Робота за кордоном: що і за скільки пропонують кадрові агенції

16 липня 2009, 10:05

Джерело: Відомості

Масове безробіття, яке принесла економічна криза в Україну, спонукає багатьох все частіше замислюватися про заробітки. Раніше, років 10 тому, було набагато простіше: маєш закордонний паспорт, їдеш, приміром, у Польщу, просишся на роботу до заможного «фацета», осідаєш на місяць-другий-третій і… збираєш полуницю. Чи яблука. Кілька сотень доларів зарібку — щастя. Уже ніхто не зважав на жахливі умови проживання в бараках, жалюгідну їжу або ж… сексуальні домагання того ж самого «фацета». Тепер все інакше: щоб не втрапити в халепу, можна скористатися агенцією з працевлаштування за кордоном. Вона напевне гарантує роботу з підписанням трудового договору і дозвіл на працевлаштування або перебування за кордоном. Однак щоб і тут не втрапити в халепу, потрібні знання. «Відомості» вирішили зв’язатися з деякими агенціями, щоб знайти роботу. «Понарошку». В одній із них привітна жіночка-менеджер, поцікавившись, де саме хотіла б працювати, запевнила, що таку роботу (я «попросилася» на збирання овочів і фруктів) на території Польщі можна знайти. Тільки за певну платню — 150-200 злотих (таку суму запросив польський роботодавець) і 350 гривень за послуги агенції. Та це ще не все. Ще 500 злотих доведеться викласти, якщо поляк таки знайде роботу і пришле запрошення, та 400 гривень віддати знову ж таки за послуги агентства. Оформлення візи на себе не беруть, каже менеджер, а в разі відмови нібито повертають гроші. Та переконує, що таких випадків не було, усі бажаючі без перешкод виїжджали за кордон. І роботодавець-поляк, за її словами, порядний, «не кине». Про усілякі труднощі, розповідає менеджер, їхній компаньйон попереджає і в разі незадоволення роботою знайде іншу та не братиме вже платні. Навела приклад: дві жіночки поїхали на птахофабрику, попрацювали тиждень, не витримали, бо важко, звернулися до роботодавця, і той перевів на інше місце без проблем. Та, каже, тепер із роботою в Польщі для українських громадян є певні труднощі: зараз намагаються зберегти робочі місця перш за все для своїх громадян (та чи захочуть вони за 5-7 злотих на годину працювати?). Тому влаштуватись нянею, покоївкою, опікункою, швачкою, помічником кухаря і навіть прибиральницею останнім часом стало складно. Та польський роботодавець докладе зусиль, щоб знайти роботу вам до вподоби (тільки, знову повторюсь, за гроші). А ще менеджер запропонувала їхати в Англію. Або в Ірландію. Тільки там є обмеження по віку — до 35-ти. Так як я майже «попадаю» у цю категорію, є пропозиція «купити мовні курси» і відкрити студентську візу. Лондонський коледж, з яким співпрацює агенція, за навчання «бере» від 4 до 16 тисяч гривень (плюс 1900 гривень за послуги агенції). Приміром, за піврічне навчання у закладі доведеться заплатити 8 тисяч гривень. Той самий коледж запропонує не тільки навчання, а й роботу: посудомийки, прибиральниці, вантажника, зі знанням мови хоча б на початковому рівні — офіціантом, доглядальницею та іншу. Гарантія працевлаштування, кажуть у кадровому агентстві, стовідсоткова. Та на прохання дати хоч якийсь телефон родичів або ж тих самих «працевлаштованих» відповіли, що «це потрібно зв’язуватися з ними, можливо, вони не захочуть спілкуватися, десь на наступному тижні може передзвонять…». Отже, не захочуть і не передзвонять. В іншій агенції мені теж відмовили в наданні будь-яких координат людей, що виїхали, або ж їхніх родичів. Хоча переконували, що не було проблем ні з ким і ні з чим. Навіть із поверненням коштів у разі відмови у візі. Тільки повертають половину суми, бо, кажуть, решта йде на проплату за виклик (а виклик, наскільки я знаю, робиться безкоштовно — авт.). А на рахунок сексуального рабства (якого я боюся нібито найбільше — авт.) можу не хвилюватися — це виключено, говорять в агентстві. «От якщо самі надумаєте їхати за кордон і шукати роботу самостійно — то все може бути. Краще заплатити за наші послуги і бути впевненим у тому, що ви не потрапите у сексуальне рабство», — запевняють менеджери. І це діє, скажу вам. Більшість із нас готові викласти суму, тільки щоб все було чесно й без наслідків. — Якщо ви вирішили скористатися послугами посередника, насамперед ознайомтесь із ліцензією Міністерства праці та соціальної політики (такий документ повинна надати агенція), — каже Валерій Остапенко, головний спеціаліст Волинського обласного центру зайнятості. — Укладіть договір про працевлаштування за кордоном, де має бути вказано, що агенція зобов’язується забезпечити вас роботою, а не просто надати консультаційні послуги (коли договір іноземною мовою, повинен бути переклад українською). Документ має містити повну інформацію про професійні вимоги до працівника: характер та умови праці, тривалість робочого дня, оплата, умови проживання, соціальний захист (страхування), термін дії, розірвання та анулювання договору, покриття транспортних витрат, адресу роботодавця. Договір повинен мати номер, дату, місце укладення. У документі потрібно вказувати конкретні види роботи, продовжує головний спеціаліст, а не «всі види робіт на вимогу роботодавця». — Кадровим агентствам заборонено стягувати попередню оплату за послуги посередника до остаточного укладання договору з роботодавцем, — застерігає Валерій Остапенко. — Отож, шукачам роботи потрібно бути обережними з вибором фірми-посередника. І зареєструйтеся в українському консульстві, — наголошує спеціаліст центру зайнятості. — Це буде гарантувати ваш захист за кордоном.