Сільський голова — триразовий чемпіон області з армрестлінгу

Дістатися до Карасина Камінь-Каширського району непросто. Довелося годину трястися по вибоїнах і бездоріжжю убік від основної траси. Журналістам хотіли показати два проекти, втілення яких застопорилося через нестачу фінансування. Та більше привернула увагу голова місцевої сільради Світлана СИДОРУК. У цієї тендітної жінки є не лише сила влади, якою її наділила громада, довіривши керувати двома селами, а й чимала сила в руках: Світлана Макарівна — триразовий чемпіон області з армрестлінгу. За наполегливістю, ініціативністю вона дасть фору будь-якому чоловікові. Навіть будучи на лікарняному після операції, вона не забуває про свої дітища-проекти й на всіх рівнях клопоче, щоб якнайшвидше їх завершити.

— На два села — Карасин і Карпилівку — маємо 1456 жителів, — розказує Світлана Макарівна. — Приріст у нас позитивний: минулого року в сільраді народилося 32 дитини, а померло 28 людей. У першому півріччі цього року вже з’явилося 18 малюків.

Старається сільський голова для діток, адже усіх вважає своїми. Власні дві дочки вже дорослі: старша вивчилася на юриста, молодша освоює педагогічний фах. Тож мамина підмога їм не так уже й потрібна. От і переключилася мама-керівниця на громадську діяльність.

— Виграли у Всеукраїнському конкурсі проектів і програм органів місцевого самоврядування співфінансування на створення центру розвитку дитини на базі дошкільного закладу села Карасин, — розповідає Світлана Сидорук. — У проект входили роботи з благоустрою території садочка, що будується з 2007 року, створення спортивного й ігрового майданчиків, оздоровчо-рекреаційний куточок. Також мали закупити обладнання для кабінету медичної сестри та придбати інструменти для музичного класу.

Та проект «завис» — через незакінчені внутрішні роботи у садочку. Планували здати до 1 вересня, та фінансування відрізали — і підрядник відмовився працювати.

— А я ж не можу насадити клумби, поставити парканчик, поки подвір’я розрите під проведення каналізації, — бідкається сільський голова. — Чекаємо грошей. А дошкільний заклад селу дуже потрібен. Наразі підготовча група розміщена в приміщенні школи. Садочок запланований на 50 дітей. А в сільраді нараховується 170 дошкільнят.

На фото: Незавершений соціально-культурний центр у Карпилівці

Поки переїздили на другий проблемний об’єкт — майбутній соціально-культурний центр у Карпилівці, встигли зав’язати, так би мовити, неофіційну розмову. Ще зустрічаючи гостей, працівниці сільради наголошували, що їхня голова — сильна жінка, причому в прямому значенні. Виявилося, що Світлана Макарівна не раз клала на стіл руки дужих чоловіків — у змаганнях із армрестлінгу.

— Так, три роки поспіль була чемпіоном області з армрестлінгу, — посміхається жінка. — У 2007-му, 2008-му і 2009-му роках. Але недавно перенесла операцію на спинну грижу, тож мушу берегтися. Вперше спробувала себе в армрестлінгу на щорічному обласному спортивному фестивалі, на який всі райони виставляють свої команди. В моїй команді сказали: «Свєто, давай!». І я перемогла. А потім ще два роки підтверджувала титул чемпіонки.

— Сила від батьків і від природи, від того, що босоніж по землі з дитинства ходила, — ділиться Світлана Макарівна. — У мене сильний характер змалечку, завжди у компанії хлопців трималася, у футбол з ними грала. Та й лупцювала трохи, коли заслужували. І спорт люблю: в школі мене ніхто не міг обігнати, на турніку найбільше підтягувалася, від землі віджималася 60 разів. А коли навчалась у педінституті в Луцьку, займалася і бігом, і волейболом, і баскетболом. Була справжньою комсомолкою: пошлють у вогонь — йду у вогонь, пошлють у воду — в воду.

Напевно, таке загартування й не дозволяє сільському голові опускати руки, хоч, здається, справа зайшла у глухий кут.

— Коли ми виграли проект у Карпилівці, про це прокричали на всю країну, адже це був перший подібний досвід, — пригадує пані Світлана. — Та поки не можемо похвалитися результатом.

У селі був старий дерев’яний клуб, в якому також містилася бібліотека. Дерево за десятки років настільки зіпсувалося, що будівельники розвели руками — відремонтувати неможливо, краще будувати новий.

— Я поїхала до голови районної ради й кажу: клуб розвалюється, треба щось робити. Він відповів: «Ти ж розумієш, що таке нове будівництво. Де ми такі гроші візьмемо?» — розповідає керівниця сільради. — Я посиділа в Інтернеті, знайшла всеукраїнський конкурс, вчилася на курсах, як писати проекти. Врешті, склала проект із будівництва соціально-культурного центру. В одному місці мали бути сконцентровані всі послуги, яких потребує громада: відділення зв’язку, клуб, бібліотека, кімнати для роботи з молоддю, для соціальних працівників, дільничного інспектора міліції та приміщення під аптеку. Крім того, планувалися платні послуги: доступ до комп’ютера й Інтернету, ксерокс, ритуальний магазин, перукарня, послуги юриста.

— За час написання проекту я так втомилася, що навіть перестала думати про головну ціль — про перемогу, а тільки хотіла встигнути здати його до зазначеної дати, — зізнається Світлана Сидорук. — І ми виграли! Це було наприкінці 2008-го. Та наступного року виникла затримка. Спершу в самому держфонді довго розподіляли кошти. Потім не можна було розпочати роботи через судову тяганину між учасниками тендера. І фактично до будівництва дійшло аж у середині вересня. Звісно, до кінця року роботи виконані не були, гроші залишилися, і 156 тисяч гривень довелося повернути. Сільрада ж навіть не могла поставити приміщення на свій баланс, оскільки власний бюджет менший за 110 тисяч, а на добудову необхідно 300 тисяч.

Та Світлана Сидорук вірить, що і садочок, і соціально-культурний центр у Карасинській сільраді незабаром будуть. А також каже, що як видужає, то повернеться до армрестлінгу — відстоювати честь району.