Голова Волинської облради Володимир Войтович: Політика — це готовність до компромісу

Після обрання головою облради Володимира Войтовича частина волинських політиків намагалася подати його як людину несамостійну, що чітко виконуватиме вказівки голови облдержадміністрації, мовляв, буде слухняним знаряддям у руках губернатора.

Насправді, можливо, вперше так склалось, що виконавча і представницька влади на місцевому рівні намагаються працювати в унісон. Про стосунки двох гілок влади, роль органів місцевого самоврядування в житті регіону говоримо з головою Волинської облради Володимиром Войтовичем.

— Володимире Івановичу, ви дійсно ніколи не перечите голові облдержадміністрації? Настільки солідарні в прийнятті рішень?

— Коли давав згоду бути головою обласної ради, чітко розумів, яку місію виконуватиму. Як би це банально не звучало, Борис Петрович є волинським лідером високого рівня. Це визнає і опозиція, і Київ, і обласна рада. З цим згідні наші волиняни. Напевно, хтось хотів би бачити нас конфліктуючими сторонами, попередні роки мали можливість подібне спостерігати, але ми вирішили по-іншому. Нам нічого ділити. Потрібно спільно працювати в інтересах волинян. Тому, коли ми вперше після виборів поспілкувалися з Борисом Петровичем, зійшлися на тому, що маємо всі можливості, аби демонструвати людям, які нас обирали, злагоджену роботу. Більше того, вважаю, що заважати тим починанням, які Борис Клімчук започаткував ще в 90-х роках, неправильно. Що поганого робить голова облдержадміністрації? Нам не потрібний перинатальний центр? Хіба погано, що стільки уваги приділяється медицині, освіті? А дороги? Серйозний акцент узято на сільське господарство, розвиток промисловості. А скільки знято всіляких перепон для розвитку бізнесу! Все робиться для того, щоб волиняни почувалися краще. Звичайно, на все грошей не вистачає. Але ж працюємо. Так от, коли я ознайомився з планами Клімчука, для себе вирішив: це той керівник, дії якого буду підтримувати. Звичайно, у нас може бути різне бачення щодо розподілу коштів. Тоді ми сідаємо й говоримо. Приміром, так було з Іваничівською райлікарнею. Вирішили, що спочатку варто закінчити всі роботи по Шацьку, а тоді перейти на вищезгаданий об’єкт. Політика — це готовність до компромісу.

— З приходом Клімчука область дійсно дуже активізувалась.

— Нам багато доводиться працювати з народними депутатами від Волині. На жаль, не зі всіма. З міністерствами — для того, щоб залучити державні кошти. До речі, буду відвертим, більше, ніж залучають інші області з такою ж кількістю населення. То скажіть: чи повинен я в таких питаннях суперечити губернатору? Лише сприяти. Зрештою, функції голови облради дещо інші, як голови облдержадміністрації. Я очолюю представницький колегіальний орган краю, і для мене головне — забезпечити роботу комісій, пленарних засідань сесій тощо.

— У будь-якому разі ви повинні прагнути більше влади органам місцевого самоврядування, відповідно, щоб кошти залишалися на місцях, адже тільки так можна вирішити місцеві проблеми.

— Якщо Україна хоче стати асоційованим членом Євросоюзу, а потім і членом, то без реформи органів місцевого самоврядування нам не обійтися. Світовий досвід показує: виконавча влада формується на основі місцевих рад. У селах, селищах і містах у нас так і є. А ось на рівні районів та областей потрібні зміни. Асоціація голів обласних і районних рад, членом якої я є, в цьому напрямку зробила певні напрацювання. Свої пропозиції ми передали в Кабінет Міністрів, де на рівні віце-прем’єра працює робоча група. Згідний з вами: ми не повинні з протягнутою рукою їхати до Києва і випрошувати кошти. 60% відрахувань до бюджету має залишатися на місцях. На превеликий жаль, більшість сільських рад у нас дотаційні на 80, а то й 90 відсотків. Не мають коштів на елементарне: дитячі садки, медичні пункти, не говорю вже про ремонт доріг. Аналогічна картина щодо районних і обласного бюджетів. Тому для такої організації влади ми повинні стати самодостатніми. От коли станемо самодостатніми щодо фінансового забезпечення, тоді зможемо свої самоврядні функції виконувати повноцінно. І чим швидше це станеться, тим краще. І знову ж таки, якщо ми хочемо створити справжнє народовладдя, то населення, яке проживає на конкретній території, повинне знати, що казна сільська така і не інакша, тому треба думати: будувати садок чи, може, в цьому році краще поремонтувати триста метрів дороги, щоб маршрутка їхала через усе село, аж у кінець.

