Лучани відтворюють добу Наполеона

Хоча мандрівки у часі є недосяжними, деякі люди все ж намагаються торкнутися таємниць минулого. Близько сімдесяти лучан час від часу переносяться на двісті років назад — у наполеонівську добу. Це не гра в переодягання, а справжня реконструкція військових подій і тогочасного життя.

Йдеться про учасників Луцького клубу любителів військової історії. Це люди різного віку, різних професій, поєднані любов’ю до всесвітньої військової історії. Протягом 2009-2010 років учасники клубу плідно співпрацюють із іноземними однодумцями та беруть участь у європейських, зокрема польських, заходах із відтворення військових подій доби Наполеона. За емоційним напруженням це дійство не має рівних. За словами однієї з учасниць клубу, реконструкція приносить справжній «емоційний оргазм».

Згуртував луцьких реконструкторів Олексій Приходько, якого вони називають людиною-легендою через те, що присвятив цій справі близько тридцяти років.

— Західна Україна та Польща мають спільну історію, тому наш клуб відтворює 2-й легіон «Вісла», яким командував Ян Генріх Домбровський, і велика кількість західних українців стояла під польськими знаменами, — розповідає координатор клубу Наталія Лисенко. — Ми об’єднали зусилля з польськими друзями: спільно з військово-історичним клубом під керівництвом Марека Щерського відтворюємо підрозділ легіону «Вісла».

Учасники клубу запевняють, що реконструюють події часів Наполеона до найменших дрібниць. Яскравості, феєричності цьому дійству, звісно ж, надають костюми. Звичайно, таке видовище потребує неабиякої підготовки. Самій видовищній реконструкції передує рутинна кропітка робота з книжками та музейними експонатами.

На фото: Сучасні вояки легіону «Вісла»

— Для того, щоб відтворити мундир 2-го легіону «Вісла», ми по крупинці відпрацьовували кожну його деталь. Разом із польськими колегами проводили пошукову роботу в провідних історичних музеях Європи: «Музей армії» (Париж), «Королівський військовий музей» (Брюссель), «Військовий музей» (Відень), музей-панорама «Бородінська битва» (Москва), — зазначає пані Наталя.

Кожен елемент одягу — робота самих реконструкторів. Усе шиється вручну. Серед любителів історії є майстри, які опанували навіть лиття ґудзиків. Пошити історичне вбрання доволі затратно. Повне спорядження бійця легіону «Вісла» обійдеться приблизно в дві тисячі доларів. Дещо простіше з жіночими костюмами. Деякі деталі для відтворення тогочасного гардеробу учасниці клубу вишукують навіть на секонд-хенді. Проте й тут потрібно дотримуватись усталених правил: жодних пластмасових ґудзиків і застібок, тканина й оздоба мають бути натуральними.

— Особливість вбрання маркитантки, а саме таку роль грають жінки, це панталони, кілька шарів спідниць, корсети, — оповідає пані Наталя. — Взагалі, це дуже еротично. Кожен, хто вдягає ці костюми, преображається. Жінки стають граційнішими, а чоловіки — імпозантнішими. До слова, участь у реконструкції зазвичай беруть цілими сім’ями, завжди чимало дітей. На святкових дійствах вони зображають міщан, тож і вбрані відповідно до епохи.

Та самих лише костюмів замало для справжньої реконструкції. Тому левову частину підготовки до виступів займає вивчення історії, а це відвідування різноманітних семінарів, лекцій, конференцій на міжнародні військово-історичні теми, участь у краєзнавчих заходах в Україні й Європі. Також є тренування, на яких вивчають французькі команди, відшліфовують стройову ходу, аби гідно себе показати на фестивалях воєнно-історичної реконструкції.

Щороку таких фестивалів, присвячених певному бою, відбувається чимало. Відвідати всі, звичайно, не під силу. Тож учасники Клубу любителів військової історії для відвідин обирають лише найяскравіші. Так, до 2015 року Міжнародною європейською федерацією історичних реконструкцій заплановано багато військово-історичних фестивалів, присвячених річницям різних боїв. Приміром, у 2011-му імпровізовані бої пройдуть в Іспанії, Польщі, Італії, у 2012-му відтворять битву під Бородіно, а в 2013-му в Бельгії відбудеться грандіозний фестиваль на Ватерлоо, де скінчилася військова кар’єра Наполеона.

Цьогоріч реконструктори вже встигли побувати в сонячній Іспанії. Подорож, як розповідає пані Наталія, пролягала через Прагу, Женеву, Барселону, Сарагосу, Авіньйон, Верону та Будапешт. За 12 днів «круїзу» автобуси клубівців «накатали» вісім тисяч кілометрів. Сам же фестиваль відбувався в містечку Альбуєра, де 16 травня 1811 року відзначилися війська Наполеона. Незважаючи на те, що в цьому бою Іспанія зазнала поразки, тут влаштували грандіозне дійство. Близько двох тисяч людей узяли участь у військовому параді та реконструкції бою.

— На окраїні міста організували історичний табір, де проживало кілька тисяч учасників, — розповідає координатор клубу. — Там організували цілі вулиці зі своїми правилами. Всі три дні ми ходили одягнені винятково у вбрання цієї епохи. Не користувалися ні Інтернетом, ні мобільними телефонами. Коли дивишся на табір, здається, що машина часу відправила тебе на двісті років назад. Адже все до дрібниць відтворює той час. Навіть посуд — глиняний і ручної роботи.

Одначе без краплі українського таки не обходиться. Йдеться про нашу традиційну кухню. За словами пані Наталі, їдучи на фестивалі, лучани везуть із собою ще два додаткових столи, бо завжди знаходяться охочі поласувати смачними українськими борщами та кулішем. У гості частіше заходять чоловіки, яким, крім добрих страв, припали до серця ще й чарівні українки.