Екологічно чиста волинська риба продаватиметься уже в вересні

9 липня 2009, 14:45

Джерело: Відомості

Ще 10-20 років тому Волинь була відома не стільки великою кількістю виловленої риби, скільки завдяки смачнючому вугру та гігантському сому. Увесь чиновницький склад не обходився без рибних волинських делікатесів. Ми пам’ятаємо обов’язкові «рибні дні» в школах і дитсадках, не кажучи про сміховинні ціни на коропа чи товстолобика в магазинах. Сьогодні вартість живої риби, скажімо, переходить межу: кілограм коропа у супермаркеті вартує майже 40 гривень. Та й уся риба на прилавках — привізна: одеська, херсонська, київська, тернопільська. Чому ж не волинська? Про це дізнавалась кореспондент «Відомостей». — Ми здатні забезпечити рибою Волинську область та ще кілька областей західного регіону, — роз’яснює ситуацію генеральний директор ВАТ «Волиньрибгосп» Андрій НЕСТЕРЕНКО. — Літній період — сезонне явище, коли на ринку нестача риби. Вилов починається у вересні-жовтні. Саме тоді її буде достатньо у супермаркетах та магазинах. І ціна нашої волинської риби не «зашкалюватиме»: 18-25 гривень за 1 кг екологічно чистого коропа. Без преміксів і генно-модифікованих добавок. Виявляється, корм насущний — це половина вартості «готової» риби. Колись господарство суворо дотримувало його рекомендованої стандартом рецептури. Зокрема найважливішого білкового компонента — протеїну — у рибних харчах містилося не менше чверті. Тепер у їжу лусковим, каже керівництво рибгоспу, ідуть зернові та відходи злакових — аби дешевше. Не проблема нині придбати й імпортні збалансовані гранульовані корми, але вони виллються у добру копійку. — Рентабельність підприємства тільки тоді буде, коли мінімізувати його витрати, — каже Андрій Іванович. — Тонна комбікорму тепер коштує 5 тисяч гривень, коли та ж сама кількість зернових — 250-350 гривень. У літні місяці риба у наших ставках потребує від 170 до 200 тонн корму. Окрім того, ми закуповуємо органічні та мінеральні добрива, щоб збільшити природно-кормову базу. Благо, що маємо свій інкубаційний цех у селі Несвіч. Наше підприємство — перше в Україні, яке отримало личинку коропа. Добре пристосованого до наших кліматичних умов «виховуємо з пелюшок». Спочатку з личинок у нерестовиках (невеликих ставках), що прогріваються, вирощуємо малька. Потім пересаджуємо його у більші водойми, де за рік він перетворюється на 40-50-грамових цьогорічок. Після зимувальника дрібну рибу випускаємо у нагульні стави. Там вона з березня до вересня-жовтня набирає товарної ваги. Якщо дотримуватися правильної технології, за 2 роки риба дає приріст у 20-22 рази. Для успішного господарювання, здавалось би, вимагається лише дотримання простого принципу — зарибнив, виростив, виловив. І отримав своїх 20%. Сприятливіших умов для рибоводства годі й вигадати: просторі нерестові ставки, інкубаційний цех, багата природними кормами основна водойма… Рибгосп повністю забезпечував Західну Україну смачною і дешевою рибою. Якби не криза, каже керівник, то могли б зарибити більше водних плес. Бо кожен рік, коли на часі інтенсивна відгодівля риби, підприємство змушене відправлятися до банку по кредит. І щоразу завмирати, як кролик перед удавом, від астрономічного розміру відсотків, під які субсидують вітчизняного виробника, і від вартості іноземної валюти. — Але це не рятувальний круг, а швидше камінь на шиї підприємства, бо така допомога змушує скорочувати обсяги виробництва, — каже Андрій Нестеренко. — А ще ж ставки потребують круглорічного обслуговування: викошування очерету, меліорації, укріплення дамб… Не вистачає коштів. На рибну галузь Волинської області у цьому році не надійшло жодної копійки. Отож, викручуємось як можемо. Сьогодні на водоймах Луцького, Ківерцівського, Шацького та Маневицького районів «Волиньрибгосп» розводить селекційні породи риби: несвічського та українського лускатого коропів, товстолобів, судаків і щук. Кожен рибгосп заледве може дозволити собі одного позавідомчого охоронця. Впильнувати нечисленному загону 1500-тисячне гектарне плесо, де кожен нахабніючий браконьєр хоче наловити рибки «на халяву» сітками, дуже важко. Рибу інтенсивно починають розкрадати уже з весни, незважаючи на її «молодечу» вагу — 200-250 грамів. — Щороку браконьєри виловлюють від 10 до 20% риби, — бідкається керівник. — Нам залишається лише самотужки боротися з ними. Штрафувати теж не маємо права, лише викликати дільничного інспектора. Та й штраф за незаконний вилов риби, погодьтеся, у порівнянні з доходами браконьєрів, смішна сума — 51 гривня. Звісно, затятих прихильників «тихого» полювання цим не відлякати. Відчайдухи навіть не криються, обережніші пенсіонери передбачливо ховаються у верболозах, видаючи себе хіба сигаретним димком чи покашлюванням. Допоки не буде в Україні закону про боротьбу з браконьєрами, доти буде проблема з продуктивністю усіх українських водоймищ.