де корову припинати.

Василь Миколайович Бальбуза теж водить корову пастися на берег. Чоловік переживає, що, віддавши ставок у оренду, сюди взагалі ногою не ступиш.

— До городу я вже навряд чи під’їду, мені дорога сюди закрита буде. Якщо на те пішло, то ми теж можемо платити орендну плату. Сьогодні я тримаю одну корову, але ж життя не стоїть на місці — завтра в моєму господарстві може побільшати худоби, — каже пан Бальбуза.

Як ми вже зазначили раніше, увесь сир-бор зав’язався навколо заявниці — пенсіонерки Галини Іванівни Щегельської, яка живе ліворуч пасовиська. Вона, попри свій похилий вік (жінці більш як 70 років), звернулася до депутатів сільради, аби ті надали їй в оренду цю територію. Заявницю вдома не застали, а її донька навідріз відмовилася спілкуватися з нами. Селяни ж стверджують, що господарства, крім качок, жінка не тримає, а що робитиме на ставку — незрозуміло. За чутками, водойма нібито потрібна не стільки пенсіонерці, як місцевому депутату Степанові Пасю.

— Після сесії до мене додому приїхав депутат Пась і сказав, що на останній сесії мою заяву відхилили та прийняли рішення мені відмовити, — розповідає Людмила Михайлівна Біла. — Я звернулася до сільської ради, щоб мені показали це рішення сесії, але секретар повідомила, що в заяві не відмовлено, а питання зняте на доопрацювання. Таке враження, ніби Пась хотів перевірити, як я реагуватиму.

Депутат сільської ради, який захищає інтереси збунтованих селян, Ігор Невмержицький каже, що в заяві йдеться про надання в оренду Щегельській на 49 років пасовиська та сінокосу. Голова ж сільради Олександр Перванчук повідав, що оренда включає й ставок. Підозри викликає те, що площу ділянки, яку лаштуються віддати в оренду, в сільській раді не хочуть називати. Та й поведінка тутешніх чиновників ставить під сумнів правдивість усієї історії. Як повідала Людмила Біла, наступного дня після спілкування із журналістом депутат Невмержицький (захисник інтересів) із самого ранечку цікавився, як можна зв’язатися з газетою, аби його слова не використовували у статті.

— Не лізьте в ту справу: вона ще не вирішена. Не вірте чуткам, не створюйте проблеми в селі, коли її немає, — з такими словами звернувся до кореспондента «Відомостей» сільський голова пан Перванчук. — Люди подзвонять і перестануть. Це ж не вбили когось чи образили. Питання на стадії вирішення. А як воно вирішиться — це вже наша справа.

Коли ж журналіст попросила надати їй офіційну інформацію про кількість корів у селі та статус території, про яку йдеться, голова ради, кинув секретарю:

— Ніно Іванівно, дайте їй інформацію, скільки корів, скільки дворів, скільки болота, скільки бандитських рішень було прийнято!

Як на те, то й з офіційними даними в Гіркополонківській сільській раді виявилися проблеми. Про кількість худоби, яку тримає населення, достеменно сказати не можуть. Наприклад, у селянина Петра Таранюка, з яким ми спілкувалися, у господарстві є корова, три кози та свині, а в сільраді знають лише про свиней. Після невдалої спроби з’ясувати хоча б щось у секретаря, «Відомості» знову звернулися до сільського голови.

Трохи охолонувши, він запросив кореспондента до кабінету. Офіційний коментар у справі з вуст Олександра Перванчука прозвучав так:
— Навколо села є береги, луги, болітця, до яких люди зносять сміття, відходи виробництва. Тому ми вирішили здати за помірну орендну плату ділянки водно-болотного фонду. Це може бути десять гривень за гектар у рік. Ми не хочемо нажитися, хочемо закріпити за конкретним клаптем землі людину, яка стежила б за порядком на території (як це може робити пенсіонерка? — авт.), аби та не заростала бур’яном і не засмічувалася. Така концепція. А навколо неї — купа домислів. Пані Щегельська написала заяву, що хоче взяти в оренду водойму. Мої недолугі спеціалісти поміряли не те, що потрібно, а лише частину водойми та частину берега, — розповів пан Перванчук.

Сільський голова сказав, що не знає, про яку конкретно площу йдеться, і це неважливо (що тоді вони обговорювали на сесії? — авт.), та, перечачи собі, продовжив далі:

— До цієї території є дотичні люди, які живуть навколо або користуються нею. Ми вимагаємо до прийняття рішення про передачу в оренду погодження з цими людьми. Що стосується цієї ділянки, то там дотичних немає, хата заявниці одна. Людмила Біла живе через дорогу, вона дійсно випасає там корову, але ж те, що ми передамо пані Щегельській ту частину берега, не означає, що не пускатимемо туди інших селян. У договорі оренди пропишемо, що сусіди мають вільний доступ до цієї ділянки, де можуть випасати худобу. Ми диктуємо умови передачі в оренду — не людина, а ми.

«Відомості» поцікавилися, наскільки причетним до цієї справи є депутат Степан Пась. У відповідь почули застереження, мовляв, його краще взагалі не чіпати.

— Не лізьте сюди. Ми мали півторагодинну закриту розмову на сесії на цю тему в присутності всіх депутатів. Ми сповідалися, ми хрестилися… Я вас прошу, не лізьте сюди. Якщо з цієї розмови депутати не винесли уроку, то ви не допоможете це зробити. Ви істину не встановите. Поверхневою статтею лише зашкодите.

В процесі спілкування виплив іще один факт. Відомо, що для взяття в оренду водойми потрібні проект відводу та погодження з відповідними службами. Зрозуміло, що виготовлення документації коштує чимало. За словами Перванчука, це три-п’ять тисяч гривень. Чи має їх пенсіонерка Щегельська?

— А може, вона не знала! Хай пробує! — відповів якось загадково Олександр Петрович.

Аби прояснити заплутану ситуацію, зателефонували ще до одного фігуранта скандалу — депутата Степана Пася. Чоловік не задовільнившись телефонною розмовою, уже наступного ранку був у редакції.

— Моя позиція така, щоб взагалі не давати береги в оренду. Я не маю жодного стосунку до заявниці Щегельської і не збираюсь орендувати ставок. Про нього з нею ніколи не говорив, а моє ім’я може фігурувати там, бо я міряв цю ділянку. Спочатку йшлося про болотний фонд, а як почали міряти, то вийшло, що бажана заявницею територія охоплює і пасовища, — повідав депутат.

За його словами, йдеться про 30 чи то 60 сотих землі.

«Відомості» поцікавилися, для чого він свідомо ввів в оману селянку Людмилу Білу, сказавши тій, що у заяві їй відмовлено. На це Степан Феодосійович промовив: «Я, може, й справді неправильно поінформував Людмилу. Певно, щось недослухав на сесії чи проґавив».
І це після півторагодинного обговорення питання?!

Селяни кажуть, що до наступного сесійного засідання готуватимуть спільну заяву, в якій проситимуть аби не чіпали берег узагалі, а ні, то нехай і їх зроблять співорендарями.

«Відомості» простежать, як відбуватимуться події далі. Можливо, і лобіст проявить себе.