— Нещодавно Президент заявив про те, що населені пункти, де проживає менше трьох тисяч осіб, треба об’єднувати. По суті, він заговорив про територіальну реформу. А нещодавно в нашій газеті був опублікований матеріал, де пан Малиновський, начальник обласного управління Головдержслужби, пропонує своє бачення цієї реформи на рівні області — замість шістнадцяти районів п’ять повітів.

— Пригадую, як у 2005 році Роман Безсмертний поїхав у свій Макарівський район з метою отримати підтримку населення на проведення територіальної реформи. Нічого не вийшло. А тому я глибоко переконаний, що не з усіх питань треба проводити референдуми, чекаючи позитивного відгуку населення. Це перше. По-друге, реформи повинні проводити професійно підготовлені люди, щоб уже через років п’ять ми могли отримати позитивні результати. З іншого боку, найбільша проблема у проведенні реформ — це відсутність координаційного центру при Кабінеті Міністрів, який би планував і систематизував цю роботу. На початку двотисячних років ми почали створювати освітні округи, сьогодні в області працюємо над госпітальними. Коли зараз проаналізувати ці всі процеси, то освітні округи — це одні об’єднання, госпітальні — інші. Я кажу за географічним положенням. А коли буде адміністративно-територіальна реформа — це буде ще інше формування. На мою думку, всі реформи мають бути скоординовані з одного центру на основі того досвіду, який уже напрацьований у Європі. До речі, польський нам дуже знадобився б. Але для цього необхідні координація і політична воля. Координація у проведенні реформ — обов’язкова умова, інакше буде лебідь, щука і рак.

— Де ж узяти таких людей? Сьогодні політики все більше думають про себе, а не про державу.

— Є такі лідери. На рівні місцевому ми готові підтримати. Але в київських структурах дуже великий спротив на ідеї, про які заявив Президент. Будемо відверті, адміністративну реформу почали з Кабінету Міністрів. Почали. А чому не рухається? А тому що там, у середовищі центральних органів влади, величезний спротив. З іншого боку, треба ще задуматися над тим, чи саме лише скорочення штату — це реформа? Ні. Це не є реформа. Ми можемо доскорочуватися до того, що не буде кому працювати. Не можна так підходити: на 50% скорочуємо, приміром, апарат Кабміну, на 30% — обласні адміністрації чи облради. Треба проаналізувати функції, фонд оплати праці. Якщо розширюємо обов’язки того чи іншого відділу, то, відповідно, потрібно забезпечити оплату праці. А сьогодні, на жаль, на місцевому рівні маємо вакансії, особливо в органах виконавчої влади, оскільки люди не зацікавлені йти на роботу в апарат. Оплата праці мізерна. Ідуть хіба що від безвиході. І якщо будемо працювати на старому кадровому потенціалі, молодь не прийде — втратимо еліту, яка б могла поповнити ряди державотворців.

— Волинь однією з перших областей в Україні розпочала втілювати програму стимулювання сільрад до роботи в галузі АПК. Голови сіл отримали можливість наповнити місцевий бюджет додатковими грішми завдяки укладанню договорів за їх посередництвом на постачання молока, м’яса, а згодом і цукрових буряків від населення до переробних підприємств. Ви готові уже сьогодні сказати, як рухається ця програма, як спрацювали в тому чи іншому селі чиновники? Та й, зрештою, чи варто сподіватися на якийсь ефект?

