Покинутим дітям із Голоб знайшли нову маму

Від батьків-алкоголіків вони переїхали до шикарних апартаментів

Після того, як неблагополучне подружжя Панасюків із Голоб Ковельського району через зловживання алкоголем позбавили батьківських прав, чотирьох старших діток — Марійку, Павла, Петрика та Інну — відправили до Ковельського центру соціально-психологічної реабілітації, а грудного Богданчика — в Будинок маляти. Доля  розпорядилась так, що їх усіх до себе забрала нотаріус із села Воля Ковельська Наталія Козоріз. Тепер дітки, без жодного перебільшення, живуть, як у Бога за  пазухою. В гостях у них побували «Відомості».

Керівник обласної служби у справах дітей Алла Онищук розповіла, що старша Марійка, перебуваючи в Центрі, щодня чекала на маму, думала, що та все-таки прийде за ними. Якось дівчинка сама попросилась подзвонити батьками, та на другому кінці дроту почулась відповідь: «Я зайнята», після чого, за словами пані Онищук, дівчина кардинально поміняла свою думку про батьків.

На фото: Марійка, Петрик і Павло

Радує й те, що діти, живучи в неблагополучному середовищі, будучи свідками щоденних пиятик, не вдалися до наслідування своїх батьків, а навпаки, прагнули кращого. У свої юні роки, наприклад, Марійка ходила збирати до лісу чорниці, а зароблені гроші витрачала зовсім не на дитячі пустощі, а на потреби своїх меншеньких братиків та сестри.

Тепер, проживши більш як півроку в будинку пані Козоріз, діти жодного разу не виявили бажання поспілкуватися з біологічними батьками. У дітей змінився не лише спосіб життя, а й світогляд. Будинок шикарний: в три поверхи з басейном, сауною, більярдом, обставлений дорогими меблями, кожен має свою кімнату. Та навіть не це головне. Діти доглянуті, нагодовані, а завдяки пані Наталії відчули по-справжньому, що таке родинний затишок і турбота.

До знайомства з малими бідолахами Наталія Козоріз жила з двома своїми рідними доньками — Дариною та Соломією, однак, розповідає, що завжди хотіла мати багато дітей.

— Я відчувала, що потягну це, я до цього йшла, я давно цього хотіла. Ще коли будувався дім, думала зробити з нього приватний садочок, у мене завжди до дітей було трепетне ставлення. На день захисту дітей постійно їздила в інтернати: то подарунки, то телевізор возила їм. І кожного разу виходила з групи і думала — я взяла б цю дівчинку чи цього хлопчика. А тут трапилась така нагода. Друзі не раз застерігали мене, казали: ти ж подумай, які в тих діток були сім’ї, яка в них генетика… Але так сталося, що напередодні виборів позбавили батьківських прав сім’ю з Голоб, п’ятеро діток залишилися без родини. Мене як хвилею накрило, я відчула, що це моє, — згадує Наталія Козоріз.

На фото: Наталія Козоріз показує спальню старшої доньки Дарини

Найбільше страждала і дуже ревнувала до прийомних діток меншенька трирічна Соломія. Малеча довго не могла оговтатись від того, що її маму обіймають інші незнайомі їй дітки. Старшій Дарині вже виповнилось 16, звістку про значне поповнення сім’ї вона сприйняла радісно.

— У той день, коли я приймала рішення, я зателефонувала до Даші й питаю: що робити? Пам’ятаю, вона мені сказала: це наші діти, бери, — ділиться спогадами Наталія Козоріз.

Так чи інакше, а сім’я відбулася. За кілька місяців усі звикли один до одного. Цього року Марійка вступатиме в технікум, Павло закінчив сьомий клас, Петро — п’ятий, Інні — чотири рочки, вона разом із меншою донькою Наталії відвідує дитячий садочок.

— Дорослим дітям я відразу сказала, щоб мамою мене не називали, бо у них є жива справжня матір, то вони кажуть на мене «тьотя Наташа», а меншенький Богданчик «мамає», — усміхається жінка.

З часу появи прийомних дітей обов’язків у глави сімейства побільшало, але це її аж ніяк не лякає:  діти дорослі, в дечому дають собі раду самі. Старші зайняті в школі, садочку, а з найменшим сидить няня, тоді як Наталія Козоріз продовжує працювати.

Діти за останні півроку вперше пережили купу  позитивних вражень: вперше їхали потягом, вперше стали на лижі, вперше каталися на ковзанах, вперше побували за кордоном — нещодавно відвідали Грецію.

Стосунки з дітьми складаються добре, каже пані Козоріз, хоча часом виникають непорозуміння зі старшою прийомною дочкою Марійкою. Але жінка не розгублюється: усе пов’язує з перехідним віком, відтак спільну мову з донькою віднаходить швидко.

Допомагають по господарству всі, конфліктів та непорозумінь практично не виникає, діти, констатує Наталія Степанівна, слухняні. Єдине, над чим ще треба попрацювати, — це успішність у школі.

— Коли я побачила в грудні їхні табелі, була в шоці: 2, 3, 4, 5, 6 балів. Я не хочу з них робити відмінників, їхня проблема не в тому, що вони нерозумні, вони просто не вміють вчитися, їх цьому ніхто не навчив. Але результати вже є. Наприклад, у Павла з іноземної було 2 бали, а стало 6. У нас вдома дисципліна: вранці, коли ще була школа, ми снідаємо, повторюємо уроки і діти йдуть пішки до школи. І ніяких автобусів чи автомобілів! — захоплено розповідає багатодітна мама.

Наталія Козоріз про майбутнє усіх своїх діток думає вже зараз: до місцевої влади вона звернулась із проханням виділити їй землю для будівництва їхніх майбутніх помешкань. У планах — кожного поставити на ноги, а для цього в жінки без сумнівів є усі можливості.