Надто дорого коштує узаконення піщаного кар’єра

Тому й беруть пісок стихійно — хто хоче і скільки хоче

Як розповів «Відомостям» начальник відділу оперативного екологічного міжрайонного контролю екоінспекції у Волинській області Анатолій Штондін, в кожному районі є несанкціоновані піщані кар’єри, де незаконно беруть пісок. Таке самовільне користування надрами завдає великої шкоди довкіллю, адже площа порушених земель щороку збільшується: якщо цього року вона становить, скажімо, півгектара, то наступного — вже гектар. У результаті утворюються котловани, потім туди починають стихійно звозити сміття.
Працівники екоінспекції провели журналістам екскурсію на одне з таких місць несанкціонованої розробки піску, що знаходиться у Володимир-Волинському районі на території військового полігона. Видно, що на території площею понад гектар давно видобувають пісок. Адже частина кар’єра вже поросла травою, а інша — ще у свіжих котлованах. Збоку помітно сліди від лопати, мабуть, вранці чи ввечері тут якраз хтось «промишляв».

Як повідомив інспектор Державної екологічної інспекції у Волинській області, який є відповідальним з контролю за дотриманням природоохоронного законодавства на території Володимир-Волинського району та міста Володимир-Волинський Віктор Голіч, самовільні розробки проводяться на землях, які залишаються у підпорядкуванні Міноборони та перебувають у користуванні військової частини А2331.

— Таких земель за згаданою військовою частиною закріплено близько п’яти з половиною тисяч гектарів, — розповідає про проблему Віктор Мечиславович. — Більшість із них не використовується за цільовим призначенням — уже давно ніхто тут жодних військових навчань не проводить. Крім того, користувач не в змозі забезпечити охорону території. Через це тут й утворився цей кар’єр. Минулої осені спеціальна комісія райдержадміністрації провела інвентаризацію земель, закріплених за військовою частиною. Відповідно до її висновку, на площі близько 1200 га землі використовуються або не за цільовим призначенням, або нераціонально. Зважаючи на це, голова облдержадміністрації видав розпорядження про передачу близько 1300 га в землі запасу району.

Таке рішення, на думку Віктора Голіча, є правильним, адже тоді можна було б здійснювати на законних підставах розробку родовища піску або використати землі для сільськогосподарських потреб. Одначе розпорядження було оскаржене військовою прокуратурою, і поки справа вирішується в судах, із території й далі вивозять пісок.

Екоінспектор каже, що це не єдине місце забору піску — на землях Міноборони є ще кілька таких.

— Ми часто спільно з земельною інспекцією та правоохоронними органами проводимо тут рейди, — продовжує Віктор Мечиславович. — З початку літа вже шість осіб притягнуто до адміністративної відповідальності, накладено штрафів на три тисячі гривень.

Але екологи впевнені, що лише одними рейдами питання не вирішиш, адже штрафи за самовільне користування надрами мізерні: 102 грн. — для фізичних і 238 грн. — для посадових осіб (за статтею 47 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Стаття 52 за псування земель передбачає більші суми: до 1360 грн. для фізичних осіб і до 1700 грн. — для посадових.

 — З тих п’яти з половиною тисяч гектарів півтори тисячі перебувають у користуванні «Львівського військового лісокомбінату», — веде далі екоінспектор. — Там також проводилися перевірки, які визнали таке господарювання незадовільним. Була пропозиція передати ці ліси у відання Державного агентства лісових ресурсів. Одначе Міністерство оборони не хоче поступатися.

Та, як виявилося, навіть якби користувач захотів узаконити кар’єр, це було б не так просто. Адже треба пройти низку процедур і заплатити немалі гроші.

— Щоб оформити всі документи, а це геологічна розвідка, визначення меж родовищ і затвердження запасів, отримання спеціального дозволу і так далі, — розповідає Анатолій Штондін, — потрібні чималі кошти — приблизно тисяч двісті, як не більше. — Сільські ради таких коштів не мають. Одначе Кодексом України «Про надра» передбачено право землекористувача на розробку корисних копалин місцевого значення для власних господарських побутових потреб глибиною до двох метрів без спеціального дозволу та гірничого відводу. Наприклад, використання піску для будівництва школи, дороги, тобто на потреби громади. Проте сільська рада не має права продавати цей пісок і заробляти на цьому гроші.

Сьогодні, каже Анатолій Штондін, кожна сільська рада зацікавлена в тому, щоб узаконити такі кар’єри, однак, зважаючи на дорожнечу, це нереально.

— Ми неодноразово піднімали питання перед Мінприроди, — розповідає пан Анатолій. — Робили пропозиції щодо змін до законодавства, та поки що до них не дослухаються.

До речі, поки ми розмовляли, до кар’єра підійшли військові, мабуть, помітили на своїй території непроханих гостей. Одначе прокоментувати ситуацію та повідомити журналістам, як часто вони затримують тут людей, що незаконно видобувають пісок, відмовилися.