Селяни більше довіряють українським фермерам

Одним із пріоритетних напрямків у сфері залучення інвестицій на Волині є агропромисловий комплекс. Однак уже сьогодні можна сказати, що окремі інвестори приходять винятково заради користі. Інші ж, окрім отримання прибутків, готові створювати робочі місця, будувати тваринницькі комплекси, розвивати переробну галузь. Тому існує проблема вибору та залучення саме того інвестора, який би працював на соціальний розвиток сільської громади. Наскільки вона актуальна та які шляхи її вирішення, дізнавалися «Відомості».

— Сьогодні є потреба залучення інвесторів, але, на жаль, серед них більше таких, які хочуть узяти ділянку, щоб перепродати, коли з’явиться ринок сільгоспземель, — упевнений перший заступник голови райдержадміністрації Ковельського району Борис Андріюк. — Маємо негативний досвід по Голобській селищній раді, коли у 2008-му сюди прийшла «Агрокультура-Волинь», узяла майже тисячу гектарів землі в оренду та викупила майнові паї. У результаті розвалили те господарство, яке існувало до них, і два роки найкращі землі у нашому районі практично облогували. У село Уховецьк також зайшли інвестори — фірма «Амако», які нині зареєстрували господарство «Відродження Волині». Вони викупили в людей майнові паї за 24,5% від їхньої вартості, а це досить мала ціна. Сказали, що завезуть найновішу техніку, обробіток буде механізованим, тож працівників їм не потрібно. Тому сьогодні ми шукаємо інвестора, який би працював на соціальну сферу району.

Голова Рожищенської РДА Сергій Горбач переконаний, що з великими інвесторами-агрохолдингами працювати складніше. За його словами, в першу чергу віддавати землю варто місцевим фермерам і господарствам, адже до них у людей більша довіра, і коли виникають спірні питання, є з кого вимагати. За приклад очільник райдержадміністрації ставить місцевого підприємця Руслана Хомича, який орендує більше 300 га землі. З жителями за паї, якими користується, розраховується завжди вчасно. Крім того, забезпечує людей роботою. У нього п’ять місяців трудяться близько ста чоловік — в основному на перебиранні овочів. Сам підприємець каже, що лояльно ставиться до іноземних інвесторів, однак у нього є побоювання, що коли з’явиться ринок землі, саме іноземці її викуплять, бо у наших селян грошей немає. Крім того, він звинувачує закордонних господарів у виснажуванні українських земель.

— Ви погляньте, що вони вирощують: в основному технічні культури, до того ж за забороненими технологіями. Ріпак здав, гроші взяв — і хоч на Канари, — іронізує Руслан Хомич. — Адже можна зареєструвати підприємство десь в офшорній зоні та сплачувати податки там.
З його думкою згідний інший місцевий інвестор — директор приватно-орендного підприємства ім. Т. Шевченка, що на Горохівщині, Андрій Турак.

За його словами, сьогодні є безліч прикладів, коли великі площі земель забирають в оренду, при цьому не розвивають тваринницьку галузь, не створюють робочих місць. І виникає несправедливість, коли орендар, який забезпечує селян роботою, змушений сплачувати значно більші податки, адже, крім усього, платить єдиний соціальний податок — 37,9% від зарплати кожного працівника. Тому Андрій Турак пропонує зробити єдиний соціальний податок за гектар землі, що допоможе збільшити надходження до Пенсійного фонду. Проте поки що його пропозиція не знайшла підтримки в Києві.

В головному управлінні агропромислового розвитку облдержадміністрації повідомили, що вибір інвестора проходить на рівні району.
— Найкраще, звичайно, щоб інвесторами були волинські господарі, які живуть на цій території, — каже заступник начальника головного управління Людмила Петриканин. — Бо були випадки, коли приходять бізнесмени зі сторони, обіцяють золоті гори, а потім зобов’язань не виконують. Останнім часом інтерес до вільних земель в області суттєво зріс, і охочих є багато. Зважаючи на майбутнє впровадження ринку землі, ми рекомендуємо підписувати меморандуми про наміри інвестора, щоб знати, скільки планує обробляти землі, що сіятиме, чи збирається розвивати галузь тваринництва, чи буде створювати робочі місця.

Мабуть, така рекомендація буде слушною, адже у стандартних договорах оренди серед умов немає пункту про соціальну відповідальність орендаря.

— Проблема в тому, — продовжує Людмила Федорівна, — що коли інвестор непорядний, тобто порушує умови орендування (не виплачує орендну плату чи сплачує її не в повному обсязі, використовує землю не за призначенням та ін.), управління не має повноважень зініціювати розірвання договору, що укладається між фізичною та юридичною особою. В такому разі всі непорозуміння вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку. Це велика проблема.

За словами Людмили Петриканин, в області є товариство «Пан Продукт», яке орендує землі у Володимир-Волинському й Іваничівському районах і не виплачує орендної плати. «Волинські аграрні інвестиції» у Ратнівському районі — так само. Тому голова облдержадміністрації дав вказівку районам ініціювати розірвання договорів і здійснити пошук потенційних, бажано волинських, інвесторів.

— Особливо важливим є використання земель державної власності — це економіка та фінанси, наповнення бюджету, — наголошує посадовець. — Основним завданням органів влади на місцях є забезпечення надання в оренду всіх сільськогосподарських угідь із земель державної власності (що не надані у власність або користування) у Лісостеповій і перехідній зонах у 2011-2012 роках, на Поліссі — у 2012-2013 роках.

Крім того, задля збереження родючості орендованих земель у 2012-му році передбачено впровадження проектів землеустрою щодо еколого-економічного обґрунтування сівозмін усіма суб’єктами господарювання.

Сьогодні ж якось проконтролювати правильність використання інвестором землі практично неможливо. Про це сказав начальник управління Держкомзему в області Василь Василенко. За його словами, погіршення родючості важко довести, адже необхідний попередній аналіз стану ґрунту, а коли навіть і виникають спірні питання, то інспекція Держкомзему може втручатися лише за рішенням або згодою сторін.

Щодо орендної плати, то практично по всій області вона становить 3% від вартості земельної частки (паю). Щороку волинські селяни отримують більше 40 мільйонів гривень орендної плати за землю. Землі ж запасу та резерву надають в оренду райдержадміністрації через аукціони. За словами Людмили Петриканин, орендна плата — приблизно 150-400 грн. за гектар.

— Однак уже є нормативні документи, — розповідає Людмила Федорівна, — щодо перегляду грошової оцінки земель. Її буде збільшено в півтора разу, відповідно, й орендна плата збільшиться.