ЄС вкладає гроші у розбудову волинських сіл

На Волині стартує друга фаза спільного проекту ЄС та ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Так на минулому тижні рекламували приїзд до обласного центру представників Євросоюзу. Хоча пересічний громадянин, читаючи промовисту назву проекту, за великим рахунком, мало розумів, про що йде мова, бо ж побутує думка, що гонитва за міжнародними проектами — ніщо інше, як гарна нагода увірвати ласий шматок європейських грошей собі в кишеню. Тож чи справді надходять кошти до волинської громади, дізнавались «Відомості».

Прийшла ця програма в Україну в 2008 році. Перша фаза проекту для всієї України мала бюджет 13,3 мільйона євро. На другу фазу заплановано виділити 17 мільйонів євро, скільки із цих грошей дістанеться Волині поки говорити завчасно.
За словами першого заступника голови обласної ради Юрія Лобача, програма ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» спрямована на підтримку сільського населення, тобто на забезпечення селян достойними амбулаторіями, школами, дитячими садочками, будинками культури тощо.

Радник постійного представника ООН в Україні Берді Бердієв каже, що результати і по Україні, і на Волині очевидні і на себе чекати не змусили.

Перший етап на Волині охопив дев’ять районів: Шацький, Горохівський, Ратнівський, Ковельський, Любешівський, Володимир-Волинський та Іваничівський. Всього 45 волинських міст, сіл та селищ отримали кошти для облаштування найбільш проблемних об’єктів. Сільським територіям, каже Юрій Лобач, які підпали під програму, профінансували встановлення вуличного освітлення, облаштування кладовищ, в шкільних та дошкільних закладах замінили вікна, двері, перекрили дах. В селі Галичани Горохіського району, наприклад, відремонтували фальдшерсько-акушерський пункт, в селищі Любешів європейським коштом вдалося побудувати новий ФАП, а мешканці села Бубнів, що у Володимир-Волинському районі, почали пити якісну воду після реконструкції водонапірної башти та встановлення станції знезалізнення води.

Загалом на Волині вдалося реалізувати 57 мікропроектів на суму 9,2 мільйона гривень, з яких 40% - фінансова допомога ЄС та ООН.
Про те, як змінилося село Лучичі Ратнівського району, розповідає начальник відділу економіки Ратнівської РДА Валентин Чернецький.
— Програмою охоплено практично всю територію району, створено п’ять громадських організацій, завдяки діяльності яких вдалося побудувати маніпуляційний кабінет у місцевому ФАПі,  на що пішло 193 тисячі гривень, а це більше, ніж сільський бюджет Лучичів. Крім того, підготовлено проект на добудову більш як 200 квадратних метрів до дитячого садка, де планується відкрити додаткову групу для дошкільнят та гімнастичний зал. Європроектом профінансовано 41% робіт, решту коштів виділено з бюджету та зібрано з громади.
Але населення Ратнівщини, каже пан Чернецький, наразі все одно дає низьку оцінку якості життя, відтак працювати є над чим.
Як бачимо, в рамках програми будівництво чи реконструкції сільських об’єктів фінансуються не повністю, значну частину повинна дати громада. З цим якраз було й найскладніше, розповідає голова ГО «Стохід» села Кисилин, що в Локачинському районі Галина Віннік.
— Кисилинська сільська рада одна з перших в районі розпочала діалог з громадою, аби почати спільно працювати на село. Є в нас школа, дитячий садок, амбулаторія, яку можна віднести до довгобудів. Завдяки коштам проекту нам вдалося змінити в начальних закладах вікна, двері на 160 тисяч гривень. З цих грошей 51 тисячу гривень виділено програмою, 104 тисячі – кошти з місцевого та обласного бюджетів, а шість тисяч гривень вдалося зібрати з громади. Якраз це було найскладніше, бо людям довелося пояснювати, що це не пуста справа. Збирали гроші як могли: і ходили колядувати, і влаштовували ярмарок домашньої випічки, допомогу надали депутати, батьки дітей зі школи, - поділилися спогадами пані Віннік.

Крім того, в Кисилині провели  утеплення даху в школі та садочку, загальна площа якого – 414 квадратних метрів. Для цього з громади зібрали 22 тисячі гривень.

Вочевидь проект на теренах Волині справді працює. Незначні для Євросоюзу та ООН кілька тисяч гривень є непосильною допомогою для сільських рад у вирішенні болючих для населення проблем. Адже навіть найменша незапланована реконструкція чи то школи, чи то амбулаторії несе додаткове фінансове навантаження, яке не завжди під силу місцевому до копійки вирахуваному бюджету.