На Волині відроджують старі ферми

У більшості волинських сіл старі ферми стоять пусткою або ж їх узагалі зносять для вивільнення територій. Крупні фермерські господарства, яким це по кишені, звісно, будують нові приміщення для утримання худоби, проте дехто розбудовує господарство на базі старих. І тут є свої плюси: зекономлені на будівництві гроші краще вкласти в доїльне обладнання чи в селекційну роботу. Як вибудовує свій бізнес добре знаний на Волині аграрій, а тепер уже фермер-початківець, директор товариства «Волинь-зерно-продукт» Євген Дудка, «Відомості» бачили на власні очі.

ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» в основному займається зерном — його переробкою, прийомом і реалізацією готової продукції. Філії підприємства зосереджені у Луцьку, Млинові, Рожищах, Сенкевичівці та Мар’янівці. Одначе, за словами Євгена Дудки, три роки тому він постав перед вибором: йти чи не йти у фермерський бізнес. Але враховуючи аналітику й кон’юнктуру ринку, розвиток цін, були сподівання, каже Дудка, що сільське господарство має потенціал. Так було прийняте рішення створити сільськогосподарські товариства «Волинь-Нова» й «Україна»: перше зосередилось у Ватині, що на Горохівщині, друге — у Бубневі Локачинського району.

— Для того, щоб заробити копійку, треба спочатку її вкласти. Кажуть у народі: «Ватин-Ватинець — світу кінець», але ми інтенсивно працюємо, аби зробити з цього населеного пункту гарне європейське село, — жартує Євген Дудка.

Та на цьому жарти закінчуються, бо почата робота з облаштування  кошар під відкритим небом у селі Ватин і ферми у Бубневі вказує на серйозний підхід.

— У Ватині утримуються телички від шести до шістнадцяти місяців, які погруповані за віком, — розповідає директор СГТзОВ «Волинь-Нова» Валентин Вавринович. — Загалом тут випасається 610 корів. До цього часу нетелей ми запліднювали не штучно, а природним шляхом. Одначе вже ці телички готуються до штучного осіменіння. Утримуються вони на вулиці, на свіжому повітрі. Це свого роду оздоровлення та нова технологія. Крім того, ми застосовуємо нові методи годівлі — однотипними кормами цілорічно.

Новими методами утримання корів не натішаться ветеринари. Головний ветеринарний лікар області Богдан Лозинський каже, що свіже повітря — найкращий варіант оздоровлення худоби. Якщо немає де пасти, то вихід — хоча б утримувати тварин у кошарах.

— Влітку з переводом корів на вулицю звільняються приміщення ферм, а це гарна нагода провести і їх оздоровлення. Йдеться про очистку, дезінфекцію, побілку тощо. Це один  із тих факторів, без яких нормальне ведення тваринництва неможливе, — наголосив пан Лозинський.

Ознайомившись із ватинським методом господарювання, переїжджаємо до села Бубнів, що в Локачинському районі. Якраз тут і розташована ферма, яку відроджує Євген Дудка, чим тішиться сам і тішить волинських чиновників.

— Дудка не вдався до європейського будівництва, а почав реставрувати старі приміщення ферми, — коментує начальник обласного управління АПР Юрій Горбенко. — Реконструкція, до слова, підпадає під програму 50-відсоткового відшкодування вартості будівництва, наразі готуються документи. Якщо раніше умовою для компенсації було утримання мінімум 500 корів, то сьогодні їх кількість узагалі не враховується при виділенні коштів на реконструкцію ферми. Цьогоріч виділено півтора мільярда гривень на компенсацію будівництва ферм.

Родильне відділення бубнівської ферми працює за німецькою технологією, яка передбачає утримання і народжених теляток, і корів у одному приміщенні. Доїльний зал був побудований у минулому році, зараз він експлуатується на повну. За один раз доїться два десятки корів, а завдяки автоматизації стадо у триста голів обслуговує всього чотири доярки.

— Тваринництво — це бізнес, на якому можна і треба заробляти гроші. В першу чергу ми перейшли на автоматизацію, після чого почали нарощувати поголів’я. Непростим був для нас вибір місця для будівництва ферми. Ми перебрали варіантів із десять. Але зупинилися саме на цій фермі у Бубневі. По-перше, тому, що тут хороші умови для перебування загального стада. Значні кошти ми спочатку вирішили вкласти в молочний блок, туди, де йде доїння, де молоко, бо треба витримати якість, і в «пологовий» хлів, де має бути належний догляд і роздій. Усе господарство ми розмістили на загальній площі в три гектари, — ділиться пан Дудка.

Маючи за плечима значний досвід аграрія, господарник і на своїй фермі зумів застосувати ці знання: всі кошари вимощуються крейдою, яка потім разом із гноєм потрапляє на поля в якості добрива, що сприяє розкисленню ґрунтів.