— Не в усіх ця ініціатива отримала позитивний відгук. Хто любить, коли йому дають додаткові навантаження? Але наші голови просто повинні зрозуміти одну річ: коли будуть допомагати населенню, більшою мірою почуватимуться господарями, завоюють авторитет серед громади, поповнять казну. Плюси абсолютні. Мінус один — не буде часу займатись другорядними справами. До речі, незабаром в області запрацюють кілька консервних заводів. Селяни матимуть можливість здавати на переробку вирощені ними овочі та фрукти. І знову сільському голові додасться роботи. Але це добре.

— Володимире Івановичу, нинішня обласна рада в основному робить акцент на крупнотоварного виробника. У фермерах, одноосібниках не бачите перспективи?

— Це стереотип, що ми тримаємося крупного товаровиробника. Звичайно, у нього прогресивні технології, сучасна потужна техніка, але крупнотоварних виробників не так і багато. У нас яка в області політика? З обласного бюджету передбачати кошти на відшкодування відсотків по кредитах різним групам: і фермерським, і крупнотоварним, і особистим селянським господарствам. Прийняли відповідні програми. Зауважу, фінансуємо все до копійки. Зокрема, це стосується м’ясного скотарства, виробництва озимого жита, підтримки особистих селянських господарств. Можливо, це не такі вже й великі гроші. Але все, що передбачено, віддаємо.

— Зміна влади завжди тягне за собою ревізію діяльності старої. За вашою інформацією, зловживань багато з землею?

— Не думаю, що є особливі зловживання. У нас проблема в іншому — нікому віддати в оренду землі запасу і навіть паї, які люди отримали. Та й якщо постійно віддавати землю в оренду, то що буде: бізнесмен витягне з неї все, що можна, і врешті позбудеться. Тому я — за ринок землі. Лише власник дбатиме про агротехніку, захист, вапнування ґрунтів, підвищення їх родючості і т.п. Якщо він виявиться ефективним, то на цій землі працюватимуть люди, матимуть робочі місця, добру оплату праці. Не захоче хтось продавати — буде сам господарювати. Але ринок землі має працювати. Що довше діятиме мораторій, то більше втратимо у наших чорноземах.

— Володимире Івановичу, ви за фахом освітянин, багато років віддали цій галузі. Ніколи не спадало на думку, що всі ці відділи освіти, районні, обласні, давно себе віджили? Ніхто краще не організує діяльність шкіл, як самі директори. А управління звести до трьох-чотирьох чоловік, районні взагалі ліквідувати, щоб не заважали школам і не «з’їдали» бюджетні кошти.

— Якщо говорити конкретно, на районному рівні працює від трьох до п’яти чоловік — це відділ освіти райдержадміністрації. Але там є ще інші структури: методична служба, представлена в кількості восьми-дев’яти чоловік, централізована бухгалтерія. Загалом, складається враження великої кількості штату. Погоджуюся, треба забрати низку функцій з відділу освіти, з якими успішно справляються директори шкіл. Відділи освіти повинні забезпечувати навчання кадрів, підвищувати їхню кваліфікацію. От і все. Можливо, ще якісь програми здійснювати, зокрема, пов’язані з проведенням олімпіад, роботою з обдарованими дітьми.  Це стосується й охорони здоров’я, культури. Хоча культура не може похвалитися чисельністю працюючих. Є райони, де в штаті лише двоє осіб.

— Після прийняття обласною радою програми з розвитку водних ресурсів, орендарів зобов’язано видавати з гектара водного плеса 200 кілограмів риби. Думаєте, на ринках з’явиться волинська риба?

— Орендарів не зобов’язано. Це просто розрахунки, які свідчать про те, що можна досягти такого результату. В області є більше 50-и водних об’єктів, до яких ми маємо претензії чи то по сплаті орендної плати, чи через те, що взагалі ніяка господарська діяльність не ведеться. Договори уклали, а де й не уклали, риба ловиться, мальком не поповнюється, взяли з водойм усе, що можна було взяти, ще й людям не дозволяють купатися, відпочивати, з вудочкою посидіти, нічого не зроблено з благоустрою. В розрізі кожного об’єкта вивчили ситуацію і вже на сесії, яка відбулася восьмого липня, скасували 18 рішень про передачу в оренду водойм певним користувачам. Висунули також вимогу: віднині не одна, а дві депутатські комісії будуть розглядати питання про надання в оренду того чи іншого об’єкта. Понад те, крім екологів, санітарно-епідеміологічної служби, підключаємо до цього процесу Волиньдержрибохорону. Не знаю, чому їх раніше не задіювали. Аби вони візували рішення і контролювали його виконання. Головне завдання — загострити увагу орендарів, щоб вони знали: коли береш об’єкт в оренду, маєш на ньому працювати і виконувати всі передбачені в угоді умови. Не в плані критики, деякі райдержадміністрації це питання пустили на самоплив.

— До мисливських угідь коли дійдете? Не може гектар оренди угіддя коштувати 4 гривні 50 копійок. Як при таких цінах можна наповнити сільський бюджет?

— Мисливські угіддя, які орендуються державними, комунальними підприємствами, — там питань немає. Де оренда в приватних руках, потрібно серйозно займатися. Може, навіть настане такий час, коли треба буде підключати правоохоронні органи.

— Для сільських жителів завжди було і є проблемою добратись до райцентру, в інше місто, навіть до траси. Якщо по одних населених пунктах ситуація втрясається, автоматично виникає в інших.

— Це питання дуже болюче, перебуває на постійному контролі в управлінні промисловості та транспорту облдержадміністрації. Перевізники здебільшого приватні. І на кожен рейс за кожним водієм контролера не поставиш. Треба відпрацювати таку систему, яка б не давала можливості для зловживань. З іншого боку, водії не хочуть їхати в те чи інше село через якість доріг. На жаль, на сьогодні фінансових ресурсів не вистачає, щоб відремонтувати всі комунальні дороги.

— Минулої сесії депутати проголосували за ліквідацію «Волиньагролісу». Це п’ять підприємств, на яких були задіяні люди. За вашими підрахунками, наскільки рішення є економічно обґрунтованим? Як збираєтеся працевлаштовувати звільнених?

— Із працевлаштуванням проблем немає. Колісник Богдан Іванович не втомлюється повторювати, що готовий усіх охочих прийняти на роботу в державні лісогосподарські підприємства. Не всі бажають: когось використовували певні політичні сили, хтось, можливо, сам не хоче. Проте немає жодного нарікання від людей, що їх не працевлаштовують. Та, зрештою, напевно, це питання вже відходить, тим більше, коли прозвучала заява одного з урядовців про те, що всі ліси в Україні будуть підпорядковані державі. Зверніть увагу, в області лише 32 лісових господарства, а 400 комерційних структур продавали круглий ліс за кордон. Не все так просто, але поступово ця цифра зменшиться. Була проведена контрольно-ревізійна перевірка, виявлені порушення.

— Три мільйони обласна рада готова виділити з бюджету профспілкам, аби ті відмовилися від своїх претензій на санаторій «Пролісок». Володимире Івановичу, чим викликане таке рішення? Адже юридично профспілки ніколи не мали своєї частки в цьому санаторії. Наше видання досліджувало цю тему, дали кілька публікацій. До речі, сьогодні профспілками в Україні тісно займається Генпрокуратура. Порушено 10 кримінальних справ за фактами незаконного відчуження майна, яке знаходиться в користуванні Федерації профспілок. Можливо, не варто було поспішати? Три мільйони — для області сума солідна.

— За попередньої каденції не зовсім правильно були підписані мирові угоди між обласною владою та Федерацією профспілок. Я абсолютно з вами згідний: не можна профспілкам давати грошей. Але, щоб вийти з глухого кута, домовилися, що кошти будуть виділені на програму з оздоровлення дітей санаторію «Супутник». Головним розпорядником ремонтних робіт у таборі, який належить обкому профспілки працівників освіти та науки, виступає управління капітального будівництва облдержадміністрації, яке й буде безпосередньо, відповідно до виконаних робіт, перераховувати кошти підряднику. Так що усе гаразд. Гордіїв вузол розрубали з користю для дітей.